Постанова 4875 № 5023/5507/12

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" вересня 2020 р. Справа №5023/5507/12 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін учасників справи:Чернота Л. Ф. Гребенюк Н.В., Зубченко І.В. Телеснюк Н.В. від ПАТ КБ ПриватБанк: Левицька А.В. (адвокат) Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №1594 від 04.01.2017, Ордер серія ПТ №000397 від від 09.09.2020 боржника: Авілова О.М. (адвокат) Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія №2140 від 13.09.2017, Ордер серія АХ №1023837 від 09.09.2020 від Арбітражного керуючого: не з`явились від кредиторів: не з`явились від інших учасників справи: не з`явились розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1840 Х/3) Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпро на ухвалу (про визнання недійсними результатів аукціону (торгів) з продажу майна банкрута та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012) Господарського суду Харківської області від23.06.2020 року (повний текст складено та підписано 26.06.2020 року) у справі за заявою про №5023/5507/12 (суддя Міньковський С.В.) ФОП Бутенко Юрія Володимировича, м. Харків визнання банкрутом В С Т А Н О В И В: Боржник - Фізична особа-підприємець Бутенко Юрій Володимирович, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство, відповідно до ст.ст.47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (том 1, а.с. 4-5). Заява про порушення у справі про банкрутство обґрунтована наступним. Боржник є суб`єктом підприємницької діяльності, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, серія АБ №336738 від 19.11.2012 року, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.10.2012 р. ААБ №319839 (том 1, а.с. 11-13). Боржнику належить наступне майно: -нежитлові приміщення 1-го поверху №14-1-:-14-5 в житловому будинку літ. А-2, загальною площею 73,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 4, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 30.11.2004 р., виконавчим комітетом Київської районної ради міста Харкова, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.12.2004 р. за №8888233; -нежитлові приміщення цокольного поверху №1, 1а, 1-4, 4а, 5-8 в житловому будинку літ. А-1, загальною площею 75,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Артема, 21, на підставі Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 08.02.2005 р., затвердженого рішенням виконкому Харківської міської ради від 02.03.2005 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.03.2005 р. за №10351376. Все вищевказане майно є предметом іпотеки за Договором іпотеки, укладеним між боржником та ЗАТ КБ "ПриватБанк", який було 27.12.2007 р. посвідчено Бакумовою А.В., приватним нотаріусом ХМНО, за реєстровим №2474. Іншого майна, яке б не було предметом іпотеки або застави, боржник не має. Боржник має у власності грошові кошти у сумі 0,00 грн. Боржник обліковується як платник податків Зіньківському відділенні Гадяцької МДПІ Полтавської області та здійснює підприємницьку діяльність із торгівлі, надання послуг. Боржник має повністю визнані ним зобов`язання перед кредиторами, які пов`язані з підприємницькою діяльністю боржника та строк сплати яких сплив більше трьох місяців тому. Зобов`язання перед ФОП Сліпцовою Тетяною Михайлівною, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_2 ), св-во про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 №921241, в розмірі 40 000,00 грн., строк сплати якого настав 17.02.2012 року, на підставі: Вимоги про сплату від 10.02.2012 р., Договору поставки від 01.02.2012 р., видаткової накладної від 01.02.2012 р. Зазначена заборгованість повністю визнається боржником та є безспірною, що стверджується, зокрема платіжною вимогою-дорученням №0 від 21.11.2012 р. на суму 40 000,00 грн. Вказане зобов`язання не забезпечене заставою. Зобов`язання перед ФОП Сліпцовим Григорієм Васильовичем, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (38115, Полтавська область, Зіньківський район, с. Бобрівник), св-во про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця В00 №921262у розмірі 315 000,00 грн., строк сплати якого настав 20.03.2012 року, на підставі: Вимоги про сплату від 12.03.2012 року. Договору поставки від 05.03.2012 р., видаткової накладної від 05.03.2012 р. Зазначена заборгованість повністю визнається боржником та є безспірною, що підтверджується, зокрема платіжною вимогою-дорученням №1 від 21.11.2012 р. на суму 315 000,00 грн. Вказане зобов`язання не забезпечене заставою. Сума вимог кредиторів за грошовими зобов`язаннями, які пов`язані з підприємницькою діяльністю боржника, які є безспірними та повністю визнаються боржником складає 355 000,00 грн. (Триста п`ятдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок). ФОП Бутенко Ю.В. пояснює, що протягом 2012 року боржник не мав можливості виконати грошові зобов`язання перед кредиторами за рахунок доходів від підприємницької діяльності. Згідно ч. 5 ст. 7 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: «Боржник зобов`язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами». Таким чином, боржник вважає, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання вимог перед іншими кредиторами. Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 листопада 2012 року порушено провадження по справі про банкрутство ФОП Бутенко Юрій Володимирович; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 2-3). Постановою господарського суду Харківської області від 06.12.2012 року (суддя Дзюба О.А.), керуючись ст. ст.1, 3-1, 22 - 32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, визнано фізичну особу-підприємця Бутенко Юрія Володимировича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бєляєву О.В., якого зобов`язано виконати ліквідаційну процедуру (том 1, а.с. 45-52). До господарського суду надійшла справа №922/3365/19 за підсудністю з господарського суду Харківської області (суддя Хотенець П.В.) за позовом АТ КБ "ПриватБанк", м. Київ до 1) Арбітражного керуючого Бєляєвої Олени Володимирівни, м. Харків, 2) ОСОБА_1 , м. Харків, 3) ОСОБА_2 , м. Харків, 4) ОСОБА_3 , м. Харків (відповідачі) боржник - Фізична особа-підприємець Бутенко Юрій Володимирович, м. Харків, ліквідатор - Арбітражний керуючий Шапілов Сергій Анатолійович , м. Харків кредитори - 1) Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, м. Харків, 2) Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків про визнання недійсними аукціону (торгів) та договорів купівлі-продажу для приєднання та подальшого розгляду в межах справи про банкрутство ФОП Бутенко Ю.В. № 5023/5507/12. Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року, керуючись ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, ст.ст. 2, 7, 9, 57-65 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 74, 76-79, 86, 126, 129, 202, 233-235 ГПК України, в задоволенні заяви АТ "КБ "Приватбанк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 року відмовлено. Ухвала Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 у справі №5023/5507/12, мотивована наступним: - АТ КБ "ПриватБанк" у справи про банкрутство ФОП Бутенко Ю.В., є особою, інтереси якої були порушені, наслідком проведення торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна Бутенка Ю.В., що було предметом застави (іпотеки) Банку; Визнання аукціону (конкурсу) недійсним, проведеного 28.12.2012 та договорів купівлі- продажу недійсними, є належним способом захисту заявника; - Порушення норм ч.5 ст.3-1, частин 1, 2, 3, 8, 10, статті 30, 47-49 Закону про банкрутство в редакції 19.01.2013, статтей 15,16,17,22 закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію.)" щодо передбаченого законом порядку підготовки, організації та проведення аукціону, продажу майна боржника за конкурсом, зокрема в частині проведення інвентаризації майна банкрута, вимог щодо повідомлення забезпеченого кредитора про продаж майна на аукціоні, порядку та строків розміщення оголошення із інформацією про об`єкт продажу, час і місце проведення аукціону (конкурсу) з його продажу, порушення умов конкурентного продажу нерухомості з прилюдних торгів, відсутність доказів перерахування грошових коштів переможцем аукціону та ліквідатором заставному кредитору, є підставою для визнання результатів аукціону та договорів купівлі-продажу, укладених за результатом їх проведення, та свідчить, що в цій частині заява ПАТ КБ "ПриватБанк" є обгрунтованою. - Відлік строку позовної давності щодо АТ КБ "ПриватБанк" розпочався з 28.12.2012 і на момент звернення АТ КБ "ПриватБанк" 17.10.2019 до Господарського суду Харківської області із заявою до банкрута про визнання недійсним аукціону та договорів купівлі- проваджу від 28.12.2012 - сплинув; - ПАТ КБ "ПриватБанк" не довів суду поважності пропущення строку позовної давності, оскільки за захистом свого порушеного права звернувся до районного суду за п`ять днів до закінчення строку позовної давності, а після постановляння остаточного судового рішення Харківським апеляційним судом 07.08.2019, банк звернувся до господарського суду. Не погодившись з постановленою ухвалою, 28.07.2020 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось з апеляційною скаргою б/н, б/д, в якій останній просить поновити строки на оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року у справі №5023/5507/12. Скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року у справі №5023/5507/12 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву про визнання аукціону (торгів) та договорів купівлі -продажу недійсними від 28.12.2020 у повному обсязі. Проаналізувавши ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року у справі №5023/5507/12, АТ КБ «ПриватБанк» погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання результатів аукціону та договорів купівлі-продажу, укладених за результатами їх проведення. Але в частині підстав для поновлення, АТ КБ «ПриватБанк» вважає її незаконною, та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» посилається на наступні обставини: У зв`язку із тим, що ОСОБА_5 належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором №59/А-07 від 27 грудня 2007, ПАТ КБ "ПриватБанк" неодноразово звертатався до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 21 лютого 2011 року по справі №2-400/2011 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ТОВ УФА "ВЕРУС" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 59/а-07 від 27 грудня 2007 року, позовні вимоги задоволено та стягнуто заборгованість за кредитом станом на 18 травня 2009 року у розмірі 1 884 637 грн. 44 коп. Виконавчі листи пред`явлено до Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ на виконання, однак 18.12.2012 р. виконавче провадження №27615135 було закінчено, на підставі заяви арбітражного керуючого Бєляєвої О.В., яка у той час здійснювала повноваження ліквідатора ФОП Бутенко Ю.В. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2011 р. у справі № 2018/2-147/11/13 було звернено стягнення на іпотечне майно, шляхом укладання банком від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Під час реалізації судових рішень, було встановлено, що іпотечне майно 28.12.2012 р. було незаконно продано ліквідатором Беляєвою О.В. для погашення заборгованості перед третіми особами, а саме: між арбітражним керуючим Беляєвою Оленою Володимирівною та ОСОБА_1 було укладено: договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №14-1, 14-5, в житловому будинку літера "А-2" загальною площею 73,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .; договір купівлі-продажу нежитлових приміщень напівпідвалу №1, 1а, 1-4, 4а, 5-8 загальною площею 75,5 кв.м. в літері А -1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Однак, апелянт звертає увагу суду на те, що АТ КБ "ПриватБанк" не був повідомлений про реалізацію заставного майна та не давав своєї згоди на продаж предметів іпотеки. Грошові кошти, одержані від продажу вищезазначеного іпотечного майна до ПАТ КБ"ПриватБанк", як іпотекодержателя, не перераховувалися. Зокрема, наголошує, що дізнався про факт продажу іпотечного майна лише у 2013 р., вже після того, як майно було реалізовано. Повідомляє, що через правову невизначеність та відсутність єдиної правозастосовної практики у справах про банкрутство фізичних осіб-підприємців у 2012 році щодо визначення майна, яке підлягає включенню у ліквідаційну майну, АТ КБ "ПриватБанк" не звертався до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ФОП Бутенко Ю.В., як забезпечений кредитор, оскільки: -Кредитний договір №59/А-07 від 27.12.2007 р. між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений, як з фізичною особою, а не з суб`єктом господарювання; -Відповідно до кредитного договору №59/А-07 від 27.12.2007 року, укладеному між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 , останній отримав кредит у розмірі 250000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.01.2014 року; -Згідно п. 1.4. Кредитної угоди № 59/А-07 від 27.12.2007 року, кредит надавався на побутові цілі. Тобто, грошові кошти, які були надані ОСОБА_5 за кредитним договором № 59/А-07 від 27.12.2007 р., є споживчим кредитом. Зокрема, апелянт посилається на п.10-11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Крім того, відзначає, що інститут банкрутства фізичних осіб був запроваджений лише у 2019 р. з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства. У 2012 р. спеціалізований закон передбачав банкрутство лише фізичних осіб-підприємців, а отже в ліквідаційну масу включалося майно, що використовувалося фізичної особою-підприємцем у господарській діяльності. На переконання апелянта, через правову невизначеність та відсутність єдиної правозастосовної практики, АТ КБ "ПриватБанк" не заявляв свої вимоги у процедурі банкрутства, оскільки зобов`язання Бутенко Ю.В. перед ПАТ КБ "ПриватБанк" не були пов`язані із підприємницькою діяльністю ФОП Бутенко Ю.В. Надалі апелянт пояснює, що звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 у справі №5023/5507/12. З позовом до арбітражного керуючого Беляєвої О.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання вищевказаних договорів купівлі - продажу недійсними, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся - 28.12.2015. Звертає увагу суду, що з моменту коли Банку стало відомо про факт продажу іпотечного майна та до моменту звернення до Господарського суду Харківської області про визнання вищевказаних договорів купівлі - продажу недійсними (справа 640/21352/15-ц) - спливло 2 роки 8 місяців. Справа №640/21352/15-ц про визнання вищевказаних договорів купівлі - продажу недійсними слухалася 4 роки в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Апелянт наголошує, що з позовом про визнання недійсними результатів аукціону (торгів) з продажу майна банкрута та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 до Господарського суду Харківського суду у справі №5023/5507/12, АТ КБ "ПриватБанк" звернувся - 17.10.2019 р. Окрім того, в рамках справи №5023/5507/12 розглядалась заява АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дії ліквідатора незаконними, яку в подальшому Банк відкликав, у зв`язку з подачею позову в рамках цієї справи. Тобто, скаржник, наполягає, що враховуючи переривання строку позовної давності, з моменту коли АТ КБ "ПриватБанк" стало відомо про факт продажу іпотечного майна та до моменту звернення із позовом про визнання недійсними результатів аукціону (торгів) з продажу майна банкрута та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 до Господарського суду Харківського суду у справі №5023/5507/12 - спливло 2 роки 10 місяців. Таким чином, на думку апелянта, приймаючи рішення про пропущення Банком строку позовної давності, місцевий господарський суд не врахував всі обставини справи та безпідставно дійшов висновку про неповажність пропущення Банком строку позовної давності. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 року сформовано колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Гребенюк Н.В., Зубченко І.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Дніпро (вх. №1840 Х/3) на ухвалу про визнання недійсними результатів аукціону (торгів) з продажу майна банкрута та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012) Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року у справі №5023/5507/12 залишено без руху. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Дніпро усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлений при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати належні докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками на адреси всіх учасників справи у відповідності до вимог статті 259 Господарського процесуального кодексу України; надати доказі, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності, у відповідності до вимог ч. 3 п. 4 ст. 258 ГПК України; надати належні (обґрунтовані) докази, які підтверджують, зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року у справі №5023/5507/12. Акціонерне товариство "ПриватБанк" отримав вищенаведену ухвалу суду: за адресою - 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 30 - 12 серпня 2020 року; за адресою 01001, м. Київ, вул. Грушевського буд. 1 - 17 серпня 2020 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали, які повернулись на адресу суду. 17.08.2020 року на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" надійшла заява про усунення недоліків з додатками. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження додатково пояснив наступне. Відповідно до ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу. Апелянт зазначає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 у справі №5023/5507/12 була одержана АТ КБ "ПриватБанк" - 02.07.2020 року. Як вбачається з ухвали Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 у справі №5023/5507/12, місцевий господарський суд встановив десятиденний строк на оскарження судового рішення з дня підписання повного судового рішення. Відповідно до ч. 4 Розділу X "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). 17 червня 2020 Постановою Кабінету Міністрів України №500, адаптивний карантин було продовжено до 31 липня 2020 р. Крім того, останній наголосив, що з моменту оголошення карантину працівники апелянта працюють віддалено та не мають доступу до офісів та службових приміщень, виконання ними посадових обов`язків здійснюється з обмеженнями, викликаними запровадженим карантином (витяг з програмного комплексу щодо формату роботи співробітників АТ КБ "Приватбанк" додається). Під час вимушеної ізоляції в помешканні працівників, що працюють віддалено, відсутні технічні засоби за допомогою яких була б можливість підготувати та відправити апеляційну скаргу на адресу суду, а отже відсутня фактична можливість реалізації вказаних дій. В даному випадку апеляційна скарга була підготовлена та направлена до суду негайно з появою найменшої можливості отримання доступу до робочого місця та технічних засобів. Ураховуючи ситуацію, що склалася в Україні, пов`язану із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби, рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров`я, Міністерства охорони здоров`я України, просить визнати пропуск строку для подачі апеляційної скарги таким, що відбувся за поважних причини та поновити АТ КБ "Приватбанк" строк для її подання. Додатково надав докази відправки апеляційної скарги іншим учасникам справи. Дослідивши клопотання з додатками, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено. Відповідно до ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Частина 3 названої статті передбачає, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.261 цього Кодексу. Частиною 1 ст.119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до ч. 3 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому ст. 260 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 262 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів також визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у даній справі. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2020 року, керуючись статтями 119, 234, 235, 256, 262, 263 Господарського процесуального кодексу України, поновлено Акціонерному товариству "Комерційний Банк "ПриватБанк" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги (вх.№ 1840 Х/З) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року року (повний текст складено та підписано 26.06.2020 року ) у справі №5023/5507/12. Відкрито апеляційне провадження у справі №5023/5507/12 за апеляційною скаргою Акціонерному товариству "Комерційний Банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року року (повний текст складено та підписано 26.06.2020 року ) у справі №5023/5507/12. Встановлено учасникам у справі про банкрутство строк до 08.09.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншій стороні у справі. Зобов`язано арбітражного керуючого Беляєву Олену Володимирівну надати затверджений реєстр вимог кредиторів та письмові пояснення з доказами одержання грошових коштів, одержаних від продажу іпотечного майна (за договорами купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №14-1, 14-5, в житловому будинку літера "А-2" загальною площею 73,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бажанова Маршала, б. 4; договір купівлі-продажу нежитлових приміщень напівпідвалу №1, 1а, 1-4, 4а, 5-8 загальною площею 75,5 кв.м., в літері А-1, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд. 21 та докази перерахування їх іпотекодержателю. Надати пояснення щодо належного повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" про реалізацію заставного майна. Представникам справи надати письмові пояснення щодо вимоги АТ КБ "ПриватБанк" стосовно пропущення строків позовної давності. Призначено справу до розгляду на "09" вересня 2020 р. о 14:00 годин. 09.09.2020 року на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від І.М.Шкумат надійшли письмові пояснення в яких останній зазначає, що при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами кредитора чи заінтересованої особи про визнання недійсним аукціону не може допускатися врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (ліквідатора). Отже, до даних правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності. Відзначає, що подання позову банком з недодержанням правил підсудності і наступного закриття апеляційної інстанцією провадження у справі, не перериває перебігу позовної давності про визнання недійсним аукціону та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 за заявою банку, поданої 17.10.2019 до господарського суду в межах справи про банкрутство. У зв`язку із цим, останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариствіа Комерційний Банк «ПриватБанк» у справі №5023/5507/12. Залишити в силі ухвалу господарського суду харківської області від 23.06.2020 року у справі №5023/5507/12. У судовому засіданні 09.09.2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні. Представник Бутенко Ю. В. в судовому засіданні відзначив, що АТ КБ «ПриватБанк» обрав невірний спосіб захисту, джерело обізнаності джерела права, посилався на постанову Верховного Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 року у справі №923/211/17, просив залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» у справі №5023/5507/12 без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року - без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Положеннями статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Зважаючи на належне та завчасне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також, враховуючи те, що судом повністю забезпечено принципи рівності учасників процесу та змагальності, передбачені статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності арбітражного керучого кредиторів та інших учасників справи. Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст. ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст. 270 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Заслухавши пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» та представника Бутенко Ю.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2012 порушено провадження у справі №5023/5507/12 про банкрутство ФОП Бутенко Ю.В. за положеннями ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013. (далі - Закон про банкрутство). Постановою господарського суду Харківської області від 06.12.2012 у справі №5023/5507/12 відкрито процедуру судової ліквідації боржника ФОП Бутенко Ю.В. в редакції, чинній до 19.01.2013. Отже, порушення провадження у справі про банкрутство ФОП Бутенко Ю.В. та введення ліквідаційної процедури було урегульовано нормами Закону про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013). 19.01.2013 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за винятком окремих його положень) (далі - Закон про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції. Пункт 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 22.12.2011 р. №4212-VI свідчить, що після 19.01.2013 р. продаж майна боржника в усіх без виключення справах про банкрутство відбувається за правилами нової редакції Закону про банкрутство. Тобто редакцією Закону про банкрутство від 22.12.2011р. №4212-VI, яка діяла з 19.01.2013 р. передбачено темпоральне застереження, згідно якого положення цього Закону, які регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство поширюється на усі без винятку справи, в яких здійснюється провадження у справі про банкрутство незалежно від дати відкриття такого провадження та процедури, яка здійснюється у такій справі. У даному випадку, процедуру судової ліквідації відносно ФОП Бутенко Ю.В. введено постановою суду від 06.12.2012 р. у період дії Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 р., та продаж майна банкрута на аукціоні відбувся, 28.12.2012 р. у період дії Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013 р., який передбачає продаж майна боржника на аукціоні. Приписами частини першої статті 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15). Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Під негайною дією норми права в часі слід розуміти поширення дії нової норми на ті правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-2411цс15). Таке розуміння негайної дії норми права відображено в нормах процесуальних кодексів, зокрема в частині третій статті 3 ГПК України, яка передбачає, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Тобто, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм Закону про банкрутство від 19.01.2013, що стосуються продажу майна у процедурі банкрутства після 19.01.2013, незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство та процедури, яка здійснюється у такій справі. Проте, в разі, якщо продаж майна банкрута відбувся до 19.01.2013, застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії. У даному випадку продаж майна банкрута відбувся на аукціоні 28.12.2012 у період дії Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013 р. в зв`язку з чим застосовується положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за № 2343-XII, положення якого регулюють продаж майна банкрута, що був чинний на момент здійснення відповідної процесуальної дії (продажу майна). 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У зв`язку з тим, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII втратив чинність з 21.10.2019 року з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства, відтак можна зробити висновок, що вказаний вище Кодекс України з процедур банкрутства розповсюджує свою дію на процесуальний розгляд справ про банкрутство, враховуючи приписи 7 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19). Питання про те, чи стосується подана заява про визнання недійсним аукціону (торгів) та договорів купівлі-продажу прав та інтересів АК КБ "Приватбанк" останній не оскаржує, погоджується із висновками суду першої інстанції, що АТ КБ "Приватбанк" у справі про банкрутство ФОП Бутенко Ю.В. є особою, інтереси якої були порушені, наслідком проведення торгів (аукціону) з продажу вищевказаного нерухомого майна Бутенко Ю.В., що було предметом застави банка, і, як наслідок, ця особа має право на звернення з заявою про визнання недійсним аукціону (торгів) та договорів купівлі-продажу враховуючи, що порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Законодавством про банкрутство з урахуванням особливостей розгляду господарським судом справи про банкрутство громадянина-підприємця на підставі ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 (враховуючи час порушення судом справи про банкрутство ФОП Бутенко Ю.В.) та норм ст.ст. 122-133 діючого Кодексу з процедур банкрутства передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника. Отже, у справі про банкрутство, за загальним правилом, особа яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення щодо кредитора. Проте, кредитор, який є заставним, статусу учасника набуває з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки відповідно до приписів ст. 1 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013 учасники у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Отже у даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк" набув статусу учасника у справі про банкрутство з моменту винесення судом постанови про визнання ФОП Бутенка Ю.В. банкрутом. Однак, Банк наголошує, що не подавав до суду заяву з кредиторськими вимогами до боржника. Із матеріалів справи вбачається, що 12.12.2011 заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова, що набрало законної сили, було задоволено позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до фізичної особи ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №59/а-07 від 27.12.2007 р. у розмірі 2771598,19 грн., було звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 14-1,14-5 в житловому будинку літера "А-2" загальною площею 73.1кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та на нежитлові приміщення напівпідвалу № 1,1-а,1-4,4а,5-8 загальною площею 75,5 кв.м. в літері А-1, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд. 21,(на підставі договору іпотеки від 27.12.2007) з укладанням від імені Бутенко Ю.В. договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем та надання АТ КБ "ПриватБанку" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Приписами статті 73 Кодексу з процедур банкрутства встановлено право визнання недійсним результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, звернутись до суду з відповідною заявою може боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника), кредитори (зареєстровані учасники аукціону), особи, інтереси якої були порушені. Правова природа продажу майна з публічних торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства. Частина 3 ст. 215 ЦК України правом оспорювати правочин в судовому порядку наділяє "заінтересованих осіб", які не є сторонами, але які вважають, що їх права порушені і підлягають захисту. Аналогічний висновок викладений у Постанові ВСУ від 02.19.2019 у справі 5006/5/39Б/2012. Власний інтерес "заінтересованої особи" полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у її власності, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. (Правова позиція Верховного суду України у справі №6-605цс16 від 25.05.2016 року, постанова Великої палати Верховний Суду від 18.04.2018 у справі №439/212/14-ц). Верховний Суд зауважив, що процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з чотирьох етапів її організації: передпідготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, вибір організатора аукціону, оформлення проекту договору на проведення аукціону, узгодження умов реалізації заставного майна з забезпеченим кредитором, визнання організатора аукціону учасником справи про банкрутство); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участи в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону та оформлення його результатів. Порушення порядку організації будь-якого з цих етапів є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Вирішуючи спір щодо визнання недійними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суд першої інстанції встановив факт дотримання порядку його проведення на кожному з етапів. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наслідків порушення порядку підготовки, організації та проведення аукціону з продажу майна боржника за конкурсом. Але, апелянт оскаржує ухвалу в частині застосування строку позовної давності. Стосовно строку позовної давності за поданою заявою банка, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Покупець майна (переможець аукціону) ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності до даного спору. За результатом розгляду цієї заяви, враховуючи особливості суб`єктного складу учасників у спорах, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів з реалізації майна боржника, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, що розглядаються у межах справи про банкрутство, а саме включення до належного суб`єктного складу учасників у цих спорах, як сторін цих спорів, продавця, переможця аукціону та організатора аукціону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява про застосування до спірних правовідносин позовної давності подана належною особою, що має право подавати заяву про застосування позовної давності у цьому спорі у розумінні положень частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України, а саме покупцем майна на аукціоні - Шкумат І.М. та продавцем - банкрутом Бутенко Ю.В., що є стороною спору про визнання недійсними результатів аукціону та договору. При цьому, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.03.2020 у справі №14/325"б", з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №910/856/17, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, а також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - у постановах від 06.02.2018 у справі №911/845/17 та від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17, від 12.05.2020 у справі №5023/10616/11. Крім того, Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі №904/6495/13 викладено правову позицію, за якою у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора, оскільки до нього переходять права органу управління боржником. Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). До вимог про визнання недійсними договорів, витребування майна на підставі ст.ст. 203, 215, 387, 388 ЦК України, у тому числі при визнанні недійсним аукціону у справі про банкрутство на підставі норм ст. 73 Кодексу з процедур банкрутства, застосовується загальна позовна давність у три роки. Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі №916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16, від 30.04.2020 у справі № 5023/5847/11. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов (заяву в межах справи про банкрутство), тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. Обов`язок заявника довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Зокрема, у Постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020, у справі №10/5026/995/2012 було сформовано висновок про те, що у разі пред`явлення позову (заяв) у межах справи про банкрутство особою, право якої порушене (кредитором), перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Відтак враховуючи, що ані Закон про банкрутство в редакції до 19.01.2013 (положення якого втратили чинність), ані чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність, що при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами кредитора чи заінтересованої особи про визнання недійсним аукціону не може допускатися врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (ліквідатора). Тому, до цих правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності. У даному випадку, 28.12.2012 колишнім ліквідатором банкрута Бєляєвою О.В. іпотечне майно ПАТ КБ "ПриватБанк" було продано через проведення аукціону та укладення договорів купівлі-продажу з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся за захистом порушеного права до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ліквідатора ФОП Бутенко Ю.В. арбітражного керуючого Бєляєвої О.В. про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 нежитлового приміщення 1-го поверху № 14-1,14-5 в житловому будинку літера "А-2" загальною площею 73.1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та нежитлових приміщень напівпідвалу №1, 1-а, 1-4, 4а, 5-8 загальною площею 75,5 кв.м. в літері А-1, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд.

21. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2018 у справі №640/21352/14-ц визнано недійсним вищевказані договори купівлі-продажу нерухомості, що були укладені 28.12.2012 на аукціоні в межах справи про банкрутство. Проте, вподальшому Постановою Харківського апеляційного суду від 07.08.2019 у справі № 640/21352/14-ц рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2018 у справі № 640/21352/14-ц було скасовано та провадження у справі в частині визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 закрито з тих підстав, що даний спір віднесено до господарської юрисдикції. Надалі, 17.10.2019, АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до банкрута про визнання недійсним аукціону та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 зазначених вище приміщень в межах справи про банкрутство ФОП Бутенко Ю.В. (№5023/5507/12). Тобто, через 42 дні після оголошення Постанови Харківського апеляційного суду від 07.08.2019 згідно з предметної господарської юрисдикції до Господарського суду Харківської області. Приписами статті 264 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Пред`явлення позову до суду - це реалізація заявником права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача (заявника) до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Як було зазначено вище, Постановою Харківського апеляційного суду від 07.08.2019 у справі №640/21352/14-ц рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2018 у справі №640/21352/14-ц було скасовано та провадження у справі в частині визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 закрито з тих підстав, що даний спір віднесено до господарської юрисдикції. Таким чином, подання позову банком з недодержанням правил підсудності і наступного закриття апеляційної інстанцією провадження у справі, не перериває перебігу позовної давності про визнання недійсним аукціону та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 за заявою банку, поданої 17.10.2019 до господарського суду в межах справи про банкрутство. Аналогічна правова позиція була висловлена Касаційним господарським судом у складі об`єднаної палати Верховного Суду по справі №922/1467/19 у постанові від 15.05.2020. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони (банка) права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення права) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який заявник не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (аналогічна правова позиції викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.19 у справі №924/1114/18, від 03.04.2018 у справі №910/31767/15, від 05.03.2020 у справі №14/325 "б"). Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. Обов`язок заявника довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення кредиторів (заінтересованих осіб) до суду із заявою про захист своїх інтересів в межах справи про банкрутство, оскільки ні Закон про банкрутство в редакції до 19.01.2013 та після 19.01.2013 (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником.) У даному випадку, суб`єктом прав є кредитор (банк), вимоги якого, були забезпечені майном боржника (нерухомість), яке було без згоди банка продано ліквідатором з прилюдних торгів. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство заяви (позову) самою особою, заставним кредитором, право якої порушене (боржником), перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина ч.1 статті 261 ЦК України, ні норми Кодексу з процедур банкрутства, що регулюють порядок вирішення спорів в межах справи про банкрутство. Правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином. Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що у даному випадку для заінтересованою особи (банку) за загальним правилом днем початку відліку позовної давності слід вважати день вчинення (укладення) правочину банкрутом з переможцем торгів (проведення аукціону, укладання договорів купівлі-продажу), оскільки він збігається із днем, коли така особа (банк) могла довідатися про порушення свого права (заставного кредитора) за таким правочином (зокрема: через витяг з Державного реєстру речових прав на рухоме майно та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), проведення перевірки наявності у боржника заставного майна відповідності до приписів укладеного між банком та боржником договору іпотеки (застави) від 27.12.2007 року та вимог ст. 10 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 572-593 ЦК України, що регулюють права та обов`язки сторін за договором застави (іпотеки). Такі відомості повинні бути надані заявником відповідно до вимог ст. 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі Dacia S.R.L. проти Молдови ( Dacia S.R.L. v. Moldova, заява №3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77). Як вищезазначено, постановою Господарського суду Харківської області від 06.12.2012 по справі №5023/5507/12 визнано ФОП Бутенко Ю.В. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Банк зобов`язаний був своєчасно звернути стягнення на іпотечне майно та повинен був контролювати стан іпотечного майна та своєчасно здійснювати заходи щодо погашення заборгованності. У даному випадку, банк після прийняття рішення без поважних причин не прийняв усі можливі заходи щодо виконання рішення та стягнення заборгованості за рахунок іпотечного майна. Звернення до іншого суду не прешкоджало Банку звернутися в обов`язковому порядку до господарського суду про визнання його кредитором щодо боржника ОСОБА_5 . Оскільки, його відповідальність охоплює все майно, яке належить боржнику загалом. Твердження апелянта про те, що банк довідався про продаж 28.12.2012 нерухомого майна банкрута лише у кінці 2015, про що був поданий позов до районного суду, без доведення стороною таких обставин з наданням відповідних доказів в обгунтування, не спростовує початок відліку строку позовної давності за укладеними правочинами банкрута в межах справи про банкрутство з 28.12.2012. В даному випадку, з урахуванням вищенаведного та проведення в межах справи про банкрутство аукціону і укладення договорів купівлі-продажу 28.12.2012 між колишнім ліквідатором та покупцями нерухомості, відлік строку позовної давності щодо АТ КБ "ПриватБанк" розпочався з 28.12.2012 (проведення аукціону та укладення договорів купівлі-продажу) і на момент звернення АТ КБ "Приватбанк" 17.10.2019 до господарського суду Харківської області з заявою до банкрута про визнання недійсним аукціону та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 - сплинув. Крім того, в своїй заяві про визнання аукціону (торгів) та договорів купівлі-продажу недійсними, ПАТ КБ "ПриватБанк", зокрема просить суд поновити строк на оскарження аукціону (торгів) щодо продажу майна банкрута ФОП Бутенко Ю.В., який мав місце 28.12.2012 та договорів купівлі-продажу від 28.12.12, які були укладені за результатами аукціону. За загальним правилом сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача (заявника) за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності, саме на позивача (заявника) покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17). Крім того, в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 сформовано висновок, що вирішуючи питання про поважність причин пропущення позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника або кредитора своєчасно звернутися за захистом порушеного права. З врахуванням вищенаведеного, (визнати право на) судовий захист порушеного права на думку суду можливо за сукупності умов: особа (заявник) наводить поважні, на її думку, причини пропущення позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України). За приписами ч. 11 ст. 17, що кореспондується з вимогами ст. 23 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, яка діяла на час проведення аукціону і укладання договорів купівлі-продажу та абз. 16 ст. 1, ст. 55 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.13, забезпечений кредитор мав право звернутись за захистом своїх інтересів в межах провадження у справі про банкрутство. Однак, як вірно встановлено судом, за захистом своїх прав ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до місцевого районного суду замість господарського суду в межах справи про банкрутство ФОП Бутенко Ю.В. І, навіть, після судового рішення Харківського апеляційного суду від 07.08.2019, яким визначено підсудність розгляду вимог банку, ПАТ КБ "ПриватБанк" не одразу звернувся з відповідною заявою до господарського суду Харківської області. Враховуючи викладене, подання позову банком не перериває перебігу позовної давності про визнання недійсним аукціону та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012 за заявою банку, поданої 17.10.2019 до господарського суду в межах справи про банкрутство. Аналогічна правова позиція також була висловлена Касаційним господарським судом у складі об`єднаної палати Верховного Суду по справі №922/1467/19 у постанові від 15.05.2020. В даному випадку, ПАТ КБ "ПриватБанк" не довів суду поважності пропущення строку позовної давності. Така поведінка банку, як суб`єкта права якого порушено, не може вважатися поважною причиною для повновлення строку на оскарження аукціону, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони (заінтересованою особою). Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі. На думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, Східний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287-289 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу (вх.№1840Х/3) Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року (повний текст складено та підписано 26.06.2020 року) (про визнання недійсними результатів аукціону (торгів) з продажу майна банкрута та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012) у справі №5023/5507/12 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2020 року (повний текст складено та підписано 26.06.2020 року) (про визнання недійсними результатів аукціону (торгів) з продажу майна банкрута та договорів купівлі-продажу від 28.12.2012) у справі №5023/5507/12 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 09.09.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину. Повний текст постанови складено 11.09.2020 року. Головуючий суддя Л.Ф. Чернота Суддя Н.В. Гребенюк Суддя І.В. Зубченко