Постанова КАС ВС № 810/2116/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2020 року м. Київ справа № 810/2116/17 адміністративне провадження № К/9901/34156/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., за участі: секретаря - Грінкевич А.І. представника позивача - Зудінова О.О. представника відповідача - Доброва О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 810/2116/17 за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про стягнення з відповідача на його користь 53852,19 грн., провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Панової Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.), ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з Київської митниці Державної фіскальної служби на його користь 53 852,19 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.12.2016 позивач був звільнений з посади заступника начальника митного посту-начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Південний термінал" Київської митниці ДФС на підставі пункту 72 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. У день звільнення відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу всіх сум у відповідності до вимог чинного законодавства.

3. Позивач зазначає, що відповідачем було неправильно визначено розмір належної йому надбавки за вислугу років, що, відповідно, призвело до зменшення виплаченої йому суми при звільненні. При цьому постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 у справі № 810/386/17 було зобов`язано Київську митницю ДФС встановити позивачу з 22.11.2016 надбавку за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу, а також застосувати наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати заробітної плати за період з 22.11.2016 по 29.12.2016. Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

4. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що обов`язок щодо перерахування відсотку надбавки за вислугу років та виплати відповідної суми позивачу у відповідача виник лише після прийняття наказу про звільнення позивача та проведення у зв`язку з цим відповідних розрахунків (29.12.2016), а саме: з набрання судовим рішенням законної сили з 23.05.2017. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на час звільнення позивача з займаної посади, а саме: 29.12.2016, спір щодо розміру належних йому сум при звільненні був відсутній. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що до спірних правовідносин статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача.

6. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 у справі № 810/386/17, яке набрало законної сили 23.05.2017 виконано відповідачем в добровільному порядку 07.06.2017. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. Позивачем 24.11.2017 подано касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017.

10. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/800/39357/17 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 для розгляду справи № 810/2116/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шарапа В.М.:, судді: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

12. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 №708/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М..

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 для розгляду справи № 810/2116/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

14. Ухвалою судді Верховного Суду від 21.04.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.

15. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 дану адміністративну справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

16. Позивачем 16.06.2020 заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміни відповідача з Київської митниці Державної фіскальної служби на Київську митницю Держмитслужби. 17. 12 серпня 2020 року до Верховного Суду від Київської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - Київської митниці ДФС на належного - Київську митницю Держмитслужби.

18. Вказані клопотання обгрунтовані проведеною реорганізацією Київської митниці.

19. Ухвалами Верховного Суду від 08.09.2020 проголошеними в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання позивача, відповідно до ст. 52 КАС України допущено процесуальне правонаступництво відповідача з Київської митниці Державної фіскальної служби на Київську митницю Держмитслужби, в задоволенні клопотання Київської митниці Держмитслужби про заміну неналежного відповідача на належного - відмовлено. II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

21. Позивач вказує на те, що на час звільнення у нього було право на виплату надбавки за вислугу років в більшому розмірі. Таке право встановлено судовим рішенням, а саме Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 у справі № 810/386/17, яким захищено порушене право позивача. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що на час звільнення у нього уже був наявний спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні.

22. Крім того, позивач вважає, що для застосування положень ст. 117 КЗпП України та правильного вирішення справи не має значення, коли виник спір про належні до виплати суми надбавки за вислугу років, оскільки затримка у виплатах сталася саме з вини відповідача.

23. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач наказом Київської митниці Державної фіскальної служби від 22.11.2016 № 788-о був призначений на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста "Південний термінал" Київської митниці Державної фіскальної служби з 22.11.2016.

25. Позивача 29.12.2016 наказом № 892-о було звільнено із займаної посади з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", відповідно до п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

26. Згідно наказу відповідача від 29.12.2016 № 892-о управлінню фінансування, бухгалтерського обліку та звітності наказано здійснити з позивачем повний розрахунок відповідно до ст. 116 КЗпП України та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 03 (три) календарні дні за період роботи з 22.11.2016 по 29.12.2016, відповідно до ст. 24 Закону України "Про відпустки".

27. Наказ № 892-о від 29.12.2016 Київською митницею Державної фіскальної служби було виконано 29.12.2016.

28. Також судами встановлено, що станом на день проведення розрахунку з позивачем спору щодо розміру сум, належних йому при звільненні - не існувало.

29. Представник позивача 21.01.2017 звернувся до Київської митниці Державної фіскальної служби з заявою в якій просив відповідача вирішити питання про встановлення позивачу з 22.11.2016 надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та застосувати наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати заробітної плати за період з 22.11.2016 по 29.12.2016.

