Постанова Миколаївський апеляційний суд № 486/1565/19

09.09.20 22-ц/812/1370/20 Справа №486/1565/19 Головуючий у 1-й інстанції Далматова Г.А. Провадження № 22ц/812/1370/20 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 9 вересня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Ямкової О.О., суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В., із секретарем: Цуркан І.І., за участю: позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 , представників відповідача Чорного В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Укравест» на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 червня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Далматової Г.А. в залі судових засідань в місті Южноукраїнську Миколаївської області о 16 годині 44 хвилині із складенням його повного тексту 26 червня 2020 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укравест» про встановлення факту трудових відносин, внесення записів до трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати, В С Т А Н О В И Л А: 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Укравест» про встановлення факту трудових відносин та його роботи на підприємстві у якості техніка-електрика з 1 липня по 13 серпня 2019 року, зобов`язання роботодавця внести відповідний запис у трудову книжку про прийняття та його звільнення з роботи, та стягнути на його користь невиплачену заробітну плату з врахуванням надурочною роботою та оплатою праці у вихідні дні в загальному розмірі 28 390 грн, а також компенсацію у виді середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати, починаючи з 14 серпня 2019 року і по день постановлення судового рішення, виходячи із вартості години його роботи в 85 грн.. В обґрунтування позову зазначав, що у спірній період він працював на підприємстві у якості техніка-електрика, де виконував роботу у бригаді з матеріалів та у спецодязі, які йому було надано роботодавцем, але з ним не провели повний розрахунок та він дізнався, що ТОВ «Укравест» незаконно оформило з ним не трудовий договір, а цивільно-правову угоду. Відповідач у письмовому відзиву вимоги позову не визнав, то пояснив, що кінцевим результатом роботи позивача була здача в експлуатацію енергетичної установки, що є підставою для укладення цивільно-правової угоди. А тому надання позивачу доступу на територію АЕС, забезпечення позивача робочим місцем, надання інструментарію та виконання роботи у визначений робочий час відповідають умовам цивільно-правової угоди, узгоджуються з роботою АЕС і не свідчать про наявність між сторонами трудових відносин. Підстав для нарахування позивачу оплати за роботу у вихідні дні та надурочний час немає, так як загальний розмір винагороди за визначений час обумовлено умовами договору. Ухвалами Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 8 листопада 2019 року і від 12 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача щодо передачі справи у іншій суд за місцем знаходження відповідача, та про зупинення провадження по справі. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 лютого 2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 січня 2020 року у задоволенні заяви представника відповідача у відводі від участі у розгляді справи головуючого-судді - відмовлено. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 червня 2020 року позов задоволено частково, ухвалено про встановлення факту трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Укравест» з 1 липня по 13 серпня 2019 року на посаді техніка-електрика. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Укравест» 167 926 грн. 47 коп. загальної суми заборгованості по заробітній платі з врахування надурочних та роботи у вихідні дні, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку. Розподілені судові витрати. У решти вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі доведено за допомогою належних доказів факт трудових відносин між ним та підприємством, внаслідок чого роботодавець повинен сплатити наявну у нього перед працівником заборгованість по заробітній платі з врахування роботи працівника у вихідні дні та надурочний час, та середній заробіток за затримку її виплати. Підстави для внесення записів у трудову книжку відсутні, у зв`язку з її ненаданням працівником уповноваженої особі підприємства. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість просив скасувати рішення суду та постанови нове, яким повністю відмовити у задоволені вимог ОСОБА_1 , таким чином фактично оскаржив його в частині задоволених вимог. Посилався на упередженість та зацікавленість головуючого судді при розгляді справи та безпідставність відмови у задоволені заяви представника відповідача у відводі судді від розгляду справи. Зазначав про порушення судом територіальної підсудності, яка не передбачала альтернативу розгляду справи за місцем проживання та реєстрації позивача. Наголошував на помилковість висновків суду про існування трудових відносин, так як табелювання робочого часу відповідачем не велося, а реєструвався прохід працівників на територію АЕС самим замовником робіт. Інвентар та робочий одяг позивачу надавався також АЕС. Пропуск позивачу відповідачем не оформлювався, а до того пропуску, що є у справі відповідач відношення не має. Предметом цивільно-правової угоди була заміна старого кабелю на новий на енергоблоці АЕС, за наслідками виконання якої між сторонами у вересні 2019 року складено акт, в якому зазначено, що сторони не мають претензій одна до одній. Винагороду ОСОБА_1 за відпрацьований час отримав за касовими ордерами, а тому підстав для нарахування йому заробітної плати та середнього заробітку немає. Крім цього, за зверненням іншого працівника за договором підряду було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Укравест», за результатами якого порушень трудового законодавства не встановлено. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи із наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що до основних видів діяльності ТОВ «Укравест» відноситься: виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, оптова торгівля, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.62-66). За штатним розписом на 2019 рік структура ТОВ «Укравест» складається з адміністрації, пилорам, будівельної бригади (а.с.228). 7 червня 2019 року ТОВ «Укравест» укладено договір субпідряду №0706-2019/02СП, за яким товариство виступило як субпідрядник-2 іншого субпідрядника-1, предметом якого є виконання власними силами за завданням іншого субпідрядника та його засобами будівельно-монтажних робіт на енергоблоці №3 ВП ЮУ АЕС в рамках договору підряду, укладеного між замовником, яким є ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», та підрядником ТОВ КНМП «ЕПМ» (а.с.229). Термін виконання робіт визначено з червня 2019 року по листопад 2019 року. В межах умов цього договору субпідряду, та за відсутності у штаті відповідача працівників, які можуть виконувати роботи по модернізації керуючих систем безпеки з заміною УКТЗ, підсистеми контрольно-вимірювальних приладів, технологічного захисту і блокування, сигналізації, системи автоматичного регулювання та дистанційного керування, уповноваженою особою ТОВ «Укравест» укладені окремі цивільно-правові угоди з невизначеною кількістю фізичних осіб, серед яких є і позивач, де зазначено про найменування посади, на яку він приймається, а також те, що йому надається форма та інструмент для виконання роботи, та що його робочий час табелюється, після чого виплачується винагорода, та додатково зазначено про строк дії цивільно-правової угоди до 31 грудня 2019 року, що є більш тривалішим, ніж строк дії договору субпідряду (а.с.7, 142-148, 175-183). Отже, 1 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укравест» укладено цивільно-правова угода строком дії до 31 грудня 2019 року (а.с.7). За умовами угоди позивача ОСОБА_1 прийнято ТОВ «Укравест» на посаду техніка-електрика для виконання будівельно-монтажних робіт на енергоблоці №3 ВП ЮУ АЕС з подальшою передачею виконаних робіт відповідачу у встановлені ним строки, виходячи з технічного завдання, та з покладенням координації процесу виконання робіт на уповноваженого представника ТОВ «Укравест». Для виконання робіт позивачу ОСОБА_1 замовником, яким за угодою є ТОВ «Укравест», надаються інструменти, засоби та форма для забезпечення робочого процесу, які позивач, в свою чергу, зобов`язується прийняти та в належному стані підтримувати, та нести перед відповідачем повну матеріальну відповідальність за їх збереження. Також ТОВ «Укравест», за умовами угоди, зобов`язався надати позивачу всі необхідні документи для оформлення спецпропусков для перебування на території ВП ЮУ АЕС, з вказівкою про табелювання відпрацьованого ОСОБА_1 часу, яким є час перебування позивача на території АЕС, з оформленням у подальшому акту виконаних робіт та зі сплатою винагороди в розмірі 23 000 грн. за відпрацьовані позивачем 308,5 годин на місяць. Має угода і застереження про те, якщо позивач ОСОБА_1 не відпрацює повний місяць, винагорода йому не виплачується, а також те, що на позивача не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку. В той же час такі правила фактично визначені відповідачем для ОСОБА_1 в умовах самої угоди, а саме: позивачу заборонено перебування під час роботи у нетверезому виді, що тягне для нього сплату штрафу; визначено порядок табелювання його робочого часу у відповідності до встановленого відповідачем обсягу робочих годин, які є необхідними для отримання винагороди; покладено на позивача обов`язок бережного відношення до наданого у його користування майна для виконання робіт з несенням повної матеріальної відповідальності, тощо. Також в угоді визначено, що ОСОБА_1 самостійно й на власний ризик організує виконання цього договору у відповідності до його умов. В той же час у самих умовах цивільно-правової угоди додатково внесені застереження, які виключають можливість позивача самостійно організувати процес виконання робіт. Це стосується по-перше того, що позивач, використовуючи матеріал, обладнання та устаткування ТОВ «Укравест» відповідає за їх неправильне використання, надає звіт про їх використання, та повертає їх залишки, і по-друге, при виконанні робіт позивач підпорядковується уповноваженому представнику ТОВ «Укравест», який координує сам процес виконання робіт, що полягає в організації процесу роботи, контролю за ходом його виконання та якості. Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 роботи із заміни кабелю виконані не самостійно, а фактично у складі бригаді, та на території ВП ЮУ АЕС, куди позивач допускався на підставі виданого йому посвідчення із зазначенням його посади у ТОВ «Укравест», та табелюванням часу його роботи на території АЕС (а.с.19-21, 145-148, 182-183). Порядок отримання позивачем посвідчення для допуску на територію АЕС значення не мають, з огляду на обов`язок відповідача оформити такі документи за угодою. Тому враховуючи встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту трудових відносин, які виникли між сторонами, але оформлені ними ні шляхом укладення трудового договору, а шляхом підписання цивільно-правової угоди, та які регулюються наступними нормами матеріального права. Так, частиною першою статті 21 КЗпП Українивизначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно зі статтею 24 КЗпП Українитрудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, в тому числі при організованому наборі працівників, при укладенні трудового договору з фізичною особою, та в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Відтак, з наведеного вбачається, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Стаття 626 ЦК Українивизначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється Відповідно до статті 837 ЦК Україниза договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України). Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється, але також може бути обмежена строком, якщо сторонами укладено строковий трудовий договір. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Такі правові висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 8 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №523/15079/16-ц, від 16 квітня 2020 року у справі №554/3983/18, від 4 березня 2020 року у справі №766/6897/17, від 12 лютого 2020 року у справі №607/12476/18 і від 20 серпня 2020 року у справі №540/4109, та у відповідності до частини 4 статті 263 ЦПК Україниправильно застосовані судом першої інстанції при постановлені рішення про встановлення факту трудових відносин, з огляду на наступне. Зі змісту цивільно-правової угоди, що підписана сторонами 1 липня 2019 року, місцевим судом зроблено висновок, що її предметом є виконання будівельно-монтажних робіт у складі бригади з іншими особами, за завданням та під контролем уповноваженої особи відповідача, тобто процес виробництва та регулярної праці, без зазначення конкретного виду роботи за певний період. Положення угоди, у відповідності до яких замовник ТОВ «Укравест» забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи (інструментом, формою і т. інше), підтверджує той факт, що відповідач організував трудову діяльність ОСОБА_1 , що само по собі свідчить про наявність між сторонами відносин, які виникли з трудового договору, а не з договору підряду, у відповідності до якого саме на підрядника покладено обов`язок і право організовувати свою трудову діяльність і виконання її на свій власний ризик. Одночасне визначення щомісячної винагороди в залежності від відпрацьованого позивачем часу, який табелюється за погодинним виходом його на роботу, свідчить про порядок і умови оплати щомісячної винагороди працівнику за відпрацьований час в процесі виробництва, що притаманне трудовому договору, та не ставить виплату винагороди в залежність від безпосереднього виконання виконавцем певного та визначеного сторонами обсягу робіт, який був би направлений на досягнення кінцевого результату. Тому судом обґрунтовано встановлено, що у вказаному договорі підряду не зазначено, який саме результат роботи повинен передати підрядник замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, не встановлює обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання, та при цьому не містяться у ньому і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати підрядник замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, сторонами складено єдиний акт виконаних робіт за цивільно-правовим договором, після фактичного припинення відносин та звернення позивача до суду (а.с.173). Тобто спірний договір підряду укладений не з метою виникнення реальних правовідносин між замовником та виконавцем, а з метою приховання існуючих трудових відносин між роботодавцем та працівником. Надавши належну оцінку доказам, поданим сторонами, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладений між сторонами договір не був спрямований на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а був пов`язаний із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин. За такого, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку доказам, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про встановлення факту трудових відносин з виплатою заробітної плати в межах визначеної сторонами оплати погодинної роботи позивача, та необхідністю стягнення на користь позивача, як працівника, заборгованості із основної заробітної плати, та оплати роботи в надурочний час, у святкові та вихідні дні у відповідності до статей 55, 62, 106-107 КЗпП України. Розрахунок заборгованості по заробітної платі, оплаті роботи у вихідні дні та в надурочний час проведено судом із застосуванням усіх складових для визначення їх розміру, а формула їх нарахування викладена судом у своєму рішенні. Заперечень щодо визнання розміру, нарахованих судом сум заробітної плати, оплати за роботу в надурочний час, та у вихідні дні, апеляційна скарга не містить, окрім заперечень для їх нарахування та стягнення за цивільно-правовою угодою. Тому такі доводи апелянта суперечать як встановленим обставинам справи, так і нормам матеріального права, які регулюють трудові відносини між роботодавцем і працівником. Одночасно судом апеляційної інстанції не здійснюється перегляд рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про зобов`язання внести відповідні записи до трудової книжки, оскільки в цієї частині рішення суду не оскаржено, а апеляційна скарга не містить доводів за цим предметом. Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статей 115, 116 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно зі статтею 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, та носить компенсаторний характер відповідальності роботодавця. За такого, висновки місцевого суду щодо порушення відповідачем, як роботодавцем, приписів статей 116, 117 КЗпП України, наслідком чого є сплата ним середнього заробітку на користь працівника, є вірними. В той же час, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не врахована правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, і правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13ц і у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15ц, у відповідності до яких розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд може зменшити і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. При зменшенні розміру відшкодування необхідне враховувати таке: Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум. Ймовірний розмір пов`язаних з затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке. Порушення прав позивача та наявність між сторонами трудових відносин встановлено за поданим ним позовом 12 вересня 2019 року, на підставі судового рішення, яке оскаржено відповідачем у апеляційному порядку. Цим рішенням вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по заробітної плати та інших її складових задоволено частково, на загальну суму 9 915 грн. 15 коп.. Період трудових відносин між сторонами тривав на протязі короткого строку, лише з 1 липня по 13 серпня 2019 року. Вимог щодо сплати заборгованості позивачем до відповідача у позасудовому порядку, після припинення правовідносин 13 серпня 2019 року, не заявлялося. Розмір середнього заробітку судом розраховано не з погодинної оплати, а виходячи із середньоденної оплати за період з 13 серпня 2019 року, що за рішенням суду є останнім робочим днем, та по день ухвалення судового рішення 24 червня 2020 року, на загальну суму 158 005 грн. 32 коп., що є очевидно неспівмірною з встановленою, але оспореною , сумою заборгованості по заробітної платі. Тому колегія суддів вважає справедливим, пропорційним, та таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у виді середнього заробітку за положеннями статті 117 КЗпП України у сумі 20 000 грн. 00 коп., яка зазначена без утримання податків та зборів, за весь період прострочення відповідачем виплати належної позивачу заробітної плати у зв`язку з припиненням трудових відносин. За такого рішення суду в частині стягнення середнього заробітку слід змінити у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, зменшивши його розмір з визначених судом 158 005 грн. 32 коп. до 20 000 грн., а загальну суму до виплати з 167 926 грн. 47 коп. до 29 915 грн. 15 коп.. Враховуючи зменшення розміру стягнення, визначеного за рішенням суду, слід змінити і розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави у відповідності до статті 141 ЦПК України, а саме на суму 2 410 грн. 15 коп.. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Укравест» про те, що у розгляді справи приймав участь суддя, якому відповідачем було заявлено обґрунтований відвід, а справа розглянута з порушенням територіальної підсудності, колегія суддів відхиляє, оскільки підстави відводу розглянуті у встановленому законом порядку, і судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні такої заяви, а розгляд справи з порушенням підсудності апеляційної інстанцією не встановлено. Відтак, інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішень, залишеного без змін колегією суддів, не впливають, а зводяться до незгоди апелянта із висновками суду. На підставі статті 141 ЦПК України, виходячи із обсягу задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача, якого не звільнено від сплати судового збору за пред`явлення вимог про стягнення середнього заробітку, на користь відповідача слід стягнути судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в сумі 1 813 грн. 39 коп.. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравест» - задовольнити частково. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 червня 2020 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати, загального розміру стягнень та розподілу судових витрат змінити та викласти у наступній редакції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравест» на користь ОСОБА_1 9 915 грн. 15 коп. загальної суми заборгованості по заробітній платі і 20 000 грн. середнього заробітку за час затримки її виплати, а всього на загальну суму 29 915 грн. 15 коп., яка визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов`язкових платежів. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравест» на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції на суму 2 410 грн. 15 коп.. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравест» судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 813 грн. 39 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий О.О. Ямкова Судді О.В. Локтіонова С.Ю. Колосовський