Постанова 4813 № 522/7104/19

Номер провадження: 22-ц/813/5476/20 Номер справи місцевого суду: 522/7104/19 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області Чумакової Яни Віталіївни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., що була завдана внаслідок бездіяльності слідчих районного відділення Малиновського відділу поліції м. Одеси Головного управління національної поліції в Одеській області, начальника Головного управління національної поліції в Одеській області генерала ІІІ рангу ОСОБА_2 . Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що внаслідок бездіяльності посадових осіб Малиновського відділу поліції м.Одеси ГУНП в Одеській області при проведенні досудового розслідування за її заявами з питань: нанесення тілесних ушкоджень; щодо невиконання рішень суду; збору та розповсюдження персональних даних; щодо хуліганства; порчі особистого майна; незаконного проникнення до житла та здійснення крадіжки; по двом справам жорстокого поводження з тваринами, а також внаслідок бездіяльності начальника ГУНП в Одеській області генерала III рангу ОСОБА_2 за її заявами щодо реагування на бездільяність Малиновського відділу поліції м. Одеси ГУНП в Одеській області, їй було завдано моральних страждань, що виразились у докладанні додаткових зусиль та часу для організації свого життя, руйнації життєвих планів, приниженні її честі, гідності, що мало наслідком тривалий відрив позивача від звичного способу життя. Також позивач у зв`язку із бездіяльністю працівників поліції отримала статус особи з інвалідністю ІІ групи, так як затяжні розгляди справ, а потім їх безпідставне закриття, фальсифікація доказів, а потім чисельні написання скарг до ГУНП в Одеській області та не реалізація отриманих обіцянок по вирішенню питань позивача призвели до руйнівного погіршення її стану здоров`я. Позивач отримала такі хвороби, як ІЗС: дифузний кардіосклероз, гіпертонічне захворювання ІІ стадії, кризовий перебіг, ДЕП ІІ стадії, в стадії декомпенсації на фоні гіпертонічного захворювання ІІ стадії церебрального атеросклероза. Внаслідок чисельних переживань та нервових ситуацій у зв`язку із бездіяльністю працівників поліції позивач, також, отримала таке захворювання, як невролгія. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, що була завдана внаслідок бездіяльності слідчих районного відділення Малиновського відділу поліції м. Одеси Головного управління національної поліції в Одеській області, начальника Головного управління національної поліції в Одеській області генерала III рангу Головіна Д.В. В іншій частині позову - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Державної казначейської служби України в Одеській області Чумакова Яна Віталіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зі змісту наведених в апеляційній скарзі обґрунтувань вбачається, що рішення суду першої інстанції фактично оскаржено в частині часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, що була завдана внаслідок бездіяльності слідчих районного відділення Малиновського відділу поліції м. Одеси Головного управління національної поліції в Одеській області, начальника Головного управління національної поліції в Одеській області генерала III рангу Головіна Д.В. В іншій частині - зокрема про відмову у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди рішення суду першої інстанції не оскаржено і тому в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до ч.І ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позов частково, стягуючи за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, що була завдана внаслідок бездіяльності слідчих районного відділення Малиновського відділу поліції м. Одеси Головного управління національної поліції в Одеській області, начальника Головного управління національної поліції в Одеській області генерала III рангу Головіна Д.В., суд першої інстанції виходив з того, що фактична протиправність дій чи бездіяльності слідчих при проведенні досудового розслідування в кримінальних провадженнях №№ 12015160470003557, 12016160470005303, 12014160470009775 та 12015160470006367 є доведеною. Судова колегія погоджується з висновком районного суду про наявність підстав для стягнення моральної шкоди та визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: - ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Кузьменко Н.Л. від 22 листопада 2016 року № 521/18885/16-к за скаргою позивача - визнано бездіяльність слідчого Хазарінової О.І. Малиновського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області щодо не внесення відомостей до ЄРДР за заявою позивача від 28.09.2016 року та зобов`язано розпочати досудове розслідування; - ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Передерко Д.П. від 19 січня 2018 року № 521/20409/17 скасовано постанову слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Слюсаренко Л.В. від 27.05.2017 року про закриття кримінального провадження №12016160470000175, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України; -ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Короя В.Д. від 20 червня 2018 року № 521/9491/18 встановлено зобов`язати посадових осіб Малиновського ВП ГУНП України в Одеській області внести відомості за заявою позивача від 04.05.2018 року, яка була зареєстрована 04.05.2018 року за № 944-ч про вчинення злочину, передбаченого ст. 299 КК України до ЄРДР; - ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Короя В.Д. від 20 червня 2018 року № 521/8195/18 скасовано постанову старшого слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Суровікіна К.Ю. від 24.04.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017160470003557 та направлено матеріали цього кримінального провадження до прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 для продовження досудового розслідування; - ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Крижановського О.В. від 05 грудня 2018 року № 521/20070/18 скасовано постанову слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Слюсаренко Л.В. від 31.05.2018 року про закриття кримінального провадження № 12016160470005303, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України та направлено матеріали цього кримінального провадження до прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 для продовження досудового розслідування; - ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Гарського О.В. від 26 грудня 2018 року № 521/21415/18 встановлено зобов`язати слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження - ЄРДР № 12015160470006367 від 11.10.2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України та прокурора Одеської місцевої прокуратури №2, який здійснює досудове слідство і окремі процесуальні та слідчі дії у розумні строки; - згідно з копіями звернень позивача, остання 01.11.2018 року подала начальнику СУ ГУНП Одеської області Шайхету С.