Постанова Сумський апеляційний суд № 587/1913/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року м.Суми Справа №587/1913/19 Номер провадження 22-ц/816/1532/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. сторони: позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк» відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2020 року в складі судді Хитрова Б.В., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 09 квітня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що 04 березня 2010 року Сумським районним судом Сумської області видано судовий наказ по справі №2-н-8/10 за заявою ПАТ «Універсал Банк» (АТ «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Універсал Банк» відповідно до статуту затвердженого 20 грудня 2018 року) до ОСОБА_1 про стягнення боргу , відповідно до якого судом стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 21496 грн 67 коп. та 137 грн 48 коп. судових витрат. Однак, відповідач не виконав вказане рішення вчасно, а тільки шляхом направлення окремих періодичних платежів з 23 березня 2010 року по 20 липня 2018 року, а отже допустив прострочення грошового зобов`язання за вказаний період. Посилаючись на вищевикладене, позивач просив стягнути на користь АТ «Універсал Банк» з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 17059 грн 71 коп. та судові витрати. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2020 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму заборгованості трьох процентів річних та індексу інфляції в розмірі 1740 грн 98 коп., з яких розрахована сума за ставкою 3% річних - 272 грн 40 коп., індекс інфляції - 1468 грн 58 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Компенсовано АТ «Універсал Банк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених вимог, у розмірі 216 грн 30 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно застосував загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, оскільки відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за рішенням суду у період з 2010 року по 20 липня 2018 року, шляхом надходження до банку періодичних погашень. Вказує, що дата останнього платежу відповідно до розрахунку заборгованості була 20 липня 2018 року, тобто позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності, так як кожний наступний платіж в рахунок погашення заборгованості є підставою переривання строку позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2010 року Сумським районним судом Сумської області видано судовий наказ по справі №2-н-8/10 за заявою ПАТ «Універсал Банк» (АТ «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Універсал Банк» відповідно до статуту затвердженого 20 грудня 2018 року) до ОСОБА_1 про стягнення боргу, відповідно до якого судом стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 21496 грн 67 коп. та 137 грн 48 коп. судових витрат (а.с. 8-9). Однак, відповідач не виконав вказане рішення вчасно, а лише направляв окремі періодичні платежі у період з 23 березня 2010 року по 20 липня 2018 року, отже допустив прострочення грошового зобов`язання за вказаний період. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом. Згідно наданого банком розрахунку на ім`я ОСОБА_1 , розмір заборгованості за період з 23 березня 2010 року по 20 липня 2018 року становить 17059 грн 71 коп., яка складається з: розрахунку 3% річних (відповідно до ст.625 ЦК України) - 3671 грн 89 коп., індексу інфляції - 13387 грн 82 коп. (а.с. 10-12). Під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 85). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом 06 вересня 2019 року, а отже банк має право за три роки, що передують зверненню, на стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних у зв`язку з невиконанням судового рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Проценти та індекс інфляції, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, це є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та індексу інфляції не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Враховуючи вищезазначене, АТ «Універсал Банк» має право на стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції у зв`язку із несвоєчасним виконання судового рішення ОСОБА_1 . Як убачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 просив до спірних правовідносин застосувати позовну давність. Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто, позовну давність. Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому 19 липня 2018 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання відповідачів перед банком за кредитним договором припинилося (а.с. 40-41). Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Ураховуючи викладене, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 3% річних в сумі 272 грн 40 коп. та індексу інфляції 1468 грн 58 коп. за період з 06 вересня 2016 року по 20 липня 2018 року у межах трирічного строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин не застосовується позовна давність у три роки, оскільки відповідачем здійснювалися часткові погашення заборгованості за судовим рішенням у період з 2010 року по липень 2018 року, не заслуговують на увагу, оскільки три відсотки річних та індекс інфляції, які банком нараховувалися за несвоєчасне виконання судового рішення не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, що передбачено законом, а не договором, сплачуючи заборгованість за рішенням суду у вказаний вище період спірні нарахування відповідач жодного разу не сплачував та не визнавав, а тому доводи апелянта про переривання строку позовної давності за даними вимогами є необґрунтованими. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук