Постанова 4854 № 400/4087/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4087/19 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року, ухвалене в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження в м. Миколаєві, по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларацій, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.09.2019 р. № UA504010/2019/000185/2, від 21.09.2019 р. № UA504010/2019/000183/2, від 17.09.2019 р. № UA504010/2019/000181/2, від 09.09.2019 р. № UA504010/2019/000180/2, від 07.09.2019 р. № UA504010/2019/000179/2, від 28.08.2019 р. № UA504010/2019/000178/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.09.2019 р. № UA504010/2019/00234, від 21.09.2019 р. № UA504010/2019/00232, від 17.09.2019 р. № UA504010/2019/00230, від 09.09.2019 р. № UA504010/2019/00229, від 07.09.2019 р. № UA504010/2019/00228, від 28.08.2019 р. № UA504010/2019/00227. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час декларування митної вартості імпортованого товару позивач визначив його вартість відповідно до ціни контракту. Всі необхідні документи були надані. Відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Не підтверджено належними доказами наявності в поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що митна вартість товару, заявлена декларантом ТОВ «МГЗ» не відповідає «дійсній ціні» імпортованого товару, на яку розраховуються митні платежі. При визначенні митної вартості декларантом невірно застосований основний метод визначення митної вартості відповідно до положень ст. 58 Кодексу «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Апелянт вказує, що у графі 31 митних декларацій до митного оформлення наданий товар «сода каустична, гідроксид натрію (луг натрію їдкого, очищений), тоді як відповідно до інформації, зазначеної у товаросупровідних документах (інвойсах, накладних ЦІМ/УМВС, паспортах якості), контракті, специфікації №21 від 29.07.2019 до контракту, експортній декларації на митну територію України був ввезений товар «натр їдкий технічний». Зазначені товари є різними як по своїм хімічним властивостям, способу виготовленню, так і по хімічному складу. І, як правило, мають різне ціноутворення. Жодних висновків з цього приводу, на думку апелянта, в рішенні суду першої інстанції не міститься. Апелянт зазначає, що станом на час подання позовної заяви оплата повинна бути здійснена у повному обсязі. Позивачем не надано жодного банківського документу про здійснення оплати, що, на думку апелянта, ставить під сумнів своєчасність виконання договірних обов`язків та існують наявні підстави застосування санкцій, передбачених п. 5.2 та п. 8.1 Контракту, які відповідно до ч. 5 ст. 58 Кодексу повинні включатись до митної вартості. Отже, а ні позивачем, а ні в висновках суду першої інстанції не міститься підтвердження, щодо фактично сплаченої вартості оцінюваного товару. Надана для підтвердження заявленої митної вартості декларація країни експорту від 07.08.2019 № 10116020/070819/0005954 лише свідчить про те, що процедура митного оформлення оцінюваного товару у Росії є незавершеною, оскільки відсутні додаткові декларації до неї. Вищевказана експортна декларація від 07.08.2019 № 10116020/070819/0005954 зазначена у графі 44 всіх митних декларацій оцінюваного товару. Апелянт вказує, що Митницею прийняті рішення про коригування митної вартості № UA504010/2019/000185/2 від 24.09.2019, № UA504010/2019/000183/2 від 21.09.2019, № UA504010/2019/000181/2 від 17.09.2019, №UA504010/2019/000180/2 від 09.09.2019, №UA504010/2019/000179/2 від 07.09.2019, № UA504010/2019/000178/2 від 28.08.2019 митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості товарів. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за рівнем 39,2407 RUB /кг NAOH (МД №UA807170/2019/3323 від 22.01.2019). В графі 33 рішень зазначено обґрунтовані причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що в якості основних документів для підтвердження митної вартості товару позивачем Митниці були надані: контракт №208-0128278/17-492 від 19.12.2017, Специфікація № 21, інвойси, митні декларації країни відправлення, накладні СМГС. Згідно з наданими документами підтверджувався фактичний обсяг даних поставок, вартість товару за 1 тону, загальна вартість партії товару. Позивач вказує, що митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за резервним методом, зокрема, за ціною товару ввезеного на митну територію України невідомо ким згідно з митною декларацією від 22.01.2019 № UA807170/2019/3323. Крім того, митну вартість скориговано у валюті, відмінній від валюти договору. Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими. Позивач надавав відповідачу: зовнішньоекономічний Контракт та Специфікації до нього; інвойси, згідно з якими підтверджувалась визначена загальна вартість товару за Контрактом та відповідна ніна за одиницю товару і будь-яких розбіжностей ці документи не містять. Отже, на думку позивача, заявлена ТОВ «МГЗ» митна вартість товару відповідає ціні господарської операції. На думку позивача, Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на зазначене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконфренції, однак в судове засідання до Миколаївського окружного адміністративного суду та до П`ятого апеляційного адміністративного суду сторони не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 19.12.2017 р. між позивачем та ТОВ "Новомосковський хлор" (Російська Федерація) укладено контракт № 208-0128278/17-492 на орієнтовну загальну суму 12000000,00 доларів США. Продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти й оплатити товар: натр їдкий (гідроксид натрію). Ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях. Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 контракту, Продавець зобов`язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева, Одеська з/д, відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, при цьому, ціна на товар включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. Підпунктом 2.2 контракту передбачена знижка в розмірі 60 доларів США за 1 т. 29.07.2019 р. сторонами було підписано специфікацію № 21 на поставку 1000 т натру їдкого на суму 19649700,00 російських рублів (ціна за одиницю товару 19649,70 російських рублів за 1 т). По надходженню на територію України товару, позивач подав електронні митні декларації від 24.09.2019 р. № UA504010/2019/002423, від 21.09.2019 р. № UA504010/2019/002396, від 17.09.2019 р. № UA504010/2019/002362, від 09.09.2019 р. № UA504010/2019/002298, від 07.09.2019 р. № UA504010/2019/002291, від 28.08.2019 р. № UA504010/2019/002232, в яких вартість за 1 т натру їдкого склала 19649,70 російських рублів. На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною контракту, позивач надав: контракт від 19.12.2017 р. № 208-0128278/17-492 з додатками, специфікацію від 29.07.2019 р. № 21, інвойси, накладні СМГС, копії декларації країни відправлення Відповідач направив на адресу позивача електронні повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) додаткові документи для підтвердження коду товару. На вимогу митниці позивачем було надано інформацію біржових котирувань та паспорти якості (код товару). Крім того, позивачем повідомлено, що товар не страхувався, тому надати страховий поліс немає можливості. Платіжний документ не надано, оскільки оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з дати відвантаження. За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 24.09.2019 р. № UA504010/2019/000185/2, від 21.09.2019 р. № UA504010/2019/000183/2, від 17.09.2019 р. № UA504010/2019/000181/2, від 09.09.2019 р. № UA504010/2019/000180/2, від 07.09.2019 р. № UA504010/2019/000179/2, від 28.08.2019 р. № UA504010/2019/000178/2, якими збільшено митну вартість товару до 0,5648 доларів США за 1 кг. Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, зокрема за ціною товару, який ввозився на митну територію України за митною декларацією від 22.01.2019 р. № UA807170/2019/3323. Крім того, винесено картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 24.09.2019 р. № UA504010/2019/00234, від 21.09.2019 р. № UA504010/2019/00232, від 17.09.2019 р. № UA504010/2019/00230, від 09.09.2019 р. № UA504010/2019/00229, від 07.09.2019 р. № UA504010/2019/00228, від 28.08.2019 р. № UA504010/2019/00227. З метою розмитнення товару позивач подав електронні митні декларації, в яких вартість ввезеного товару визначена відповідно до прийнятих відповідачем рішень про визначення митної вартості. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1, ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до ч.2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього метолу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч.2, ч.4 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з ч.1 ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з ч.1,ч.2, ч.3 ст. 334 МК України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі. Відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю та/або митного оформлення, не потребують додаткового підтвердження. Відповідно до ч.3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи одним із видів діяльності позивача є виробництво глинозему. Каустична сода є одним із компонентів глинозему та застосовується позивачем у виробництві. З метою виготовлення глинозему позивач уклав з ТОВ "Новомосковський хлор" (Російська Федерація) контракт від 19.12.2017 р. № 208-0128278/17-492, за умовами якого придбав натр їдкий (соду каустичну). Одним із аргументів апелянта є відсутність у поданих позивачем документах інформації щодо страхування товару. Колегія суддів вважає такий висновок митного органу є помилковим, оскільки за умовами контракту від 19.12.2017 р. № 208-0128278/17-492 товар не страхувався, що є правом, а не обов`язком сторін договору. Навіть належність товару до речовин 2-го класу небезпеки не є підставою для обов`язкового страхування. Надання постачальником знижки є правом сторони договору, що не може тягти для іншої сторони негативних наслідків. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано митниці безпосередньо контракт, а також специфікацію, де чітко визначена ціна в розмірі 19649,70 російських рублів за тонну. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною, зазначеною в інвойсах. Посилання апелянта на невідповідність опису товару в митних деклараціях та в специфікації, інвойсах не приймаються судом, оскільки вони жодним чином не впливають на числові значення митної вартості. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що апелянт не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Проаналізувавши підстави на які посилається Митний орган щодо коригування митної вартості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення не містять інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань. Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому орган доходів і зборів зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апелянт не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору апелянтом не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено. Слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас. В ході розгляду справи Митнецею не було обґрунтовано підстав, за наявності яких, поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору. Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" є такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11.09.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик