Постанова КАС ВС № 640/13075/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Київ справа № 640/13075/19 адміністративне провадження № К/9901/14628/20 Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/13075/19 за позовом Служби автомобільних доріг у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, ухвалену суддею Маруліною Л.О. та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів: АліменкаВ.О., Безименної Н.В. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У липні 2019 року Служба автомобільних доріг у Донецькій області (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просили: 1.1. на підставі пункту 3 частини другої статті 245 КАС України визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А., направлені на списання грошових коштів по постанові про арешт коштів боржника ВП №58162404 від 06 червня 2019 року протиправними та зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А., утриматися від вчинення будь-яких виконавчих дій до направлення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58162404 від 22 січня 2019 року, яка була винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А., на адресу Служби автомобільних доріг у Донецькій області в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку; 1.2. на підставі пункту 2 частини другої статті 245 КАС України визнати протиправними постанови про арешт коштів боржника: постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. №58162404 від 22 січня 2019 року; постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. №58162404 від 31 травня 2019 року; постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. №58162404 від 06 червня 2019 року; 1.3. на підставі частини третьої статті 245 КАС України зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А., скасувати постанови про арешт коштів: №58162404 від 22 січня 2019 року; №58162404 від 31 травня 2019 року; №58162404 від 06 червня 2019 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано недотриманням відповідачем норм Закону України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року, які полягають у не направленні постанови від 22 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58162404 боржнику. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання позивача лише на не направлення відповідачем позивачу постанови від 22 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58162404 не може слугувати підставою для скасування постанов від 22 січня 2019 року, 31 травня 2019 року та 06 червня 2019 року про арешт коштів боржника, винесених державним виконавцем у межах виконавчого провадження №58162404. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції 5. 12 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Служби автомобільних доріг у Донецькій області про скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження Служба автомобільних доріг у Донецькій області посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки ними не враховано висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г, у якій судом касаційної інстанції здійснено аналіз частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV від 21 квітня 1999 року. За змістом цієї постанови Верховного Суду перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. 6.1. Отже, на думку скаржника, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. Оскільки у спірному випадку постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №58162404 від 22.01.2019 не була направлена позивачу у цій справі як боржнику у цьому виконавчому провадженні, що встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 у справі № 640/11155/19, то і винесення постанов про арешт коштів у межах ВП №58162404 є протиправним. Скаржник зауважував, що зазначені порушення призвели в подальшому до незаконного списання грошових коштів з рахунків Служби автомобільних доріг у Донецькій області. 7. 12 червня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

8. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 09 вересня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України. Позиція інших учасників справи 10. 14 липня 2020 року від Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області залишити без задоволення, оскаржувані рішення без змін, посилаючись на законнісь дій державного виконавця під час винесення оскаржуваних постанов. Установлені судами фактичні обставини справи

11. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ЯковенкоВ.А. від 26 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП №57975656 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/2838/17 від 21 червня 2018 року про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області (боржник) на користь ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» (стягувач) боргу у розмірі 31 425 333,30 грн.

12. Також, 26 грудня 2018 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої з боржника - Служби автомобільних доріг у Донецькій області стягнуто виконавчий збір у розмірі 3 164 290,81 грн. 13. 15 січня 2019 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документ стягувачу.

14. Постановою державного виконавця від 22 січня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 58162404 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 грудня 2018 року № 57975656 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3 164 290,81 грн.

15. Постановою державного виконавця від 22 січня 2019 року накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 3 164 290,81 грн.

16. Постановою державного виконавця від 31 травня 2019 року накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 3 164 290,81 грн.

17. Постановою державного виконавця від 06 червня 2019 року накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 3 164 290,81 грн.

18. Відповідно до Реєстру платіжних вимог на примусове списання коштів від 06 червня 2019 року №1/6 та платіжного доручення від 12 червня 2019 року №7706 з боржника стягнуто 3 164 290,81 грн в рахунок погашення суми виконавчого збору та перераховано на корить держави.

19. Позивач вважаючи дії відповідача щодо списання коштів та постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника протиправними у зв`язку з тим, що відповідачем не направлялося постанови від 22 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження боржнику, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Джерела права

20. Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

21. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22. Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

23. Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

24. За приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

25. Згідно частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

26. Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

27. Відповідно до частин першої - четвертої, десятої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Позиція Верховного Суду Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

30. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 23 червня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження Служба автомобільних доріг у Донецькій області посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г.

32. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

33. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

34. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням в межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

35. Вирішуючи питання про подібність правовідносин у цій справі та справі №916/1605/15-г Верховний Суд приходить до таких висновків.

36. У постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року справі №916/1605/15-г, висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах якої не враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, як на тому наполягає скаржник, судом досліджувалися правовідносини, які регулювалися нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV ), який втратив чинність з 05 січня 2017 року.

37. Спірні правовідносини у цій справі врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 1400-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1400-VIII).

38. Закон № 606-XIV та Закон № 1400-VIII по різному визначають початок примусового виконання рішень та порядок стягнення виконавчого збору.

39. За змістом приписів статті 25 Закон № 606-XIV у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде ропочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних із організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

40. У абзаці 2 частини другої статті 25 Закону № 606-XIV вказано, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. При цьому ареш на майно та кошти боржника не включено до заходів примусового виконання рішень, перелік яких наведено у статті 32 цього Закону.

41. Положеннями частини третьої статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

42. Початок примусового виконання рішень визначений нормою частини першої статті 27 Закону № 606-XIV, відповідно до якої у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

43. У справі №916/1605/15-г судами було встановлено, що боржник виконав рішення суду до закінчення строку на добровільне виконання цього рішення, встановленого державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження у відповідності до приписів абзацу 2 частини другої статті 25 Закону № 606-XIV, у зв`язку з чим суди встановили відсутність правових підстав для стягнення з боржника виконавчого збору.

44. У свою чергу у Законі № 1400-VIII початок примусового виконання рішення визначається статтею 26, відповідно до частини першої якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

45. Тож цією нормою не передбачено надання боржнику строку для добровільного виконання рішення та не пов`язано початок примусового виконання рішення із закінченням строку для його добровільного виконання, як це передбачалося нормами Закону № 606-XIV.

46. На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини у цій справі та справі №916/1605/15-г не є подібними та мають різне правове регулювання, тому доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки ними не враховано висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г, слід відхилити.

47. За такого правого регулювання Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх ністанцій, що у контексті вищевикладеного та у сукупності з встановленими обставинами допущення протиправної бездіяльності державним виконавцем, встановлене рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від від 02 березня 2020 року у справі № 640/11155/19, не може вважатися достатнім для задоволення позовних вимог про скасування постанов про накладення арешту на кошти.

48. Інших доводів щодо протиправності оскаржуваних постанов скаржником не наведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено.

49. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга в межах доводів задоволенню не підлягає.

50. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

51. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

52. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

53. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

56. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Висновки щодо розподілу судових витрат

57. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі № 640/13075/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов