Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/840/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2020 р. Справа № 922/840/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Міракові В.В. за участю представників: позивач - Салій Д.В.; відповідач - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача (вх. №1902Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23 липня 2020 року (повний текст складено 28.07.2020, суддя Кухар Н.М.) у справі №922/840/20 за позовом Русько-Лозівської сільської ради, с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області до Фізичної особи-підприємця Резніка Миколи Сергійовича, м. Валки Харківської області про стягнення 150583 грн, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2020 року (повний текст складено 28.07.2020, суддя Кухар Н.М.) у справі №922/840/20 позов Русько-Лозівської сільської ради (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Лермонтова, буд. 7; код ЄДРПОУ: 04398896) до Фізичної особи - підприємця Рєзніка Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення 150583,00 грн - залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв`язку з тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області з підстав порушення норм матеріального і процесуального права. Ухвалою суду від 10.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу господарського суду Харківської області від 23 липня 2020 року у справі №922/840/20. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України). Призначено справу до розгляду на 07 вересня 2020 року о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Через канцелярію суду представник ФОП Резніка М.С. надіслав відзив на апеляційну скаргу (вх. 7944), якому вважає ухвалу суду попередньої інстанції законною, обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просив апеляційну скаргу заявника просив залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін. Також просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. У судове засідання з`явився представник позивача. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача, за наявними у ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, вислухавши представника відповідача, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне. Русько-Лозівська сільська рада Харківської області 19.03.2020 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Резніка Миколи Сергійовича, про стягнення майнової шкоди (збитків) у розмірі 150583,00 грн, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 191 КК України. Позовні вимоги позивач обґрунтовує приписами ст.ст. 22, 1166 ЦК України. Ухвалою господарського суду від 06.04.2020, після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву Русько-Лозівської сільської ради прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/840/20 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2020 року, підготовче провадження у справі №922/840/20 закрито; розгляд справи по суті призначено на 16.06.2020 о 12:20. Судом в оскаржуваній ухвалі зазначено, що позивачем 16.06.2020 року подано до суду клопотання, в якому позивач просив визнати причину неявки поважною і перенести розгляду справи, у зв`язку з відсутністю у представників позивача можливості з`явитися в судове засідання. Проте, як зауважує господарський суд, у наступні судові засідання з розгляду справи по суті, які відбулися 09.07.2020 та 23.07.2020 позивач не з`явився; про причину неявки суд не повідомив. Про судове засідання, призначене на 09.07.2020, представник позивача був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення. Доказів отримання позивачем копії ухвали-повідомлення суду про відкладення розгляду справи на 23.07.2020 на час даного судового засідання до суду не надійшло, у зв`язку з чим судом було здійснено перевірку отримання ухвали суду позивачем за допомогою онлайн трекінгу відправлень ПАТ "Укрпошта" https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html та встановлено, що відправлення за номером 6102252558879, яким було надіслано на адресу позивача копію ухвали-повідомлення від 09.07.2020, вручено адресатові 14.07.2020. За таких обставин вбачається, що позивач, у розумінні вимог ст. 120 ГПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України"). У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. N 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Таке визначення є традиційним для науки процесуального права. Важливою в аспекті коментованої статті є правова позиція Конституційного Суду України, викладена в Рішенні від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 КПК України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника): закріпивши право будь-якої особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване особою у цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному судочинстві. Положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, треба розуміти як конституційне право особи з метою отримання правової допомоги вибрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Отже, позивач як юридична особа не обмежений у виборі свого представника та зобов`язаний реалізовувати надані йому права добросовісно. При цьому суд має обмежувати сторони у реалізації їх процесуальних прав у разі зловживання ними. Таке обмеження не є порушенням прав учасників спору. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства".) Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору. Частинами 2, 3 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідно з ч. 1, 2, ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Положеннями п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України унормовано, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору. В цій частині при вирішенні даної справи колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №918/1/18. У відповідності до ч. 1 ст. 210 ГПК України, дослідження доказів судом здійснюється під час розгляду справи. Крім того, законодавець передбачив можливість проведення підготовчого провадження, завданнями якого відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що вищевказані правові норми надають можливість суду першої інстанції за наявності достатніх у матеріалах справи доказів розглянути справу за наявними у ній матеріалами, або витребувати необхідні для розгляду справи докази. Відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. На підставі викладеного, враховуючи те, що судом двічі відкладався розгляд справи у зв`язку з неявкою у засідання суду позивача, неподання позивачем доказів неможливості явки у засідання з розгляду справи по суті, а також неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду має бути залишена без змін. Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 23 липня 2020 року у справі №922/840/20 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 14.09.2020 року. Головуючий суддя Ільїн О.В. Суддя Россолов В.В. Суддя Хачатрян В.С.