Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/2/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" вересня 2020 р. Справа№ 911/2/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Суліма В.В. Ткаченка Б.О. без виклику сторін розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі центральної філії на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 (повний текст складено та підписано 23.03.2020) у справі № 911/2/20 (суддя Л.Я. Мальована) за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі центральної філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лойко Україна" про стягнення 14 216,88 грн.,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням за договором добровільного майнового страхування наземних транспортних засобів в сумі 14 216,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача виникло право регресної вимоги про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням за договором добровільного майнового страхування наземних транспортних засобів в сумі 14 216,88 грн. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20 в позові відмовлено повністю. Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" в особі центральної філії звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20 до розгляду та відкрити провадження у справі, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20 та прийняти нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лойко Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі центральної філії різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, а саме 14 216,88 грн. та понесений судовий збір у розмірі 2 881,50 грн. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. На думку скаржника, Господарський суд Київської області ухвалюючи рішення неправильно застосував норми матеріального права при прийнятті судового рішення, з огляду на норми права та правові позиції Верховного Суду України. Так, скаржник зазначає про те, що страхова компанія відповідача (ТДВ "СК "Альфа-Гарант" за полісом АК/24172) компенсувала матеріальний збиток, а різницю між матеріальним збитком та вартістю відновлювального ремонту у розмірі 14 216,88 грн. зобов`язана компенсувати скаржнику відповідач - винна особа ТОВ "Лойко Україна". Також скаржник посилається на судову практику Верховного Суду. Відповідно до витягу із протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.06.2020 справу № 911/2/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Також скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для апеляційного оскарження. Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Згідно з ч.1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава

1. Апеляційне провадження). За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 1 січня 2019 року - прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 грн. Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 192 100,00 грн (1921,00 грн.*100=192 100,00 грн.). Враховуючи те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 14 216,88 грн., вказана справа, відповідно до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ. Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству "Українська пожежно-страхова компанія" в особі центральної філії строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі центральної філії на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20. Призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі центральної філії на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне. Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 03.03.2017 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) № 214- 01ДС/0165/17. Предметом страхування за цим Договором страхування виступають майнові інтереси ОСОБА_1 , пов`язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом Honda Civic, державний номер НОМЕР_1 (далі - Застрахований автомобіль) від страхових ризиків «ДТП», «ПДТО», «ІВП», «ВИКРАДЕННЯ». Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України. Згідно із ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. 15.08.2017 року о 19 год. 25 хв. в м. Києві по пр-ту Перемоги, 123, сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення транспортних засобів: Вантажний автомобіль Renault Dokker державний номер НОМЕР_2 (власник ТОВ «Лойко Україна»), на момент ДТП перебував під керуванням водія ТОВ «Лойко Україна» ОСОБА_2 . Транспортний засіб Honda Civic, державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП перебував під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП власнику автомобіля Honda Civic, державний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода розмір якої, згідно Акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 16.08.2017р. та ремонтної калькуляції незалежної програми AUDATEX № 3616 від 30.08.2017р., - складає - 32 146, 40 грн. В обгрунтування заявленого позову позивач зазначає, що оскільки автомобіль Toyota Camry, державний номер НОМЕР_3 , був застрахований в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на випадок його пошкодження внаслідок ДТП, на підставі договору страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) № 214- 01ДС/0165/17 від 03.03.2017р. та згідно із Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, ПрАТ «УПСК» виплатило власнику транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі фактично завданих збитків, а саме - 32 146,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 290 від 25.09.2017. Згідно із ст. 9 Закону 85/96-ВР страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь ТОВ «Абрісо ЮА» до ЦФ ПрАТ «УПСК» перейшло право зворотної вимоги, яке ТОВ «Абрісо ЮА» має до особи відповідальної за завдані збитки. Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.09.2017 ДТП сталася внаслідок порушення ПДР України водієм ОСОБА_2 . В процесі дослідження документів по страховому випадку Страховику (ЦФ ПрАТ «УПСК») стало відомо, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за полісом АК/2417279. Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961). Позивач звернувся до Страховика Відповідача - ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відшкодувало Позивачу матеріальні збитки в сумі 17 929,52 грн., замість 32 146,40 грн., про що свідчить платіжне доручення від 27.09.2018. 06.11.2019 в порядку досудового врегулювання спору ПрАТ «УПСК» звернулося до Відповідача із Претензійним листом в якому було викладено вимогу про сплату різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 14 216,88 грн., який було залишено без відповіді та задоволення. Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Рено державний номер НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди, про яку зазначено у позові була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу АК/2417279. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілого встановлюється державним регулюючим органом і на момент укладення зазначеного полісу складав 100 000 гривень, в зв`язку з чим саме страховик ТДВ «СК «Альфа-Гарант» повинен бути належним відповідачем за цим позовом, а не ТОВ «Лойко Україна», тому що розмір збитків, які нібито було відшкодовано Позивачем складає 32 146,40 гривень, що менше ніж 100 000 гривень ліміту за Полісом страхування відповідальності Відповідача. Позивачу ж достовірно було відомо, що цивільна відповідальність власника автомобіля Рено державний номер НОМЕР_2 застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» тому що Позивач звертався до страховика і отримував виплату, про що зазначено у позовній заяві. І якщо ТДВ «СК «Альфа-Гарант», на думку Позивача, не в повному обсязі та на порушення законодавства в рамках ліміту своєї відповідальності, виплатило страхове відшкодування, то саме воно повинно бути відповідачем за цим позовом, а не ТОВ «Лойко Україна». Крім того, відповідач вказує на те, що надані до суду докази на підтвердження нарахування та виплати страхового відшкодування в сумі 32 146 грн. 40 коп. не відповідають дійсності, оформлені не належним чином та не можуть бути прийняті до розгляду як належні та допустимі. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 ст. 91 ГПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно із ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявлена до стягнення сума збитків не підтверджується належними та допустимими доказами. З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20 та для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", відсутні. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20. Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують. З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Центральної філії на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Центральної філії.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2/20.

5. Справу № 911/2/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Повний текст постанови складено 02.09.2020 у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді В.В. Сулім Б.О. Ткаченко