Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № П/320/675/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/675/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Григорук В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Офіс великих платників податків ДПС звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. 29 липня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В судове засідання суду апеляційної інстанції представник апелянта, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив задовольнити її. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача,дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.08.2019 року по 14.11.2019 року посадовими особами була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фора" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "СКС" (код ЄДРПОУ 36088095) за період листопад, грудень 2017 року та січень 2018 року - сум податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період листопад, грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року та січень 2019 року, та за 2017 рік, 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств; ТОВ "С.К.С" (код ЄДРПОУ 38591109) за період грудень 2018 року, січень, лютий 2019 року - сум податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період грудень 2018 року, січень - квітень 2019 року та за 2018 рік, перший квартал 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 21.11.2019 №576/28-10-05-01-03-13/32294897, в якому встановлено порушення ТОВ "Фора" вимог податкового законодавства: п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п. 10, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23997830 грн., в тому числі по періодам: 2018 рік на суму 14507700 грн.; І квартал 2019 року на суму 9490130 грн.; п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4799566 грн., в тому числі по періодам: за січень 2018 року в сумі 2901540 грн.; за лютий 2019 року в сумі 1898026 грн. Не погоджуючись з висновками зазначеного акту перевірки, позивачем подано до Офісу ВПП ДПС письмові заперечення на акт перевірки від 21.11.2019 року №576/28-10-05-01-03-13/32294897, до яких були додані деякі документи. За результатами розгляду заперечень позивача, Офіс ВПП ДПС направив на його адресу лист "Про розгляд заперечення" від 11.01.2020 року №888/10/28-10-05-01-03-12, в якому повідомлялось про залишення висновків акту перевірки від 21.11.2019 року №576/28-10-05-01-03-13/32294897 без змін, а заперечень позивача - без задоволення. На підставі висновків акту перевірки Офісом ВПП ДПС прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 15.01.2020 року №0000260501 форми "П", яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23997830,00 грн.; від 15.01.2020 року №0000270501 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4799566,00 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегією суддів встановлено наступне. 01.08.2018 між ТОВ "Фора" (Покупець) та ТОВ "С.К.С" (Постачальник) було укладено договір поставки №П/Ф-0108 (надалі - Договір поставки). Відповідно до п. 2.1. Договору поставки, на умовах визначених цим Договором Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару, а Покупець прийняти та оплатити поставлений Товар. Згідно п. 2.2. Договору поставки, кількість та якість Товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії Товару визначаються Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2018 року між ТОВ "Фора" (Покупець) та ТОВ "С.К.С" (Постачальник) укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №П/Ф-0108 від 01.08.2018 року, відповідно до якої Сторони прийшли до згоди, що Договір поставки діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Відповідно до специфікації від 19.02.2019 року №ФМ-25 до договору поставки від 01.08.2018 року №П/Ф-0108, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах визначених в специфікації, а саме: олію соєву нерафіновану, гідратовану не ГМО в кількості 1200 т на загальну суму 23688000,00 грн. Також цією специфікацією визначено, що Постачальник забезпечує поставку Товару автотранспортом та/або залізничним транспортом на умовах СРТ (Термінал) за місцем доставки: СРТ, ТОВ "Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс", м. Одеса, вул. Приморська, 40 (тут і далі "Термінал"). Вантажоодержувачем визначено ТОВ "Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс" для ТОВ "Фора". Відповідно до специфікації від 19.02.2019 року №ФМ-26 до договору поставки від 01.08.2018 року №П/Ф-0108 постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах визначених в специфікації, а саме: олію соєву нерафіновану, гідратовану не ГМО в кількості 800 т на загальну суму 15787200,00 грн. Також цією специфікацією визначено, що Постачальник забезпечує поставку Товару автотранспортом та/або залізничним транспортом на умовах СРТ (Термінал) за місцем доставки: СРТ, ПАТ "ІОЖК", м. Чорноморськ, Одеська область, вул. Транспортна, 45 (тут і далі "Термінал"). Вантажоодержувачем визначено ПАТ "ІОЖК" для ТОВ "Фора". Отримання ТОВ "Фора" зазначеного товару підтверджують матеріали справи, які містять копії видаткових накладних: №1109329 від 24.02.2019 року на суму 921858,00 грн., у т.ч. ПДВ 153643,00 грн.; №1109330 від 27.02.2019 року на суму 2271679,20 грн., у т.ч. ПДВ 378613,20 грн.; №1109331 від 28.02.2019 року на суму 895406,40 грн., у т.ч. ПДВ 149234,40 грн.; №1109332 від 24.02.2019 року на суму 2836565,16 грн., у т.ч. ПДВ 472760,86 грн.; №1109445 від 25.02.2019 року на суму 734894,16 грн., у т.ч. ПДВ 122482,36 грн.; №1109446 від 26.02.2019 року на суму 698188,92 грн., у т.ч. ПДВ 116364,82 грн.; №1109447 від 27.02.2019 року на суму 2291117,40 грн., у т.ч. ПДВ 381852,90 грн.; №1109448 від 28.02.2019 року на суму 738446,28 грн., у т.ч. ПДВ 123074,38 грн. ТОВ "С.К.С" для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями надано позивачу податкові накладні: №1109329 від 24.02.2019 року на суму 921858,00 грн., у т.ч. ПДВ 153643,00 грн.; №1109332 від 24.02.2019 року на суму 2836565,16 грн., у т.ч. ПДВ 472760,86 грн.; №1109446 від 26.02.2019 року на суму 698188,92 грн., у т.ч. ПДВ 116364,82 грн.; №1109445 від 25.02.2019 року на суму 734894,16 грн., у т.ч. ПДВ 122482,36 грн.; №1109447 від 27.02.2019 року на суму 2291117,40 грн., у т.ч. ПДВ 381852,90 грн.; №1109330 від 27.02.2019 року на суму 2271679,20 грн., у т.ч. ПДВ 378613,20 грн.; №1109448 від 28.02.2019 року на суму 738446,28 грн., у т.ч. ПДВ 123074,38 грн.; №1109331 від 28.02.2019 року на суму 895406,40 грн., у т.ч. ПДВ 149234,40 грн. Оплата за отриманий від ТОВ "С.К.С" товар підтверджується платіжним дорученням №5146205 від 03.05.2019 на суму 15241634,23 грн. Перевезення товару здійснювалось транспортом ТОВ "Бєл-Транс" на замовлення ТОВ "С.К.С", що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Судом першої інстанції встановлено, що у подальшому отриманий від ТОВ "С.К.С" товар було реалізовано на експорт, на підтвердження чого позивачем надано копії наступних документів: договорів комісії; додаткових угод до договорів комісії; специфікацій; звіту комісіонер; форм МД-2; форм МД-6; рахунків-фактур; актів здачі-прийняття робіт. Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2017 року між ТОВ "Фора" (Покупець) та ТОВ "СКС" (Постачальник) було укладено договір поставки №Ф-3006 (далі - Договір поставки). Згідно з п. 1.1 та п. 1.2 даного Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, передбачених цим Договором. Кількість, асортимент, ціна Товару, терміни передачі й оплати Товару, місце постачання Товару визначаються Додатками до даного Договору, які є невід`ємними його частинами. До вказаного Договору поставки між ТОВ "Фора" (Покупець) та ТОВ "СКС" (Постачальник) укладено додаткові угоди №1 від 03.07.2017 року, №2 від 14.08.2017 року, №3 від 27.11.2017 року та №4 від 19.12.2017 року. Відповідно до додатку від 19.01.2018 року №46 до договору поставки №Ф-3006, продавець продає, а покупець купує наступний товар: кукурудзу, українського походження, врожаю 2017 року в кількості 2500 т на загальну суму 13050000,00 грн. Також цим додатком визначено, що Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару не пізніше 28 лютого 2018 року на умовах СРТ, ТОВ "Транссервіс 2008", Одеська область, Овідіопольський район, м. Молодіжне, вул. Залізнична, 3 (далі - пункт поставки). Відповідно до додатку від 22.01.2018 року №47 до договору поставки №Ф-3006 продавець продає, а покупець купує наступний товар: соєві боби, українського походження, врожаю 2017 року в кількості 400 т на загальну суму 4632000,00 грн. Також цим додатком визначено, що Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару не пізніше 28 лютого 2018 року на умовах СРТ, ТОВ "Транссервіс 2008", Одеська область, Овідіопольський район, м. Молодіжне, вул. Залізнична, 3 (далі - Пункт поставки). На підтвердження отримання ТОВ "Фора" зазначеного товару, матеріали справи містять копії видаткових накладних. ТОВ "СКС" для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями надано позивачу податкові накладні. Оплата за отриманий від ТОВ "СКС" товар підтверджується платіжними дорученнями: №4564688 від 26.06.2018 року; №4564689 від 26.06.2018 року; №4566161 від 26.06.2018 року; №4566934 від 26.06.2018 року. Перевезення товару здійснювалось транспортом ТОВ "Бєл-Транс" на замовлення ТОВ "СКС", що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Судом першої інстанції встановлено, що у подальшому отриманий від ТОВ "СКС" товар було реалізовано на експорт, на підтвердження чого позивачем надано копії наступних документів: договорів комісії; додаткових угод до договорів комісії; специфікацій; звіту комісіонер; форм МД-2; форм МД-6; рахунків-фактур; актів здачі-прийняття робіт. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. У той же час, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг . Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов`язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій. Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери. Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни. Щодо факту встановлення під час перевірки інформації про ТОВ "С.К.С" та ТОВ "СКС", на підставі якої відповідачем здійснено висновок про пересорт товару та обрив ланцюга по ланцюгу постачання олії соєвої, кукурудзи та соєвих бобів від контрагентів ТОВ "С.К.С" та ТОВ "СКС" до ТОВ "Фора", колегія суддів зазначає, що недотримання ТОВ "С.К.С" та ТОВ "СКС" бухгалтерської та податкової дисципліни щодо придбання ними сировини для виробництва товарів або безпосередньо товарів, які ними в подальшому було поставлено позивачу, не може слугувати беззаперечним доказом безтоварності господарської операції, за умови належного підтвердження позивачем первинними документами факту придбання цього товару у ТОВ "С.К.С" та ТОВ "СКС" та здійснення позивачем повної оплати за цей товар. При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, невиконання ними своїх податкових обов`язків, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нездійснення господарської операції або відсутність її економічного змісту. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, колегією суддів під час судового розгляду не встановлено. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження наявними у матеріалах справи первинними документами, які також надавались позивачем до перевірки, факту руху активів по всьому ланцюгу постачання від придбання позивачем товару, а саме: олії соєвої, кукурудзи та соєвих бобів до їх подальшої реалізації покупцям. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 03 вересня 2020 року.