Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/4106/19

Справа № 345/4106/19 Провадження № 22-ц/4808/861/20 Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В. секретаря Петріва Д.Б. з участю представника ПАТ «Ощадбанк» Комаровського С. З. Пазяка І.М. його адвоката Сидор Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ощадбанк» про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Комаровського Святослава Зоряновича на рішення Калуського міськрайонного суду від 21 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Кардаш О. І. в м.Калуші, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Ощадбанк» про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 лютого 2019 року між позивачем та ПАТ «Ощадбанк» укладено договір №19427169510 на вклад «Мій пенсійний депозит», процентна ставка встановлено 13,5 % річних з поповненням та щомісячною виплатою процентів. Відповідно до умов договору на рахунок № НОМЕР_1 ним внесено кошти в гривнях строком на 3 місяці, а станом на 21 травня 2019 року сума депозиту становила 100 000,00 грн. Відповідно до умов договору в разі, якщо після закінчення мінімального терміну вкладу вкладник не заявив банку про бажання отримати вклади, мінімальний термін вкладу автоматично вважається продовженим. Враховуючи те, що щомісячно 20-го числа йому виплачували відсотки за користування по дипозитним вкладом, тому 20 червня 2019 року він звернувся в банк для одержання нарахованих процентів від депозиту. Однак, при його зверненні банк повідомив, що кошти на його рахунку відсутні. Згідно довідки №135 від 23 липня 2019 року банк повідомив про те, що 21 травня 2019 року шахраями через Ощад 24/7 перераховано його кошти. Він звернувся до Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області з приводу шахрайських дій відносно нього за результатом чого було внесено відповідні відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 190 КК України. Просив стягнути з ПАТ «Ощадбанк» на його користь 100000, 00 грн депозитних коштів та 4125 грн відсотків за користування депозитним вкладом за період з 21.05.2019 по 11.09.2019 та судові витрати. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 21 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Ощадбанк» про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу задоволено. Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 100000, 00 (сто тисяч) гривень за договором банківського вкладу «Мій пенсійний депозит» від 18.02.2019, 4125, 00 грн. відсотків за користування депозитним вкладом та 5000, 00 грн. витрат за надання правової допомоги. Стягнуто з АТ «Ощадбанк» судовий збір в розмірі 2102,00 грн., перерахувавши вказану суму стягувачу - Державній судовій адміністрації України. На дане рішення представник акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Комаровський С. З. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволені позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що договір №19427169510 від 18 лютого 2019 року на вклад «Мій пенсійний депозит» укладений на 3 місяці, з датою повернення депозита - 20 травня 2019 року. Враховуючи, що 20 травня 2019 року вкладник не отримав депозит та проценти готівкою, при цьому 01 травня 2019 року через систему дистанційного банківського обслуговування - мобільний додаток Ощад 24/7 оформив електронну заяву про відмову від автопролонгації договору на вклад, яку підтвердив технологією біометричної ідентифікації, банк належно виконав зобов`язання за договором на вклад та повернув вклад у спосіб, визначений цим договором шляхом його перерахування на поточний № НОМЕР_2 рахунок , відкритий у філії - Івано-Франківське обласне управління АТ «Ощадбанк». Згідно з банківською випискою за депозитним рахунком ОСОБА_1 №№ НОМЕР_1 депозит в сумі 100 000 грн згідно з умовами договору на вклад 21 травня 2019 року перерахований на поточний рахунок № НОМЕР_2 та зараховані проценти в сумі 786,05 грн. Враховуючи повне виконання банком умов договору на вклад щодо виплат Депозиту та нарахованих процентів за ним, 22 травня 2019 договір №19427169510 на вклад «Мій пенсійний депозит» від 18 лютого 2019 року припинив свою дію, а депозитний рахунок № НОМЕР_1 було закрито. 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що він не користувався послугою системи Ощад 24/7 щодо перерахування на поточний № НОМЕР_2 рахунок. Крім того, не оформляв електронну заяву про відмову від автопролонгації Договору на вклад і тим більше не користувався функції відбиток пальця технологією біометричної ідентифікації. У судовому засіданні представник акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Комаровський С. З.апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити цю скаргу. ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 01.05.2019 заяву про відмову від автопролонгації банку не надсилав, а вхід в систему Ощад 24/7 не здійснював. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сума депозиту та нараховані відсотки сторонами справи не оспорюються, а тому судом правильність їх нарахування не досліджується. Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 16.02.2017 на підставі заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позивачу відкрито поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та зазначенням мобільного номеру телефону НОМЕР_3 (а.с. 32-35). В подальшому, 18.02.2019 між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 19427169510 на вклад «Мій пенсійний депозит» (а.с. 5). Предметом вищевказаного договору є те, що вкладник, в даному випадку ОСОБА_1 , вносить, а банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок на умовах цього договору кошти в сумі 40000, 00 грн. строком на 3 місяці. Днем (датою) повернення депозиту є 20.05.2019, а у випадку автоматичного продовження строку депозиту відповідно до умов цього договору, днем повернення депозиту є останній день продовженого строку депозиту. Строк депозиту, за взаємною згодою сторін може бути змінений на інший строк, ніж зазначений у п.1.1 цього договору, шляхом укладення сторонами додаткового договору до цього договору. Станом на 21.05.2019 ОСОБА_1 мав відкритий депозит в ТВБВ № 10008/0147 в сумі 100000, 00 грн. (а.с. 8). Даний рахунок банком було закрито 22.05.2019 та відповідні відносини по депозиту припинено (а.с. 29). Згідно довідки № 135 від 23.07.2019, виданої керуючим ТВБВ №10008/0147 ОСОБА_1 , мав відкритий депозит в ТВБВ №10008/0147 в сумі 100000, 00 грн. Згідно електронної заяви про відмову від автопролонгації договору, яку, як стверджує відповідач, позивач надіслав банку 01.05.2019 та яка стала підставою для закриття депозиту (а.с.29). Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 21.05.2019 о 00.00 год. на його картковий рахунок було здійснено банківську операцію по безготівковому зарахуванню в сумі 100000, 00 грн., які 21.05.2019 було знято (використано) (а.с. 9). Відповідно до вимог статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. При цьому правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, зокрема, суб`єктам господарювання, фізичним особам, регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція). Згідно з пунктом 1.5 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються у договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. За змістом пункту 1.8 Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, за договором рахунку умовного зберігання (ескроу) - рахунки умовного зберігання (ескроу), де вкладним (депозитним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Статтею 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти. Згідно зі статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1070 ЦК України, проценти користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності Судом установлено, що положення договору №19427169510 на вклад «Мій пенсійний депозит» від 18 лютого 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Ощадбанк» , не містять умову про закриття рахунку шляхом подання електронної заяви про відмову від автопролонгації договору. Разом з тим, п. 4.2 договору містить умови, що договір вважається припиненим і рахунок закривається з моменту виплати банком вкладнику всієї суми депозиту та нарахування процентів за ними. Доказів виплати суми депозиту та нарахування процентів банком не надано. Також установлено, що ОСОБА_1 01.05.2019 не направляв банку електронної заяви про відмову від автопролонгації договору та яка стала підставою для закриття депозиту, в систему Ощад 24/7 не входив, свої логін, пароль, чи іншу інформацію третім особам не розголошував, списання коштів відбулося без його згоди, за змістом довідки банку №135 від 23.07.2019 усі кошти з карткового рахунку позивача були перераховані через Ощад 24/7 шахрайським способом (а.с.7). Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що банком не порушено умов договору №19427169510 на вклад «Мій пенсійний депозит» від 18 лютого 2019 року щодо виплат Депозиту та нарахованих процентів, а перерахунок коштів позивача з депозитного рахунку на поточний рахунок № НОМЕР_2 відбулось за його згодою, оскільки спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи і яким суд дав належну оцінку. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становить 104 125,50 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн*100=210 200 грн). Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Комаровського Святослава Зоряновича залишити без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду від 21 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складений 11 вересня 2020 року. Судді: В.Д. Фединяк І.В.Бойчук О.В.Пнівчук