Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/505/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/505/20 пров. № А/857/6687/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., з участю секретаря судових засідань Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П-Транс» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі за його позовом до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про скасування постанов, суддя у І інстанції Микитюк Р.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення 20 травня 2020 року, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «П-Транс» (далі ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови від 06 лютого 2020 року заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (далі Управління) про застосування адміністративно-господарських штрафів №№ 149946, 149947, 149948, 149949, 149950, 149951, 149952, 149953, 149954, 149955, 149956, 149957, 149958, 149959, 149960, 149961, 149962, 149963, 149964, 149965, 149966, 149967, 149968, 149969, 149970, 149971, 149972, 149973, 149974, 149975, 149976, 149977, 149978, 149979, 149980, 149981, 149982, 149983, 149984, 149985, 149986, 149987, 149988, 149989, 149990, 149991, 149992, 149993, 149994, 149995, 149996, 149997, 149998, 149999, 150000, 187301, відповідно до яких до товариства на підставі абзацу 11 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III) застосовано адміністративно-господарські штрафи у сумі 680,00 грн кожною за порушення статті 60 вказаного Закону. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 300/505/20, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що під час проведення перевірки водіями позивача не було надано працівникам відповідача ні тахограм та роздруківок даних роботи тахографа в кількості 29 штук, ні бланків підтвердження діяльності за такі дні. Не було надано їх і під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, оскільки ТОВ допустило порушення законодавства про автомобільний транспорт (здійснювало міжнародні автомобільні перевезення без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів за період з 28 листопада 2019 року по 25 грудня 2019 року), то до нього правомірно на підставі абзацу 11 частини 1 Закону № 2344-III застосовані санкції у виді штрафів на загальну суму 38080,00 грн. У апеляційній скарзі ТОВ просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що не здійснює міжнародних перевезень пасажирів автобусами з (через) м. Тернопіль та не здійснює посадку (висадку) пасажирів на автостанції вказаного міста. Сайт http://p-trans.pl не є офіційним сайтом позивача та йому не належить. Про час і місце розгляду справи ТОВ не було повідомлене. Відзив на його позов підписано особою, яка не має належних повноважень на представництво відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу Управління просило апеляційний суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апелянта без задоволення з огляду на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано їм належну правову оцінку. У судовому засіданні апеляційного суду представник Управління підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення. Представник ТОВ, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 16 серпня 2016 року наказом Укртрансбезпеки № 533 ТОВ було видано ліцензію на здійснення внутрішніх перевезень автобусами, міжнародних перевезень автобусами, міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів). Транспортний засіб марки MAN S200, д.н.з. НОМЕР_1 внесений до Єдиної інформаційної системи Укртрансбезпеки як такий, що використовується позивачем для перевезення пасажирів. 26 грудня 2019 року на підставі направлення на рейдову перевірку від 23 грудня 2019 року № 009420 посадовими особами Управління у м. Тернополі по вул. Живова, 7 було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN S200, д.н.з. НОМЕР_1 на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За наслідками перевірки складено акт від 26 грудня 2019 року № 181860, у якому вказано про виявлення порушень при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень пасажирів за маршрутом «Чернівці-Вроцлав» вимог № 2344-III, що проявилося у відсутності у водіїв вказаного автобуса ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тахокарт за попередні 28 днів, а надані ними на підтвердження діяльності бланки визнані недійсними через відсутність підписів водіїв. Окрім того, відповідно до вказаної у них інформації водії розпочинають свою роботу о 19 год 20 хв 26 грудня 2019 року у м. Львові. Водії з актом перевірки ознайомилися, однак від підпису та надання письмових пояснень відмовилися. У зв`язку із виявленими порушеннями 06 лютого 2020 року заступником начальника Управління було винесено оспорювані ТОВ постанови №№ 149946, 149947, 149948, 149949, 149950, 149951, 149952, 149953, 149954, 149955, 149956, 149957, 149958, 149959, 149960, 149961, 149962, 149963, 149964, 149965, 149966, 149967, 149968, 149969, 149970, 149971, 149972, 149973, 149974, 149975, 149976, 149977, 149978, 149979, 149980, 149981, 149982, 149983, 149984, 149985, 149986, 149987, 149988, 149989, 149990, 149991, 149992, 149993, 149994, 149995, 149996, 149997, 149998, 149999, 150000, 187301 про застосування до товариства адміністративного