Постанова Рівненський апеляційний суд № 565/394/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 вересня 2020 року м. Рівне Справа № 565/394/20 Провадження № 22-ц/4815/856/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Зейкан І.Ю. Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : В квітні 2020 року представник позивача Гребенюк О.С. від імені Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з вище вказаним позовом. Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 підписала заяву № б/н від 16.11.2010р. та отримала кредит в розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач, надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. У порушення закону та умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту за договором належним чином не виконала, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості по зобов`язаннях. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань станом на 12.03.2020 року утворилася заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 47434,03 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 26304,43 грн., заборгованість за відсотками нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України - 9910,32 грн., нарахована пеня - 8484, 33 грн., фіксована складова штрафу - 500 грн., процентна складова штрафу - 2234,95 грн. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 травня 2020 рокув задоволенні позову відмовлено. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О.Л. вказує на те, що 16.11.2010 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої останній згоден, що анкета-заява разом з правилами користування карткою, умовами та правилами надання банківських послуг, основними умовами обслуговування складають договір про надання банківських послуг. Більш того, відповідач підтвердив, що в подальшому самостійно зобов`язується знайомитись зі всіма змінами умов та правил надання банківських послуг. Крім того, відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку сум плати за використання кредитних коштів. Таким чином, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Позивачем надано до суду належні, допустимі і достатні докази того, що нарахування та стягнення процентів та неустойки з відповідача є правильним. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» задовольнити у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що з умовами та правилами надання банківських послуг її не ознайомлювали, свого підпису на таких умовах вона не ставила, довідка про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не складає умови договору а носить виключно інформаційний характер та відноситься не до тієї картки, яка зазначена в анкеті заяві. Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту анкети-заяви від 16.11.2010 року, підписаної від імені відповідача не вбачається, що сторони досягли домовленості на погашення заборгованості відповідача по сплаті відсотків за рахунок збільшення кредиту. У зв`язку з викладеним суд доходить висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо безпідставності списання позивачем коштів з кредитного рахунку відповідача ОСОБА_1 на погашення відсотків за користування кредитним лімітом, так як з такою умовою вона не ознайомлювалась. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що відповідач, підписавши 16.11.2010 року анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку, уклав договір про надання банківських послуг, а саме надання кредиту шляхом отримання платіжної картки кредитка «Універсальна». До кредитного договору банк додав копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 16.11.2010 року. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків перед банком, за останньою станом на 12.03.2020р. утворилася заборгованість по кредитному договору ОСОБА_1 в загальній сумі 47434,03 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 26304,43 грн., заборгованість за відсотками нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України - 9910,32 грн., нарахована пеня - 8484, 33 грн., фіксована складова штрафу - 500 грн., процентна складова штрафу - 2234,95 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Так, позивач, обґрунтовуючи право вимог, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 листопада 2010 року, посилався на довідку про зміну умов кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати відсотків у зазначених розмірах та порядку їх нарахування. Наданий АТ КБ "Приватбанк" розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом суперечить умовам кредитування, на які покликається позивач в апеляційній скарзі, оскільки з розрахунку видно й інші нарахування заборгованості, здійснені на підставі умов, які відсутні в заяві та довідці про умови кредитування, що підписані відповідачем. Враховуючи, що позичальник періодично здійснювала погашення за наданим кредитом, у т.ч. й нарахувань не передбачених в Заяві, колегія суддів позбавлена можливості встановити дійсний розмір заборгованості. Крім того, в період з 16.11.2010 по 13.05.2019 року банком самостійно було збільшено кредитний ліміт з 7000 грн., який був встановлений на дату підписання анкети-заяви, до 20000 грн. (а.с.22) Неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях Роздруківка із сайту позивача також належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яку було взято за основу оскаржуваного судового рішення місцевим судом при вирішенні спірних правовідносин. Щодо підписаної позичальником довідки про умови кредитування, то про необов`язковість її врахування при вирішенні спірних відносин через те, що вона не може бути належним доказом погодження сторонами умов кредитного договору, оскільки не містить чіткої інформації щодо відсоткової ставки та можливості її збільшення, розміру та строків періодичних платежів на погашення кредиту, тощо, вказав Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 365/159/19. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 травня 2020 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 10 вересня 2020 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук Н.М. Ковальчук