Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/854/17

Справа № 301/854/17 П О С Т А Н О В А Іменем України 15 липня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кондора Р.Ю., Джуга С.Д. з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області постановлену 16 березня 2020 року головуючим суддею Золотар М.М. у справі за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду,- встановив: 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Іршавського районного суду Закарпатської області із заявою про поворот виконання рішення суду. В обґрунтування посилається на те, що рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року (справа №301/854/17) задоволено позов Довжанської сільської ради Іршавського району та зобов`язано його «звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку частину дороги, розташовану в кінці земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка відноситься до земель комунальної власності, що підпорядковані Довжанській сільській раді Іршавського району Закарпатської області; привести за власний рахунок земельну ділянку площею 0,0513 га, розташовану в кінці земельної ділянки АДРЕСА_1 в придатний для використання стан, а також звільнити самовільно захоплену земельну ділянку, розташовану в кінці земельної ділянки АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі». Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 26 березня 2018 року вказане рішення Іршавського районного суду від 16.05.2017 року було скасоване і в позові Довжанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, відмовлено. Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року касаційну скаргу Довжанської сільської ради залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду Закарпатської області від 26.03.2018 року залишено без змін. Однак в процесі апеляційного оскарження рішення суду, державним виконавцем рішення Іршавського районного суду від 16.05.2017 року було виконано повністю в примусовому порядку шляхом залучення відповідної техніки, представників поліції, Довжанської сільської ради, інших відповідних учасників. Вся огорожа була повністю зруйнована і знесена екскаватором. Ні судом апеляційної інстанції, ні судом касаційної інстанції рішення про поворот виконання рішення суду не вирішувалось. Вартість знесеної огорожі становить 11 116 грн., а вартість будівельно-технічного дослідження 6500 грн. Посилаючись на викладене, просив суд допустити поворот виконання рішення суду в справі №301/854/17 та стягнути з Довжанської сільської ради на його користь 11 116 грн. вартості знесеної огорожі та 6500 грн. вартості будівельно-технічного дослідження. Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 16.03.2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його заяву про поворот виконання рішення. В обґрунтування скарги посилається на те, що ним не пропущено річний строк для подання заяви про поворот виконання рішення, який на його думку повинен рахуватися з момент ухвалення рішення судом касаційної інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Іршавського районного суду від 16 травня 2017 року задоволено позов Довжанської сільської ради Іршавського району до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку частину дороги, розташовану в кінці земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка відноситься до земель комунальної власності, що підпорядковані Довжанській сільській раді Іршавського району Закарпатської області. Зобов`язано ОСОБА_1 привести за власний рахунок земельну ділянку площею 0,0513 га, розташовану в кінці земельної ділянки АДРЕСА_1 в придатний для використання стан. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно захоплену земельну ділянку, розташовану в кінці земельної ділянки АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі (а.с.5-7). Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 26 березня 2018 року рішення Іршавського районного суду від 16.05.2017 року було скасоване і в позові Довжанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області відмовлено (а.с.8-10). Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року касаційну скаргу Довжанської сільської ради залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду Закарпатської області від 26.03.2018 року залишено без змін (а.с.11-15). Також з матеріалів справи вбачається, що до закінчення апеляційного розгляду, рішення Іршавського районного суду від 16.05.2017 року було виконано, зокрема відповідна земельна ділянка була звільнена шляхом знесення огорожі, що підтверджується актом державного виконавця від 03.11.2017 року (а.с.17). Згідно висновку судового будівельно-технічного експертного дослідження №Д0036/2019 від 21.12.2019 року вартість зруйнованої огорожі за адресою АДРЕСА_1 становить 11 116 грн (а.с.18-29). Вартість вказаного висновку судового будівельно-технічного експертного дослідження становить 6500 грн., і така сума була сплачена ОСОБА_1 згідно квитанції від 27.12.2019 року (а.с.31). Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з пропуску заявником однорічного строку для звернення у суд. Апеляційний суд не може повністю погодитись за такими висновками суду щодо підстав для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 , з огляду на наступне. Порядок вирішення питання про поворот виконання рішення врегульовано статтею 444 ЦПК України. Так, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення, він відмовляє в позові повністю (ч.1). До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч.6). Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.9). Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду (ч.10). Отже, поворот виконання рішення - це цивільно-процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає в поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та в подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як вбачається з матеріалів справи, у процесі виконання рішення суду першої інстанції (в подальшому скасованого) було звільнено земельну ділянку, розташовану в кінці земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення огорожі. Водночас, у своїй заяві ОСОБА_1 не ставить питання про зобов`язання відновити знесену огорожу, що за своєю суттю і було б спрямованим на відновлення його прав, порушених виконанням скасованого рішення, а натомість, просить стягнути з позивача вартість такої огорожі та експертного дослідження. Апеляційний суд констатує, що в процесі виконання рішення Іршавського районного суду від 16.05.2017 року з ОСОБА_1 не стягувалося жодних грошових коштів, а отже і його вимоги про стягнення будь-яких за правовою природою коштів не можуть вирішувати в порядку повороту виконання такого судового рішення. Фактично вимоги ОСОБА_1 можуть бути предметом окремого позову про відшкодування збитків, однак такі не можуть вирішуватися в порядку, передбаченому ст. 444 ЦПК України. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, і саме з цих підстав слід відмовити у задоволенні його заяви, а не через пропуск однорічного строку. Зазначене є підставою для зімни мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції. Враховуючи встановлене та керуючись нормами статей 374, 379, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково. Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2020 року змінити в частині правового обґрунтування підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , виклавши мотивувальну частину такої в редакції даної постанови. Резолютивну частину ухвали суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст постанови суду складено 16 липня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: