Постанова 4855 № 826/5372/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5372/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О.О., суддів: Ключковича В. Ю., Пилипенко О.Є. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року у справі за позовом підприємства Федерації профспілок України "Проектно-вишукувальний інститут" "Укркурортпроект" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В : Підприємство Федерації профспілок України "Проектно-вишукувальний інститут" "Укркурортпроект" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010851401 від 26.12.2017р. прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року позов Підприємства Федерації профспілок України "Проектно-вишукувальний інститут" "Укркурортпроект" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017р. № 0010851401 прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки документації, наданої позивачем як первинної, оскільки така не відображає настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та ТОВ Інторг Кепітал». Крім того, апелянтом вказується на відсутність у вказаного суб`єкта господарювання реальної можливості виконати свої зобов`язання перед позивачем за укладеним правочином. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства Федерації профспілок України "Проектно-вишукувальний інститут" "Укркурортпроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Інторг Кепітал" за період червень 2015р., липень 2015р., серпень 2015р. (надалі - акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, а саме: - п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 1, п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. № 168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну 118 472, 0 грн. в тому числі: за червень 2015р. в сумі 296,0 грн., за липень 2015р. в сумі 9 487,0 грн., за серпень 2015р. в сумі 108 689,0 грн. На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017р. № 0010851401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 118 472, 00 грн та накладено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 29 618, 00 грн. Позивачем оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, рішенням ДФС України про результати розгляду скарг від 15.03.2018р. № 8797/6/99-98/1-01-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг сум ПДВ до податкового кредиту є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної. З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати використання позивачем транспортних засобів та придбаного пального для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо заниження зобов`язання з податку на додану вартість обґрунтовано не підтвердженням існування у контрагента позивача можливості виконати свої зобов`язання за правочином укладеним з позивачем. Так судом встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю укладено договір будівельного підряду № 18 від 18.05.2015 року, відповідно до умов якого ТОВ "Інторг Кепітал" зобов`язувалось провести капітальний ремонт адмінбудівлі по вул. П.Дегтярівській 14Б, в строки та в порядку визначеними в додатку №1 до цього договору, відповідно до проектно-кошторисної документації Також, п. 1-5 вказаного договору встановлено, що замовник зобов`язується надати пiдрядниковi фронт робiт в строк до 15.06.2016, передати пiдрядниковi затверджену проектно-кошторисну документацiю (надалi іменується "проектно-кошторисна документацiя") в строк 15.06.2016 прийняти закiнченi ремонтнi роботи в строк i в порядку. визначених додатком № 1 до цього Договору, та оплатити їx. Додаткова iнформацiя щодо обсягу, виду та етапiв робiт щодо проведення ремонту за цим Договором мiститься у додатку № 1 до цього Договору. Пiдрядник зобов`язусться здiйснювати матерiально-технiчне забезпечення виконання робiт щодо проведения ремонту та несе ризик неможливостi використання наданого ним матерiалу (деталей, конструкцiй) або устаткування. Пiдрядник зобов`язується забезпечити неухильне дотримання ycix вимог чинного законодавства України, якi стосуються виконання робiт щодо проведения ремонту, зокрема вiдповiдних будiвельних норм та iнших нормативно-технiчних документiв. У разi виявлення в ходi проведения ремонту не врахованих проектною документиацією робiт i необхiдностi у зв`язку з цим проведення додаткових робiт i збiльшення кошторису, Пiдрядник зобов`язується повідомити про це Замовника шляхом укладення додаткової угоди у 10 денний строк. Згідно з п. 7, 8 Договору № 18, замовник зобов`язується сплатити Підрядлникові ціну робіт (ремонту). Ціна робіт (ремонту) за цим Договором включає в себе компенсацію витрат Підрядника та належу йому винагороду. Ціна робіт (ремонту) визначається у твердому кошторисі, що є складовою частиною проектно-кошторисної документації. Замовник зобов`язується сприяти Підрядникові, у забезпеченні виконання робіт щодо проведення ремонту водопостачання м, електроенергією. Згідно з п. 32, 35 Договору № 18, додатковi угоди та додатки до цього Договору є його невiд`ємними частинами i мають юридичну силу у разi, якщо вони викладенi у письмовiй формi, пiдписанi Сторонами та скрiпленi їx печатками. В підтвердження настання реальних наслідків за вказанм правочином позивачем до матеріалів справи додано копії актів приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року та за серпень 2015 року, копії виписки по особовому рахунку позивача, щодо оплати робіт за договором будівельного підряду № 18 від 18.05.2015 року, копії платіжних доручень, а також копії податкових накладних. При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано копії додаткової угоди, що відповідно до умов договору є невід`ємною частиною договору. Також, в матеріалах справи відсутні докази допуску працівників ТОВ "Інторг Кепітал" до об`єкту ремонту, відсутні докази надання вказаному суб`єкту господарювання проектно-кошторисної документації. Крім того, до матерів справи не надано доказів в підтвердження понесення ТОВ "Інторг Кепітал" витрат з придбання матеріалів та інших засобів, необхідних для виконання капітального ремонту. Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог не надав належної оцінки договором та підтверджуючій документації, натомість, виходив виключно із висновків викладених у рішеннях Верховного суду щодо практики застосування судами у аналогічних спорах норм податкового законодавства, а також існуючих доказів. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що саме по собі спростування доводів податкового органу, наприклад в розрізі пояснень посадових осіб, наданих в рамках кримінальних проваджень, без достатнього підтвердження настання реальних наслідків належними первинними докази не свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що проведеною перевіркою встановлено, що відповідно наданих до перевірки первинних документів виявлено розбіжність між наданими до перевірки первинними документами та даними аналітичного обліку позивача та його контрагентів. Перевіркою встановлено, що відповідно до ІР ДФС України "Податковий блок" у реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, міститься інформація щодо порушення кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача, а відповідно до листів ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС по вказаним підприємствам внесено ознаку фіктивності - «зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження». Також, проведеною перевіркою встановлено неможливість фактичного надання товарів та послуг відповідно до наявних трудових і матеріальних ресурсів, виходячи з її специфіки та задекларованого обсягу, оскільки у таких суб`єктів господарювання відсутня необхідна кількість трудових, виробничих активів, складських приміщень, що свідчить про нереальність операцій, тобто про відсутність реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками. Дійсно, висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача технічних та трудових ресурсів самі по собі не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність настання реальних наслідків за такими правочинами, поряд із цим, враховуючи, що позивачем не надано доказів в підтвердження виконання сторонами умов договорів щодо здійснення поставки товарів та надання послуг наведені обставини є додатковим свідченням безтоварності операцій. Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними. У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними. У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 березня 2019 року у справі № 826/2482/14, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Вказана правова позиція висловлена, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16 (адміністративне провадження №К/9901/5073/19). Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено відсутність настання реальних наслідків за правочином укладеними з ТОВ "Інторг Кепітал". З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що платник підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та відповідно скасування спірного податкового повідомлення-рішення. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Відповідача підкріплені належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким позов підприємства Федерації профспілок України "Проектно-вишукувальний інститут" "Укркурортпроект"задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року у справі за позовом підприємства Федерації профспілок України "Проектно-вишукувальний інститут" "Укркурортпроект" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов підприємства Федерації профспілок України "Проектно-вишукувальний інститут" "Укркурортпроект" залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя О.Є. Пилипенко (Повний текст постанови складено 10.09.2020 р.)