Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/5414/14-ц

Дата документу 10.09.2020 Справа № 310/5414/14-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 310/5414/14 Провадження №22-ц/807/2470/20 Головуючий в 1-й інстанції Прінь І.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Маловічко С.В., Подліянової Г.С., секретарКниш С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року, постановлену у м. Бердянськ (повний текст ухвали складено 23 червня 2020 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,- В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Бердянського міськрайонного суду від 03.09.2015 року у цивільній справі №310/5414/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, за якою судом була визнана мирова угода, укладена між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , закрито провадження у справі. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що наразі їй стало відомо про обставини, що існували на час вирішення справи, проте не були відомі їй, приховані відповідачем, а саме: у лютому-березні 2020 року їй стало відомо, що в 2018 році Бердянським міськрайонним судом Запорізької області розглядалася справа за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Бердянської міської ради, треті особи: міжрайонне управління у Бердянському районі та м. Бердянську ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Порохня О.В., інспекція ДАБК в Запорізькій області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.06.2007 удаваним в частині зазначення покупця з моменту його укладення, визначення покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.06.2007, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку, визнання осіб співзабудовниками житлового будинку, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності по Ѕ частці на житловий будинок. При ознайомленні з матеріалами цієї справи встановлено, що позивач у вказаній вище справі ОСОБА_2 у позовній заяві вказував на те, що 19.02.2014 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір про спільне будівництво, за яким ОСОБА_2 здійснив фінансування будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , що дорівнює 40000,00 доларів США. Про ці витрати спільних коштів позивачці не було відомо на час ухвалення судового рішення про перегляд якого вона просить. Якби на час укладення мирової угоди з позивачем вона знала про це фінансування будівництва за рахунок спільних коштів подружжя, то вона б обов`язково вимагала врахування цих коштів у поділі майна подружжя і відповідно не погодилася б на поділ майна подружжя таким чином, як зазначено в мировій угоді. Заявниця не знала і не могла знати про укладення договору про спільне будівництво від 19.02.2014 року, адже він був укладений без її згоди, як дружини. ОСОБА_1 вважає, що вказані обставини є суттєвими та істотними, а тому є підставою для перегляду ухвали суду від 03.09.2015 року за нововиявленими обставинами. За наслідками якого просить скасувати ухвалу суду від 03.09.2015 року і постановити нову про відмову у визнанні мирової угоди. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.09.2015 року про визнання мирової угоди у справі №310/5414/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна. Ухвалу суду від 03.09.2015 року залишено в силі. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано, що наведені заявницею обставини відповідають критеріям нововиявлених обставин, оскільки вони стосуються предмету спору - обсяг майна та майнових прав подружжя та існували на час розгляду справи, проте не були та не могли бути відомі позивачці, оскільки договір про інвестування спільних коштів подружжя у будівництво не був підписаний ОСОБА_1 і вона не знала про його існування. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.09.2015 року (а.с.31-33 т.3) була визнана мирова угода, укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, у зв`язку з укладанням мирової угоди. Позивачка в заяві вказала на те, що їй у лютому-березні 2020 року стало відомо, що 19.02.2014 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір про спільне будівництво, за яким ОСОБА_2 здійснив фінансування будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , що дорівнює 40000,00 доларів США. Про ці витрати спільних коштів позивачці не було відомо на час ухвалення судового рішення від 03.09.2015 року. Якби на час укладення мирової угоди з відповідачем вона знала про це фінансування будівництва за рахунок спільних коштів подружжя, то вона б обов`язково вимагала врахування цих коштів у поділі майна подружжя і відповідно не погодилася б на поділ майна подружжя таким чином, як зазначено в мировій угоді. Вважає, що вказані обставини є суттєвими та істотними, а тому є підставою для перегляду ухвали суду від 03.09.2015 року за нововиявленими обставинами. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що наведена заявником підстава не є нововиявленою в розумінні п. 1 ч.2, ч.1 ст. 423 ЦПК України, по- перше з тих підстав, що позивачем в останній уточненій позовній заяві не заявлялися вимоги до відповідача про поділ спільно нажитих грошових коштів подружжя (а.с.178-180). Спільні кошти подружжя не були предметом спору, відтак докази щодо їх наявності чи їх витрат сторонами суду не надавалися і судом такі докази не досліджувалися. Підстави, на які заявник посилається як нововиявлені, не є такими у розумінні положення п. 1 ч.2, ч.1 ст. 423 ЦПК України, тому підстав для перегляду ухвали суду від 03.09.2015 року про визнання мирової угоди, за нововиявленими обставинами відсутні. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може. Так, відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Разом з тим, ч. 4 ст. 423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Частинами 2 та 3 статті 424 ЦПК України встановлено, що з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили; 2) з підстав, визначених пунктами 2-3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вищезазначених положень закону не врахував, не звернув уваги на те, що ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, із заявою про перегляд якого за нововиявленими обставинами у березніі 2020 року звернулась ОСОБА_1 , була постановлена 3 вересня 2015 року, тобто з пропуском передбаченого ч. 3 ст. 424 ЦПК України строку, який не може бути поновлено, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розгляду заяви по суті. За таких обставина апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року - скасуванню, із залишенням заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року без розгляду. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389, 423 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року у цій справі скасувати. Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 рокуза нововиявленими обставинами залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 11 вересня 2020 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: С.В. Маловічко Г.С. Подліянова