Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9707/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9707/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови визначити розмір його пенсії відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року по справі № 754/45171/16-а та довідки Мінсоцекономрозвитку України від 08.10.2018 року № 2102-12/43947-09; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві визначити розмір його пенсії в сумі 14970,00 грн. щомісячно з 04.02.2019 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач неправомірно не встановив йому пенсію в розмірі максимальної допустимої за діючим законодавством, оскільки виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року в адміністративній справі №754/145171/16-а є триваючим, і в залежності від зміни законодавства повинно переглядатися відповідачем. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови визначити розмір його пенсії відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року по справі № 754/45171/16-а та довідки Мінсоцекономрозвитку України від 08.10.2018 року № 2102-12/43947-09. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві визначити розмір пенсії ОСОБА_1 в сумі 14970,00 грн. щомісячно, з 04.02.2019 року. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час прийняття рішення неповно встановлено всі обставини у справі, чим порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, оскільки для здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу, виходячи з нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади, надбавок, премій немає правових підстав. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 19.01.1998 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, та отримує пенсію за вислугу років, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про державну службу». Постановою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року в адміністративній справі №754/145171/16-а визнано неправомірною відмову Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в перерахунку пенсії ОСОБА_1 державного службовця в розмірі 90 % заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі у зв`язку з підвищенням з 01.05.2016 року посадового окладу начальника самостійного управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі у зв`язку з підвищенням з 01.05.2016 року посадового окладу начальника самостійного управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. На виконання вказаної постанови Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивачу, розмір якої з 01.08.2016 року по 31.12.2017 року склав 10740,00 грн., а з 01.01.2018 року, становив 11770,93 грн., з яких 11704,50 грн.-основний розмір пенсії від заробітної плати (90%), а 66,43 грн.-підвищення як дитині війни. Отже, розмір пенсії позивача згідно Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII та № 1774-VIII, був встановлений, як максимальний і дорівнював 10740,00 грн. Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII, в 2018 році були встановлені наступні максимальні розмірі пенсій : з 01.01.2018 року - 13730 грн., з 01.07.2018 року - 14350 грн., з 01.12.2018 року - 14970 грн. Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.02.2019 року № 34278/02 вбачається, що з 01.01.2018 року пенсія позивача становила 11770,93 грн., що менше встановленого максимального її рівня для пенсіонерів його категорії. 04.02.2019 року позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою про визначення його пенсії в розмірі 14970 грн, посилаючись на положення Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік». Листом від 19.02.2019 №34278/02 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для збільшення розміру пенсії, посилаючись на те, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII не передбачено проведення перерахунку пенсій, в тому числі призначених згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, а Постановою Кабінету Міністрів України від.09.12.2015 року № 1013 « Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від.31.05.2000 року № 865 «Про деякі вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсій», що не передбачає видачу довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій, як передбачалось в статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що прийняття відповідачем рішення про відмову у визначенні пенсії позивача у максимально допустимому законодавством розмірі, призвело до зменшення розміру його пенсії, яку він повинен отримувати, що є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У грудні 2015 року Верховною радою України прийнято закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ). У зв`язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців. Натомість у ст. 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено. До того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, колегія суддів зауважує, що з 01.05.2016 у зв`язку з набранням чинності Законом №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців. Відтак, зауваження пенсійного фонду щодо відсутності підстав для перерахунку та виплати пенсії позивачу, виходячи з нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади, надбавок, є правильними. Однак, із змісту позовної заяви та заяви про перерахунок пенсії позивача вбачається, що ОСОБА_1 не ставив питання щодо перерахунку пенсії із таких підстав, а просив призначити та виплачувати пенсії в розмірі максимальної допустимої за діючим законодавством. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що після перерахунку пенсії на виконання постанови Печерського районного суду м. Києва, розмір пенсії ОСОБА_1 якої з 01.08.2016 року по 31.12.2017 року склав 9669.48 + 2101.45 грн.=11770,93 грн. (а.с.126) Однак, розмір пенсії позивача згідно Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII та № 1774-VIII, був обмежений до 10740,00 грн. Отже, розмір пенсії позивача, здійснений на виконання постанови Печерського районного суду м. Києва, згідно Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII та № 1774-VIII, був встановлений, як максимальний і дорівнював 10740,00 грн. Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII, в 2018 році були встановлені наступні максимальні розмірі пенсій : з 01.01.2018 року - 13730 грн., з 01.07.2018 року - 14350 грн., з 01.12.2018 року - 14970 грн. Проте, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.02.2019 року № 34278/02 вбачається, що з 01.01.2018 року пенсія позивача становила 11770,93 грн., що менше встановленого максимального її рівня для пенсіонерів його категорії. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що прийняття відповідачем рішення про відмову у визначенні пенсії позивача у максимально допустимому законодавством розмірі, призвело до зменшення розміру його пенсії, яку він повинен отримувати, що є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Судові витрати не підлягають відшкодуванню. Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко