Постанова 4852 № 280/125/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 280/125/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області третя особа Пологівське управління Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - в с т а н о в и в : До суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 65171-5207-0815 від 18.06.2019. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС України у Запорізькій області 18.06.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 65171-5207-0815, згідно з яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати за землю за 2019 рік у розмірі 1141,22 грн. Оскаржуване рішення ґрунтуються на вимогах пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України. Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності такого податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Статтею 285 податкового кодексу визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Згідно зі ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Судом першої інстанції встановлено, сторонами не заперечується, що між Куйбишевською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) № 33 від 28.03.2011, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки із земель колишнього КСП «Олексіївське» загальною площею 11,81 га. Отже, з моменту укладення вказаного договору позивач набув обов`язок по сплаті орендної плати за землю. Такий обов`язок припиняється внаслідок розірвання договору оренди землі. Позивачем було подано до суду першої інстанції докази передачі у власність відповідним фізичним особам земельні частки (паї), проте суд дійшов висновку, що з наданих матеріалів не можливо встановити, що такі земельні ділянки відносяться до земельного масиву 11.81 га, який був переданий в оренду позивачеві. Також судом першої інстанції не було взято до уваги, як належний доказ припинення права ОСОБА_1 на оренду земельної ділянки, повідомлення Смирновської сільської ради від 06.05.2019 про припинення дії договору оренди землі, оскільки у повідомленні не зазначено дату та підстави припинення договору. Разом з тим, такі висновки є помилковими та передчасними, без належного встановлення обставин, що мають значення для справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив розглядати заяву за його участю. Проте судом першої інстанції постановлено ухвалу від 30.01.2020 про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Разом з тим, статтею 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність. Також за приписами ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Статтею 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відповідно до ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію. Зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд не обґрунтовані мотиви можливості розгляду справи за правилами спрощеного провадження за наявності клопотання позивача про розгляд справи за його участю, чим порушив приписи процесуального. Не забезпечення права позивача бути присутнім у судовому засіданні, особисто надати пояснення та додаткові докази призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору. Не було витребувано судом першої інстанції й додаткові докази з власної ініціативи в межах розгляду справи в порядку спрощеного провадження. Разом з тим, позивачем під час апеляційного розгляду справи надано Угоду від 03.0,1.2019 про дострокове припинення договору оренди землі (невитребуваних земельних часток (паїв)) № 33 від 28.03.2011 та Акт від 03.01.2019 прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 28.03.2011 № 33, що доводить відсутність обов`язку ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за землю у 2019 році. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформовано податковим органом неправомірно, без належних правових підстав. Рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неповного з`ясування у справі та постановлення невірного судового рішення, що є підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року в адміністративній справі № 280/125/20 скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 65171-5207-0815 від 18.06.2019. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області документально підтверджені судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 30 коп. Постанова суду набирає законної сили з 08 вересня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 08 вересня 2020 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова