Постанова Одеський апеляційний суд № 522/21738/19

Номер провадження: 22-ц/813/7421/20 Номер справи місцевого суду: 522/21738/19 Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П. за участю секретаря Бикової К.А. учасники справи: - предстваник позивача - ОСОБА_1 , - відповідач - ОСОБА_2 , - представник відповідача - Вдовіченко Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Будінвест", ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград", третя особа: виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання інвестором, визнання договорів недійсними, витребування майна,- ВСТАНОВИЛА: ОПИСОВА ЧАСТИНА У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд: - визнати ОСОБА_3 інвестором, відповідно до інвестиційного договору №24/07/И від 24.07.2004 року укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ « Златоград»; - визнати договір про пайову участь у будівництві житла № 25 від 26.09.2005 року укладений між ТОВ «Центр-Будінвест» та ОСОБА_4 , стосовно кв. АДРЕСА_1 недійсним; - визнати договір про пайову участь у будівництві житла № 86 від 10.01.2006 року укладений між ТОВ «Центр-Будінвест» та ОСОБА_2 , стосовно кв. АДРЕСА_2 недійсним; - витребувати у ОСОБА_4 на користь позивача кватиру АДРЕСА_3 ; - витребувати у ОСОБА_2 на користь позивача кватиру АДРЕСА_4 . 10 травня 2020 року представник ОСОБА_4 адвокат Розенбойм Ю.О. подав до суду клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог: - визнати ОСОБА_3 інвестором відповідно до інвестиційного договору №24/07И від 24.07.2004 року укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Златоград"; - визнати договір про пайову участь у будівництві житла №25 від 26.09.2005 року укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_4 стосовно квартири АДРЕСА_1 недійсним; - визнати договір про пайову участь у будівництві житла №86 від 10.01.2006 року та додаток до цього договору від 11.11.2011 року укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_2 стосовно квартири АДРЕСА_2 недійсним. Клопотання мотивовано тим, що вказані позовні вимоги були розглянуті в рамках розгляду цивільної справи (справа № 522/23836/15-ц) постановою Одеського апеляційного суду від 19.09.2019 року, та у задоволені позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ТОВ «Златоград», третя особа виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання недійсними договорів було відмовлено. На підтвердження цього представником ОСОБА_4 адвокатом Розенбойм Ю.О. надано копію постанови Одеського апеляційного суду від 19.09.2019 року (справа № 522/23836/15-ц). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року, клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Розенбойм Ю.О. про закриття провадження в частині позовних вимог - було задоволено. Закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград», третя особа виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання інвестором, визнання договорів недійсними, витребування майна, а саме: - визнати ОСОБА_3 інвестором відповідно до інвестиційного договору №24/07И від 24.07.2004 року укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Златоград"; - визнати договір про пайову участь у будівництві житла № 25 від 26.09.2005 року укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_4 стосовно квартири АДРЕСА_1 недійсним; - визнати договір про пайову участь у будівництві житла № 86 від 10.01.2006 року та додаток до цього договору від 11.11.2011 року укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_2 стосовно квартири АДРЕСА_2 недійсним. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України однією з підстав закриття провадження у справі є те, що набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Не погоджуючись з ухвалою суду, 30.06.2020 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. ОСОБА_3 вважає оскаржувану ухвалу суду необґрунтованою. Зазначає, що суд першої інстанції не виклав в ухвалі зміст аргументів позивача проти закриття провадження, які мають істотне значення для справи та не спростував жодних доводів позивача проти закриття провадження у справі. Апелянт, звертає увагу колегії суддів на те, що суд першої інстанції вдався до формалізму та не звернув увагу на той факт, що рішення суду першої інстанції у справі № 522/23836/15-ц, яким позовні вимоги вирішені по суті, скасовано апеляційним судом, а апеляційний суд відмовив у позові з підстав пропуску строку позовної давності (тобто не вирішив спір по суті). ОСОБА_3 вказує, що під час розгляду справи № 522/23836/15-ц позивачка заявляла клопотання про витребування доказів необхідних для уточнення позову в частині його предмету. Необхідність витребування доказів було обумовлено тим, що Інвестиційний договір позивача та оскаржені договори відповідачів були укладені відносно об`єктів будівництва під будівельними номерами (назвами), а саме квартира АДРЕСА_5 . Після закінчення будівництва та прийняття будинку в експлуатацію будівельні номери були змінені та наразі квартира АДРЕСА_6 (будівельний номер) відповідає квартирі АДРЕСА_7 (будівельний номер квартирі АДРЕСА_8 (поштовий номер). Тому, саме на підставі документів, які позивач просила витребувати, вона мала намір уточнити свої позовні вимоги у справі № 522/23836/15-ц, щодо дійсних на теперішній час номерів квартир. Проте, була позбавлена даного права, та саме тому, при перегляді справи судом апеляційної інстанції не мала можливості просити апеляційний суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, оскільки були заявлені номера квартир, які не відповідали дійним номерам (поштовим). Апелянт зазначає, що наразі вищезазначені витребувані документи є у володінні позивача та після скасування незаконного рішення суду першої інстанції у справі № 522/23836/15-ц позивачка змушена знову звертатися до суду з позовом з уточненими позовними вимогами. ОСОБА_3 також звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що оскаржена ухвала та висновок суду про те, що відносно заявлених вимог вже є ухвалене відповідне рішення, яким вимоги розглянуті по суті спростовуються поставною Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року. У зазначеній постанові суду йдеться про те, що пропущені строки позовної давності, рішення суду першої інстанції ухвалене неуповноваженим суддею та розгляд справи відбувся без витребуваних доказів, які мають істотне значення для справи. З огляду на зазначене в апеляційній скарзі, ОСОБА_3 вважає відсутніми підстави для закриття провадження у справі з підстав п. 3 ч. 1 статті 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що немає будь-якого рішення, яким розглянуті позовні вимоги ОСОБА_3 по суті, та відсутнє будь яке рішення суду про відмову у позові з підстав відсутності у ОСОБА_3 інвестиційних прав та/або визнання незаконним її інвестиційного договору. 26 серпня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_2 вважає подану апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду від 15 червня 2020 року необґрунтованою та безпідставно. Зазначає, що апелянт посилається на неіснуючий процесуальний документ, а саме ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, якої по факту не було ухвалено. 19 вересня 2019 року у справі № 522/23836/15ц було ухвалено постанову Одеським апеляційним судом, в якій суд вказав, що рішення суду першої інстанції у зазначеній справі скасовано з двох підстав, а саме: 1) у зв`язку з не вирішенням суддею першої інстанції питання про відвід судді, 2) не виконана ухвала про витребування доказів у справі. З вищевказаних підстав, судова колегія Одеського апеляційного суду скасувала рішення Приморського районного суду у справі № 522/23836/15-ц, проте суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про пропуск строку трирічної позовної давності та ухвалив постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ОСОБА_2 у поданому відзиві також звертає увагу колегії суддів апеляційного суду на той факт, що позивач ОСОБА_3 погодилась з зазначеною постановою Одеського апеляційного суду і в касаційному порядку її не оскаржила. Також, ОСОБА_2 вважає помилковим твердження апелянта, про те, що пропущення строку позовної давності не позбавляє її права на повторне звернення до суду з аналогічним позовом та клопотанням про поновлення строку, та зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд був зобов`язаний закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 31.08.2020 року до суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_4 адвокатом Розенбойм Юрієм Олександровичем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 . У наданому відзиві зазначає, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року є законною, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Представник ОСОБА_4 також вказує, що апелянт висновків та мотивів викладених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не спростував, тому підстав для скасування даної ухвали не довів. Представник відповідача вважає, що доводи апелянта ґрунтуються на нерозумінні інституту позовної давності та наслідків застосування позовної давності. Враховуючи викладене у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 адвокат Розенбойм Ю.О. просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року залишити без змін. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.07.2020 року в особі судді судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Князюка О. В., за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Будінвест", ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград", третя особа: виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання інвестором, визнання договорів недійсними, витребування майна було відкрито апеляційне провадження. 09.07.2020 року колегією суддів Одеського апеляційного суду: головуючий суддя Князюк О.В., суддів Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. цивільну справу призначено до розгляду на 03 вересня 2020 року на 09:45 год в приміщенні Одеського апеляційного суду. Про дату, час та місце розгляду справи учасники сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В судове засідання 03 вересня 2020 року з`явилися представник позивача - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , представник відповідача - ОСОБА_6 . Представик позивача - адвокат Вронський К.А. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі. Відповідач - ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вдовіченко Г.М. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. 03.09.2020 року від представника ОСОБА_4 - адвоката Розенбойм Ю.О. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали. Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині: -визнання ОСОБА_3 інвестором відповідно до інвестиційного договору №24/07И від 24.07.2004 року укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Златоград"; -визнання договору про пайову участь у будівництві житла №25 від 26.09.2005 року укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_4 стосовно квартири АДРЕСА_1 недійсним; -визнання договору про пайову участь у будівництві житла №86 від 10.01.2006 року та додаток до цього договору від 11.11.2011 року укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_2 стосовно квартири АДРЕСА_2 недійсним; були розглянуті постановою Одеського апеляційного суду від 19.09.2019 року (справа №522/23836/15-ц), та у задоволені позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ТОВ «Златоград», третя особа виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання недійсними договорів було відмовлено. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких є рішення яке набрало законної сили. Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду. Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені ст.255 ЦПК. Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб по вирішення спору. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянт визнає тотожність позовних вимог, та вказує про це у поданій апеляційній скарзі, проте помилково вважає даний факт таким, що не перешкоджає повторному зверненню до суду. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 з приводу того, що спір у справі № 522/23836/15-ц не було розглянуто по суті, та пропущення строку позовної давності не позбавляє її права на повторне звернення до суду з аналогічним позовом та клопотанням про поновлення строку з огляду на наступне. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). Підставою відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у справі № 522/23836/15-ц стало застосування строків позовної давності. Постанова Одеського апеляційного суду у справі № 522/23836/15-ц від 19.09.2019 року набрала законної сили. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апелянт ОСОБА_3 погодилась з зазначеною постановою Одеського апеляційного суду оскільки в касаційному порядку її не оскаржила. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: 1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та 2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст рішення складено 08.09.2020 року. Головуючий: О.В. Князюк Судді: А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе