Постанова 4852 № 280/4055/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4055/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року (головуючий суддя Калашник Ю.В.) у справі № 280/4055/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2020 №62136060, що була прийнята приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відносно боржника ОСОБА_1 при виконанні виконавчого напису №10762 від 29.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» суми заборгованості за кредитним договором від 17.07.2019 № 2506096 в розмірі 11850 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при відкритті виконавчого провадження порушено ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», всупереч законодавства, не враховано, що боржник зареєстрований та мешкає у Запорізькій області, майна не території міста Києва не має. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2020 позов задоволено. Суд дійшов висновку, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що ним чітко виконано вимоги норм Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №10762, виданого 29.04.2020, оскільки одержавши на виконання виконавчий напис, який відповідає вимогам чинного законодавства України, разом із заявою ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», в якій зазначалася адреса місця проживання боржника - АДРЕСА_1 - приватний виконавець не мав юридично закріпленого права не приймати виконавчий документ до виконання чи повернути його стягувачу. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 29.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис №10762 від 15.04.2020 (а.с.23). 20.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62136060 з примусового виконання виконавчого напису № 10762 від 29.04.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості у розмірі 11850,00 грн. (а.с.21-22). З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Так, з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Вказані висновки суду першої інстанції відповідачем не заперечуються. Спірним питання у цій справі є те, чи зобов`язаний приватний виконавець з`ясовувати місце реєстрації (проживання) боржника до відкриття виконавчого провадження, за умови того, що у виконавчому документі та у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження зазначена адреса проживання боржника, яка знаходиться на території, на якій приватний виконавець здійснює діяльність. Суд першої інстанції, вказуючи на наявність такого обов`язку у приватного виконавця, виходив із положень п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, а також із положень ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачена можливість проведення перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця. З приводу таких висновків суду слід зазначити, що положення п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначають підстави для повернення виконавчого документу у випадку якщо його пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Тобто, виконавчий документ повинен бути повернутий у випадку наявності інформації у виконавця про те, що його пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У спірному випадку такої інформації у відповідача не існувало та навпаки, як у виконавчому документі, так і у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження адреса проживання боржника була зазначена у м.Києві, що відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність. Положення ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», на які послався суд першої інстанції, також не вказують на обов`язок виконавця, у разі надходження виконавчого документу, перевіряти фактичне місце реєстрації чи проживання боржника. У свою чергу ч.1 ст..24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Фізичні та юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (ч.1 ст.27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»). Отже, з огляду на положення зазначених норм права, саме стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення. Тобто, в контексті спірних відносин, отримавши від стягувача заяву та виконавчий документ, в яких адреса реєстрації боржника зазначена в м.Запоріжжя, а фактичне місце проживання в м.Києві, відповідач не мав повноважень для повернення виконавчого документу з підстав його пред`явлення не за місцем виконання або не за підвідомчістю. За таких обставин, враховуючи те, що Законом України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» не визначено обов`язку державного чи приватного виконавця перевіряти фактичне місцезнаходження боржника чи його майна до відкриття виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність оскаржуваної постанови приватного виконавця. Аналогічна правова позиція щодо відсутності обов`язку у виконавця перевіряти фактичне місцезнаходження боржника, висловлена в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року (справа №511/1342/17). Виходячи з вищенаведеного, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 280/442/20 скасувати, прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко