Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/392/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" вересня 2020 р. Справа № 922/392/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників учасників справи: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Гребенюк Н. В., Радіонова О. О. Телеснюк І.В. Іванцов Я.І. (адвокат), свідоцтво Серія ДН №5150 від 30.08.2018 р., довіреність №7-С від 02.09.2020 р., договір про надання правової допомоги №12/ПД від 02.09.2020 р. не з`явились розглянувши апеляційну скаргу (вх.№2080Х/3) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз", м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області постановлену03.08.2020 року (ухвалу підписано 03.08.2020 року) у м. Харкові у справі за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: про№922/392/20 (суддя - Р. М. Аюпова) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рослинних лікарських засобів "Природні ліки", смт Безлюдівка, Харківський район, Харківська область Безлюдівська селищна рада, смт Безлюдівка, Харківський район, Харківська область визнання недійсним договору В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія «Укренергосоюз», м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рослинних лікарських засобів "Природні ліки", смт. Безлюдівка, в якому просив суд: 1.Визнати недійсним, з моменту укладання, договір купівлі-продажу 7/100 комплексу нежитлових будівель літ."А-1" загальною площею 2150,90 кв. м. літ. "Б-1", загальна площа 13,20 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 16 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика рослинних лікарських засобів "Природні ліки" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківський міського нотаріального округу Макушевою Наталією Віталіївною, зареєстровано в реєстрі за № 77. 2.Скасувати запис про право власності № 19057245, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33898680 від 16.02.2017, прийнятого приватним нотаріусом Харківський міського нотаріального округу Макушевою Наталією Віталіївною. Звертаючись до господарського суду Харківської області з даними позовом, позивач просить суд визнати недійсним, з моменту укладання, договір купівлі-продажу 7/100 комплексу нежитлових будівель літ."А-1" загальною площею 2150,90 кв.м. літ. "Б-1", загальна площа 13,20 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 16 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика рослинних лікарських засобів "Природні ліки" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківський міського нотаріального округу Макушевою Наталією Віталіївною, зареєстрований в реєстрі за № 77, з посиланням на порушення норм ст. ст. 92, 97, 98, 99 Цивільного кодексу України та ст. ст. 58-62 Закону України "Про господарські товариства". Ухвалою господарського суду від 25.02.2020 відкрито провадження у справі №922/392/20 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Ухвалою господарського суду від 19.05.2020 року було витребувано у Першої Харківської міської Державної нотаріальної контори інфрормаційну довідку зі спадкового реєстру чи відкрито (заведено) спадкову справу щодо ОСОБА_1 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с. 168-170). У подальшому, для з`ясування обставин щодо набуття органом місцевого самоврядування, в порядку ст. 335 ЦК України, права власності на нерухоме майно - 7/100 комплексу нежитлових будівель літ."А-1" загальною площею 2150,90 кв. м. літ. "Б-1", загальна площа 13,20 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом даного спору, суд першої інстанції залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Безлюдівську селищну раду, смт. Безлюдівка, оскільки рішення в даній справі може вплинути на її права та/або обов`язки щодо однієї із сторін, про що 01.07.2020 року постановлено відповідну ухвалу (том 1, а.с.194-196). Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року закрито провадження у справі №922/392/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рослинних лікарських засобів "Природні ліки", смт Безлюдівка, Харківський район, Харківська область про визнання недійсним договору на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до юрисдикції господарського суду не віднесені спори, що виникають при виконанні правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Не погодившись із постановленою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз", м. Харків 12.08.2020 року звернулось до суду з апеляційною скаргою б/н від 11.08.2020 року, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року про закриття провадження у справі №922/392/20, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. Позивач вважає, що вищевказаний договір купівлі-продажу від 16 лютого 2017 року укладений між ТОВ «ФРЛЗ «ПРИРОДНІ ЛІКИ» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Макушевою H.В. за реєстровим № 77, є недійсним. Зокрема, тому, що при продажі майна не було проведено незалежної оцінки нерухомого майна. Апелянт відзначає, що вартість майна у п. 1.3. спірного договору визначалась за довідкою про балансову вартість майна станом на 15 лютого 2017 року, яка була видана під час рейдерського захоплення ТОВ ФПК "УКРЕНЕРГОСОЮЗ", визначена у розмірі 6600,00 гривень. Довідку про балансову вартість видавало ТОВ ФПК "УКРЕНЕРГОСОЮЗ", а не продавець - ТОВ "ФРЛЗ "ПРИРОДНІ ЛІКИ". Продаж майна, 7/100 комплексу нежитлових будівель відбувся, на переконання апелянта, за заниженою вартістю. Грошові кошти за продаж нежитлових приміщень ТОВ "ФРЛЗ "ПРИРОДНІ ЛІКИ" від покупця ОСОБА_1 взагалі не отримало. Скаржник вважає, що ОСОБА_1 не було здійснено оплату на користь ТОВ "ФРЛЗ "ПРИРОДНІ ЛІКИ" за оскарженим договором, фактично відбулись формальні дії з відчуження вищевказаного нерухомого майна, з метою протиправного позбавлення ТОВ "ФРЛЗ "ПРИРОДНІ ЛІКИ" права власності на майно. Директор ОСОБА_2 , укладаючи від імені ТОВ "ФРЛЗ "ПРИРОДНІ ЛІКИ" договір купівлі-продажу № 77 від 16.02.2017 року не був особою, яка мала право діяти від імені товариства, і в даному випадку був особою, яка незаконно присвоїла собі відповідні повноваження керівника. Апелянт вважає, що оскаржуваний договір купівлі-продажу №77 від 16.02.2017 року, укладений між ТОВ "ФРЛЗ "ПРИРОДНІ ЛІКИ" та ОСОБА_1 , не відповідає Статуту ФРЛЗ «ПРИРОДНІ ЛІКИ» (станом на 23.05.2016 року), частині 1 ст. 92, статтям 97,98, 99 ЦК України, статтям 58,59,60, 62 Закону України «Про господарські товариства» (наведенні у даному абзаці статті кодексу та закону у редакції чинній на час укладання спірного договору) в аспекті законності формування органів управління товариства, здійснення цими органами компетенцій у сфері управління, складу засновників (учасників) товариства, що породжує відповідні правові дефекти в обсязі повноважень органів управління товариства при участі їх у правовідносинах і порушує права законних органів управління товариства і засновників(учасників) товариства. Скаржник наголошує, що про вищевказані обставини, позивач ТОВ ФПК «Укренергосоюз» вказував у позовній заяві і поясненнях у справі, зазнаючи про порушення корпоративних прав товариства законного учасника (засновника) товариства ТОВ "ФРЛЗ "Природні ліки". Позивач вважає, що на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва ТОВ "ФРЛЗ "ПРИРОДНІ ЛІКИ" у ОСОБА_2 , були відсутні. Крім того, вказує, що вищевказаний правочин призвів до погіршення майнового стану Відповідача та впливає на права Позивача як учасника товариства щодо вартості частки у ТОВ "ФРЛЗ "ПРИРОДНІ ЛІКИ". Враховуючи, що позивач не є стороною оскаржуваного правочину то ним не заявлялася вимога про застосування реституції у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України, тому для реального захисту та відновлення порушених своїх прав позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки оскаржуваний договір не створив жодних юридичних наслідків. Позивач вважає, що відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України даній спір підвідомчий господарському суду і повинен розглядатися Господарським судом Харківської області. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Гребенюк Н. В., Радіонова О. О. Порядок та форма звернення з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду визначені Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України. Подана апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз", м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року у справі №922/392/20 відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті апеляційного провадження відсутні. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження в порядку ч. 2 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило. Відповідно до вимог статті 262 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі №922/392/20 та призначення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз", м. Харків до розгляду на "09" вересня 2020 р. о 14:30 год., про що учасників справи було завчасно повідомлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 року. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений ухвалою строк - не надходив. Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання вказаним учасником спору відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні 09.09.2020 представник скаржника (позивача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року про закриття провадження у справі №922/392/20, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання, був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання 09.09.2020р. не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача, за наявними матеріалами. Відповідно до ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання. Пунктом 13 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши апелянта (позивача), розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Східний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За даною справою, позивач є одним із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика рослинних лікарських засобів «Природні Ліки», яке було зареєстровано в Єдиному Держаному реєстрі підприємств установ та організацій 28.12.2000, про що до реєстру було внесено запис № 04058775100020783. 16 лютого 2017 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика рослинних лікарських засобів "Природні ліки", в особі директора ОСОБА_2 та Фізичною особою ОСОБА_1 , був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частки комплексу нежитлових будівель. Згідно з даним договором ОСОБА_1 придбав у ТОВ "Фабрика рослинних лікарських засобів "Природні ліки" 7/100 комплексу нежитлових будівель літ."А-1" загальною площею 2150,90 кв. м., літ."Б-1" загальна площа 13,20 кв. м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.16). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер (актовий запис про смерть, внесений до Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00138279420). Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданої Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою, на запит господарського суду Харківської області, щодо наявності спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня. В даному випадку, позивач (який не є стороною у договорі купівлі-продажу №77 від 16.02.2017 року), просить суд визнати його недійсним, з моменту укладання. Договір купівлі-продажу 7/100 комплексу нежитлових будівель літ."А-1" загальною площею 2150,90 кв. м. літ. "Б-1", загальна площа 13,20 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика рослинних лікарських засобів "Природні ліки" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківський міського нотаріального округу Макушевою Наталією Віталіївною, зареєстрований в реєстрі за № 77, з посиланням на порушення норм ст. ст. 92, 97, 98, 99 ЦК України та ст. ст. 58-62 Закону України "Про господарські товариства". Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Частиною 1 вищевказаної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що до юрисдикції господарського суду не віднесені спори, що виникають при виконанні правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. За вимогами статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 цього Кодексу. Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Окрім того, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин і спору про право, що виникає з відповідних відносин. Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є, зокрема громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Частиною 1 ст. 128 ГК України врегульовано, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.05.2018 по справі №910/11188/17. Враховуючи вищевикладене, та керуючись приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 4, 20, 45 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. В даному випадку, позивачем оспорюється договір купівлі-продажу 7/100 комплексу нежитлових будівель літ."А-1" загальною площею 2150,90 кв. м. літ. "Б-1", загальна площа 13,20 кв. м., розташованих за адресою: Харківська область Харківський район, смт. Безлюдівка, провулок Пісчаний, буд. 5, укладений 16.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика рослинних лікарських засобів "Природні ліки" та Фізичною особою ОСОБА_1 , який не є підприємцем. Таким чином, даний спір щодо визнання правочину недійсним виникає із Цивільних відносин і за суб`єктним складом повинен розглядятися в порядку цивильного судочинства. Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція господарського суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали. Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №92/458/16 в даному випадку є необґрунтованим, оскільки спір у вищенаведеній справі виник між юридичними особами щодо недійсності договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27 червня 2012 року. Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку господарського суду першої інстанції, викладеного в оскаржуваній ухвалі. Ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз", м. Харків на ухвалу Господарського Харківської області від 03.08.2020 у справі №922/392/20 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського Харківської області від 03.08.2020 у справі №922/392/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови. У судовому засіданні 09.09.2020 р. оголошену вступну та резолютивну частину. Повний текст постанови складено та підписано 11.09.2020 р. Головуючий суддя Л.Ф. Чернота Суддя Н.В. Гребенюк Суддя О.О. Радіонова