30. Також просив нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки здійснення повного розрахунку при звільненні (з 30.12.2016 по день виплати донарахованих сум надбавки за вислугу років, премії тощо).

31. Крім того 21.01.2017 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про зобов`язання встановити позивачу з 22.11.2016 надбавку за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу та застосувати наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати позивачу заробітної плати за період з 22.11.2016 по 29.12.2016.

32. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 у справі № 810/386/17 (яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду була залишена без змін) позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Київську митницю Державної фіскальної служби встановити позивачу з 22.11.2016 надбавку за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу, а також застосувати наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати позивачу заробітної плати за період з 22.11.2016 по 29.12.2016. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Зазначене рішення суду набрало законної сили 23.05.2017.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 справі № 810/386/17 Київською митницею Державної фіскальної служби 06.06.2017 прийнято наказ № 374-о щодо внесення змін до додатку наказу Київської митниці Державної фіскальної служби від 21.12.2016 № 862-о "Про встановлення надбавки за вислугу років" в частині встановлення надбавки за вислугу років заступнику начальника митного поста "Південний термінал" - начальнику відділу митного оформлення № 2, а саме: ОСОБА_1 розмір надбавки встановити в розмірі 50% замість 18%.

34. Відповідачем здійснено перерахунок заробітної плати позивача за період з 22.11.2016 по 29.12.2016 за рахунок і в межах затвердженого фонду оплати праці. Платіжне доручення № 49 про виплату відповідної суми (для її перерахування на картковий рахунок позивача) 07.06.2017 Київською митницею Державної фіскальної служби було передано до Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області. Зазначені кошти 08.06.2017 у розмірі 1421,28 грн. були виплачені позивачу. IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

35. Конституція України 35.1. Частина друга статті

19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Кодекс законів про працю України. 36.1. Стаття

47. Обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов`язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів. 36.2. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. 36.3. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 36.4. Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. V.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

38. У цій справі встановлено, що позивача 29.12.2016 звільнено з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста "Південний термінал" Київської митниці Державної фіскальної служби та в цей же день проведено повний розрахунок.

39. У січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Київської митниці ДФС про зобов`язання встановити позивачу з 22.11.2016 надбавку за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу та застосувати наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати позивачу заробітної плати за період з 22.11.2016 по 29.12.2016 (справа № 810/386/17).

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 у справі № 810/386/17 (яка набрала законної сили 23.05.2017) позовні вимоги задоволено частково та зобов`язано Київську митницю Державної фіскальної служби встановити позивачу з 22.11.2016 надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, а також застосувати наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати позивачу заробітної плати за період з 22.11.2016 по 29.12.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

41. Відповідачем добровільно та своєчасно проведено додаткові розрахунки з позивачем в ході виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 у справі № 810/386/17.

42. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

43. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 зроблено висновок про те, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

45. Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

46. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

47. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

48. У справі, яка розглядається, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці, що встановлено постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 у справі № 810/386/17 (яка набрала законної сили 23.05.2017), просив стягнути на його користь суму середньомісячного заробітку за час затримки виплати грошових коштів при звільненні.

49. При цьому відповідачем проведено фактичний розрахунок із позивачем нарахованої з 22.11.2016 надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, а також застосовано наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати позивачу заробітної плати за період з 22.11.2016 по 29.12.2016 поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

50. Ураховуючи, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позивач вважає порушеним своє право на отримання відшкодування за затримку належних йому грошових коштів на підставі статті 117 КЗпП України.

51. Водночас суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального права зазначивши про те, що до спірних правовідносин статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, не визначили розмір середнього заробітку, не встановили час затримки розрахунку, не встановили відповідних фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення та не дослідили відповідні докази.

52. Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено фактичних обставин справи, зокрема щодо розміру середньомісячного/ середньоденного розміру заробітної плати позивача станом на день звільнення, які мають значення для її правильного вирішення, що унеможливлює справедливе вирішення спору (частина перша статті 2 КАС України), суд касаційної інстанції не може визначити самостійно розмір відшкодування позивачу за час затримки розрахунку при звільненні.

56. Згідно статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

57. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, і виправлення відповідної помилки потребує з`ясування обставин і дослідження доказів, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд суду першої інстанції. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року скасувати, а справу № 810/2116/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується. Повний текст постанови складено 14 вересня 2020 року. ........................... ........................... ........................... Жук А. В. Мартинюк Н. М. Мельник-Томенко Ж. М. Судді Верховного Суду