Постанова 4852 № 340/141/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 340/141/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі №340/141/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- ВСТАНОВИВ: "21" січня 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 14.05.2019 року на суму 8448,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржувана вимога винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки він не відноситься до жодної з категорій, що визначені в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 р. у справі № 340/141/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено. Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для нарахування позивачу страхового внеску, оскільки останній з 2005 року не здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджено судовим рішенням. Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 р. у справі № 340/141/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що в інформаційних базах податкового органу позивач рахується як платник єдиного внеску, оскільки процедура припинення не була належним чином завершена. До судового засідання не з`явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в справі доказами в порядку письмового провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 19.12.1996 року позивач зареєстрований в якості суб`єкта господарювання. 11.11.2002 р. позивачем подано заяву до Устинівського відділення Долинської МДПІ про зняття його з обліку, в зв`язку з припиненням підприємницької діяльності. Оскільки він не здійснював ніякої підприємницької діяльності з 2002 року, жодного доходу з цього періоду не отримував. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2005 р. припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 . Згідно з інтегральною карткою платника податків ОСОБА_1 , останній станом на 30.11.2019 року мав заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 8448 грн. Відповідачем винесено вимогу від 14.05.2019 року №Ф-46995-51 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 8448 грн. Оскаржувану вимогу позивач не отримав. Вимогу направлено на поштову адресу, яка повернута до податкового органу з відміткою «адресат за даною адресою не проживає». Дізнавшись про те, що за даною вимогою з пенсії позивача утримуються кошти, останній звернувся до суду. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 якого недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI). Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI). Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Спірним в цій справі є питання наявності у позивача як особи, підприємницька діяльність якого припинена за рішенням суду, та відносно якого відсутні відомості у ЄДР щодо реєстрації його фізичною особою-підприємцем, обов`язку з нарахування та сплати єдиного внеску саме як фізичною особою-підприємцем. Відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. ЄДР не містить відомостей щодо реєстрації ОСОБА_1 як суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, фізичної особи-підприємця. Згідно п. 9 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов`язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. Відтак, Законом № 2464-VІ визначено, що початком нарахування єдиного внеску, для фізичних осіб-підприємців є дата державної реєстрації фізичної особи як підприємця, а закінчення нарахування єдиного внеску для цієї категорії осіб є дата внесення до ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності. Оскільки обов`язковою підставою для нарахування єдиного внеску в контексті спірних правовідносин відповідно до Закону № 2464-VI є факт реєстрації особи суб`єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем), відсутність в ЄДР відомостей про реєстрацію позивача протягом 2017-2018 років (період, за який нараховано відповідачем єдиний внесок) фізичною особою-підприємцем дає підстави для висновку про те, що позивач в спірному періоді не був платником єдиного внеску в розумінні Закону № 2464-VI. Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність вимоги. Доводи скаржника суд визнає необґрунтованими та зазначає, що перебування позивача на обліку в Кропивницькій ДПІ із станом «ліквідаційна процедура за рішенням суду» не вказує на наявність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску з підстав, приведених вище. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 р. у справі № 340/141/20 - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 р. у справі № 340/141/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко