Постанова 4856 № 725/3421/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/3421/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Федіна А.В. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 10 вересня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , за участю: секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В., представника відповідача: Житкової А.С. відповідача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 серпня 2020 року (м. Чернівці, 03 серпня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив продовжити строк затримання громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України терміном на шість місяців, , а саме до 16 год. 00 хв. 28.02.2021 року.. Відповідно до рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 серпня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 27.02.2020 року відповідач був затриманий за незаконний перетин державного кордону України з Румунією поза встановленими пунктами пропуску в складі групи осіб та 28.02.2020 року в рамках процедури реадмісії був переданий працівникам Чернівецького прикордонного загону. В подальшому, останній був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та 02.03.2020 року Першотравневим районним судом м. Чернівці прийнято рішення про його примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення терміном на 6 місяців. Вказаний строк затримання відповідача закінчився о 16 год. 00 хв. 28 серпня 2020 року та позивачем було вжито вичерпний комплекс заходів щодо ідентифікації відповідача, зокрема направлено відповідні листи та запити до Посольства Ісламської Республіки Пакистан в Україні, Адміністрації Державної прикордонної служби України, проте на даний час відповіді з вказаних установ не отримано та відповідача не ідентифіковано. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, ст. 289 КАС України передбачено, що підставами для застосування судом за позовом відповідного компетентного органу такого заходу як затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України може бути наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України. Згідно з п.1.8 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства від 23 квітня 2012 року №353/271/150, п.1 та п. 5 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, від 17 липня 2003 року №1110 в сукупності з нормами ст. 289 КАС України, клопотання про затримання щодо іноземця або особи без громадянства може бути подано стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі. В такому випадку клопотання про затримання розглядається судом в рамках розгляду справи про примусове видворення та вирішується в одному провадженні. Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02.03.2020 року вирішено примусово видворити відповідача та затримати його з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на шість місців з моменту його фактичного затримання. При цьому, позивачем вживались заходи з метою ідентифікації відповідача шляхом звернень до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України у лютому 2020 року, до Адміністрації Державної прикордонної служби України у березні 2020 року та до Посольства Ісламсьокї Республіки Пакистан в Україні, а саме 28.02.2020 року,04.03.2020 року, 17.06.2020 року, що підтверджується копіями відповідних звернень. В свою чергу, на момент звернення до суду з даним позовом інформація з країни громадянської належності відповідача не находила та відсутні відповідні документи, необхідні для ідентифікації відповідача, при цьому матеріали справи не містять доказів про співпрацю з боку останнього, що також є обов`язковою ознакою наявності підстав для продовження строку його затримання. Надаючи оцінку посиланням відповідача слід зазначити, що відсутні будь-які дані, які б ставили під сумнів факт звернення позивача до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Посольства Ісламської Республіки Пакистан в Україні, при цьому відповідно до листа направленого Адміністрації Державної прикордонної служби України у березні 2020 року позивачем проведено дактилоскопію, направлено дактилокартки, фотокартки і скановані відбитки пальців відповідача та інших затриманих громадян Пакистану, а також рапорт про їх відмову від заповнення анкет. Таким чином, позивачем виконано покладені на нього обов`язків щодо вжиття заходів для ідентифікації відповідача. Що стосується фотокопії паспорта варто зазначити, що оригінал або належним чином завірена копія паспорту для огляду в судовому засіданні не надавалась, відсутнє відповідне повідомлення про ідентифікацію відповідача на підставі зазначеного паспортного документу, а представник прикордонної служби заперечував факт ідентифікації відповідача, у зв`язку з чим судом ставиться під сумнів зазначений доказ та не оцінює відповідну копію сторінки паспорта, що додана до відзиву як належний та допустимий доказ, який б поза розумним сумнівом свідчили про ідентифікацію відповідача. Відтак, позивачем не одержано інформації з країни громадянської належності відповідача та документів, необхідних для його ідентифікації, при цьому позивачем вжито достатньо заходів з цією метою, про що свідчить копії листів направлених останнім до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Посольства Ісламської Республіки Пакистан в Україні. Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідей на вказані листи, які б дали можливість ідентифікувати відповідача. Частиною першою статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: «f») законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Разом з тим, слід враховувати, що відповідач вже затримувався строком на 6 місяців, та сукупний строк його затримання на даний час не перевищує встановленого в ч. 11 ст. 289 КАС України. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.