господарського штрафу за управління транспортним засобом при здійсненні міжнародного перевезення без щоденного реєстрації листка режиму праці та відпочинку за період з 28 листопада 2019 року по 25 грудня 2019 року, відповідальність за яке передбачена абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III у розмірі по 680,00 грн, а всього на суму 38080,00 грн. ТОВ із такими постановами Управління не погодилося та звернулося до суду із цим адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регламентовано приписами Закону № 2344-III. Відповідно до абзацу 11 статті 60 вказаного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; На підставі аналізу матеріалів справи суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суть цього публічно-правового спору зводиться до перевірки обґрунтованості висновку Управління про можливість накладення саме на ТОВ адміністративно-господарських санкцій за правопорушення, що виявлені у ході рейдової перевірки транспортного засобу марки MAN S200, д.н.з. НОМЕР_1 та зафіксовані у акті перевірки від 26 грудня 2019 року № 181860. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Заперечуючи свою причетність до виявлених працівниками Управління порушень законодавства про автомобільний транспорт, ТОВ посилалося на те, що не здійснює міжнародних перевезень пасажирів автобусами з (через) м. Тернопіль та не здійснює посадку (висадку) пасажирів на автостанції цього міста. На підтвердження своєї позиції позивач надав копії наказів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3 ) № 59 від 09 вересня 2019 року та № 66 від 31 жовтня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняті ним на роботу водіями (а.с. 29, 30 т.2), а також довідку ФОП ОСОБА_3 від 27 квітня 2020 року про те, що вказані водії працюють у нього на час видачі довідки. Окрім того, на спростування висновків Управління та підтвердження своїх доводів про те, що міжнародні перевезення пасажирів автобусами на міжнародному автобусному маршруті «Чернівці-Вроцлав» (через м. Тернопіль) здійснює саме автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_3 позивачем надано копію договору про надання послуг автостанцією перевізникові від 04 червня 2018 року № 17 з додатком № 1 (графік виконання рейсів на маршруті «Чернівці-Вроцлав» та надання послуг власником автостанції перевізникові), укладеного ФОП ОСОБА_3 із ТОВ «Тернопільавтотранс 16100». Посилання Управління на те, що ТОВ та ФОП ОСОБА_3 було продовжено дію дозволу на здійснення регулярних міжнародних автомобільних перевезень пасажирів автобусом за маршрутом «Чернівці-Вроцлав», на переконання апеляційного суду, не свідчить про фактичне здійснення такої діяльності саме позивачем під час проведеної посадовими особами Управління 26 грудня 2019 року рейдової перевірки. Наявність інформації про транспортний засіб марки MAN S200, д.н.з. НОМЕР_1 у Єдиній інформаційній системі Укртрансбезпеки як такого, що використовується позивачем для перевезення пасажирів, не спростовує доводів ТОВ про те, що ним не здійснюються міжнародні перевезення пасажирів автобусами з (через) м. Тернопіль за маршрутом «Чернівці-Вроцлав», оскільки законодавством не заборонено використання вказаного транспортного засобу іншими особами на підставі відповідних цивільно-правових угод. Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, Управлінням, як суб`єктом владних повноважень, не було у ході судового розгляду справи на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено вчинення ТОВ порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, що зафіксовані у акті перевірки від 26 грудня 2019 року № 181860, а отже правомірність оспорюваних позивачем постанов про накладення на нього штрафних санкцій. Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, допустив невідповідність висновків, викладених у його рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ. На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь ТОВ сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 2102 + 3153 = 5255 грн. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П-Транс» задовольнити. Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 300/505/20 та позов Товариства з обмеженою відповідальністю «П-Транс» задовольнити. Визнати протиправними та скасувати постанови від 06 лютого 2020 року заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про застосування адміністративно-господарських штрафів за №№ 149946, 149947, 149948, 149949, 149950, 149951, 149952, 149953, 149954, 149955, 149956, 149957, 149958, 149959, 149960, 149961, 149962, 149963, 149964, 149965, 149966, 149967, 149968, 149969, 149970, 149971, 149972, 149973, 149974, 149975, 149976, 149977, 149978, 149979, 149980, 149981, 149982, 149983, 149984, 149985, 149986, 149987, 149988, 149989, 149990, 149991, 149992, 149993, 149994, 149995, 149996, 149997, 149998, 149999, 150000, 187301. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П-Транс» (код ЄДРПОУ 38026177, 78650, Івано-Франківська область, Косівський район, с. Соколівка) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39816845, 76492, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Угорники, вул. Тополина, 3). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 11 вересня 2020 року.