О. скаргу на бездіяльність слідчого відділу Малиновського РВ поліції м. Одеси ГУНП в Одеській області, стосовно порушень прав ОСОБА_1 в кримінальних провадженнях № 12016160470005303 та № 12014160470009775, які виразилися у безпідставному закритті даних кримінальних проваджень; - 30.01.2019 року ОСОБА_1 подала на ім`я начальника ГУНП в Одеській області Головіна Д.В. заяву (скаргу) на дії слідчої Слюсаренко Л.В. в рамках вказаних кримінальних проваджень; - 20.03.2019 року ОСОБА_1 подала до прокуратури Одеської області скаргу на бездіяльність начальника ГУНП в Одеській області, в якій послалась на те, що її звернення до начальника ГУНП в Одеській області Головіна Д.В. стосовно порушень її прав слідчими Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області: Слюсаренко Л.В. в рамках кримінальних проваджень № 12016160470005303 та № 12014160470009775, ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 12017160470003557, слідчим в рамках кримінального провадження № 12015160470006367, та слідчим Осіповою М.А., що не виконує рішення судді ОСОБА_4 щодо внесення даних про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст. 214 КПК України - безрезультатні; - згідно з відповіддю від 13.02.2019 року за № 1/Ч-1025/оп за підписом начальника ГУНП в Одеській області Головіна Д.В. на звернення ОСОБА_1 від 30.01.2019 року, досудове розслідування в кримінальних провадженнях №№ 12015160470003557 та 12016160470005303 закрито і по теперішній час постанови про закриття не скасовані. Щодо стану досудового розслідування в кримінальних провадженнях №№ 12014160470009775 та 12015160470006367, то за результатами оперативних нарад було вжито заходи з активізації вказаних досудових розслідувань, а отже підстав для застосування дисциплінарних стягнень до працівників поліції не вбачається. Судова колегія виходить з такого. У постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс 18) Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав суду докази оскарження у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, а саме щодо : - бездіяльності органів досудового розслідування в частині невнесення відомостей до ЄРДР за заявами позивача, не здійснення всіх слідчих дій під час досудового розслідування по кримінальним провадженням; - незаконності постанов слідчого про закриття кримінальних проваджень за заявами позивача; - нездійснення слідчим досудового розслідування та слідчих дій у розумні строки. Судовими рішеннями в порядку КПК України встановлено, що бездіяльність уповноважених осіб Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області в частині невнесення відомостей до ЄРДР заяв позивача (ухвала суду у справі № 521/18885/16-к від 22.11.2016 року; ухвала суду у справі № 521/9421/18 від 20.06.2018 року), в частині недотримання розумних строків при здійсненні досудового розслідування та провадженні слідчих дій у кримінальному провадженні 12015160470006367, а також постанови слідчого відділу Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області про закриття кримінальних проваджень 12015160470003557, 12016160470005303, 12014160470000175 (ухвали суду у справах № № 521/20409/17 від 19.01.2018 року; 521/8195/18 від 20.06.2018 року; 521/20070/18 від 05.12.2018 року) не засновані на законі в тому числі у зв`язку з недотримання розумних строків при здійсненні досудового розслідування та через неповноту досудового слідства і передчасність прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Саму по собі реалізацію позивачем права на оскарження бездіяльності слідчих під час досудового розслідування кримінальних проваджень за № 12015160470003557, 12016160470005303, 12014160470000175, 12015160470006367 у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом не можна вважати достатньою справедливою сатисфакцією з відшкодування шкоди, оскільки як вбачається з встановлених у справі обставин, процесуальні дії в ході досудового розслідування здійснюються і після оскарження бездіяльності слідчого та не в повній мірі, досудове розслідування у справах за заявами позивача, яким остання придає важливе значення, протягом тривалого часу (5 років) не завершується, що не сприяє в повній мірі реалізації її прав як потерпілої в кримінальних провадженнях відкритих за її заявами. Позивачем доведено суду наявність завданої їй моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконною бездіяльності та прийнятих процесуальних рішень про закриття кримінальних проваджень, де позивач є потерпілою особою), наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції справедливо та обґрунтовано вважав, що заявник зазнавала у певній мірі моральної шкоди, яка не може бути виправлена шляхом лише констатації фактів численних порушень слідчого органу та неналежного реагування на заяву позивача про порушення її прав посадовими особами Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з боку начальника ГУНП в Одеській області. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції ототожнює ГУ ДКСУ в Одеській області з Державним бюджетом України та з особою, яка спричинила шкоду і помилково поклав на ГУ ДКСУ в Одеській області відповідальність за дії органів досудового розслідування та прокуратури, оскільки відсутні докази порушення з боку ГУ ДКСУ у Одеській області прав та інтересів позивача, як і відсутні докази існування будь-яких правовідносин між позивем та ГУ ДКСУ у Одеській області, не можуть бути прийняті з огляду на таке. Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення). Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. На підставі аналізу наведених нормативно-правових актів Верховний Суд зробив висновок про те, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговуванні єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету. Пред`являючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, позивач зазначила відповідачем ГУ НП та прокуратуру Одеської області, які, на її думку, повинні відшкодувати цю шкоду, та ГУ ДКСУ Одеській області. Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган (органи), дії якого (яких) призвели до завдання позивачам шкоди. Слід зазначити, що суд надав належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову та відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України, оскільки недоведеність порушення Державною Казначейською службою України прав позивача та відсутність у зв`язку з цим підстав для відшкодування завданої позивачу шкоди, не мають правого значення, тому що статтями 1173, 1174 ЦК України не встановлюється вина Державної Казначейської служби України, а за її рахунок лише здійснюється відшкодування спричиненої шкоди Державою. Крім того, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету України, в тому числі й шляхом безспірного списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду з єдиного казначейського рахунку. Решта доводів апеляційної скарги висновків суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та щодо визначеного районним судом розміром моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області Чумакової Яни Віталіївни - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено: 10.09.2020 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова