Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4369/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 р. Справа № 520/4369/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Донець Л.О. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 18.05.20 року по справі № 520/4369/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 в порядку ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягає в неврахуванні довідки про заробітну плату від 12.10.2016 №17-996/1 при обчисленні розміру поновленої ОСОБА_1 пенсії з 07.10.2009; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зробити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 07.10.2009, розрахувавши її розмір відповідно до ст.ст.40, 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням довідки про заробітну плату від 12.10.2016 № 17-996/1. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, по справі № 643/3155/17 органами пенсійного фонду України здійснено поновлення виплати пенсії позивача з 07.10.2009. Проте, при обчисленні розміру пенсії позивача відповідачем не враховано усі документи, які були надані позивачем до заяви про поновлення виплати пенсії, зокрема, довідку про заробітну плату від 12.10.2016 № 17-996/1. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 . Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судовими рішеннями по справі № 643/3155/17 було встановлено факт знищення архівної пенсійної справи ОСОБА_1 . Разом з тим, для формування такої пенсійної справи позивачем до заяви від 18.10.2016 було додано всі необхідні документи, в тому числі довідку про заробітну плату від 12.10.2016 № 17-996/1. Отже, під час виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 по справі № 643/3155/17 пенсійна справа була сформована та містила усі необхідні документи для обчислення розміру пенсії позивача під час поновлення виплати. Проте, органами пенсійного фонду України призначено пенсію в мінімальному розмірі без врахування всіх документів. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги частково підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, по справі № 643/3155/17, задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано протокол Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова від 04.01.2017 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії з 07.10.2009. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити з 07.10.2009 та виплачувати в подальшому пенсію ОСОБА_1 з урахуванням всіх підвищень, перерахунків та розміру мінімальної пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Постанова Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 по справі № 643/3155/17 набрала законної сили 13.07.2017. 02.09.2019 представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова) із листом, в якому просила повідомити, чи були враховані під час визначення розміру поновленої пенсії за постановою Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 у справі № 643/3155/17 документи, які були надані в додаток до звернення, в тому числі довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 12.10.2016 № 17-996/1 (а.с.10). Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.09.2019 № 667/Б-3 повідомлено, що в межах покладених зобов`язань виконано судові рішення стосовно ОСОБА_1 , а саме: постанову Московського районного суду м.Харкова від 03.04.2017, залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, по справі № 643/3155/17, якою зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова поновити з 07.10.2009 та виплачувати в подальшому пенсію ОСОБА_1 з урахуванням всіх підвищень, перерахунків та розміру мінімальної пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас, відповідачем повідомлено позивачу, що для проведення перерахунку пенсії згідно ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи довідку про заробітну плату від 12.10.2016 № 17-996/1, видану ДП Завод імені В.О. Малишева, ОСОБА_1 має можливість звернутися особисто або через уповноваженого представника з відповідною заявою, оформленою згідно Додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 22-1. Позивач звернувся до суду із даним позовом, вважаючи, що відповідачем під час виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 по справі № 643/3155/17, зокрема, при обчисленні розміру пенсії позивача під час поновлення виплати пенсії за вказаним рішенням суду, протиправно не враховано довідку про заробітну плату, видану ДП Завод імені В.О. Малишева від 12.10.2016 № 17-996/1. Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою для проведення перерахунку пенсії є звернення пенсіонера із заявою відповідного зразка із зазначенням необхідних документів, на підставі яких пенсіонер бажає отримати перерахунок пенсії. Матеріали справи не містять, а позивачем не надано до суду доказів звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з відповідною заявою встановленого зразка по проведення перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої ДП Завод імені В.О. Малишева від 12.10.2016 № 17-996/1. З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не допущено протиправну бездіяльність щодо неврахування довідки про заробітну плату, виданої ДП Завод імені В.О. Малишева від 12.10.2016 № 17-996/1 при обчисленні пенсії. Відтак, враховуючи те, що постановою Московського районного суду м.Харкова від 03.04.2017 по справі № 643/3155/17 на відповідача не покладався обов`язок щодо проведення саме перерахунку пенсії позивача згідно довідки про заробітну плату, виданої ДП Завод імені В.О. Малишева від 12.10.2016 № 17-996/1, вказане рішення суду виконано в межах покладених зобов`язань, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. ОСОБА_1 сформульовано позовні вимоги наступним чином: "- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягає в неврахуванні довідки про заробітну плату від 12.10.2016 №17-996/1 при обчисленні розміру поновленої ОСОБА_1 пенсії з 07.10.2009; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зробити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 07.10.2009, розрахувавши її розмір відповідно до ст.ст.40, 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням довідки про заробітну плату від 12.10.2016 № 17-996/1". Колегія суддів звертає увагу, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Отже, підстава позову це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо необхідності врахування на підставі яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права при визначенні підстав позову викладені в постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №809/487/18, від 16.07.2020 у справі №182/3773/15-а. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зміст адміністративного позову та апеляційної скарги ОСОБА_1 свідчить, що позивач не погоджується саме з належним виконанням органами Пенсійного фонду постанови Московського районного суду м.Харкова від 03.04.2017 по справі № 643/3155/17, яка набрала законної сили 13.07.2017. При цьому, ОСОБА_1 наполягає саме на тому, що довідка про заробітну плату від 12.10.2016 № 17-996/1, видана ДП Завод імені В.О. Малишева, органами пенсійного фонду повинна була враховуватись саме при обчисленні розміру пенсії при поновленні її виплати з 07.10.2009 при виконанні вищевказаної постанови Московського районного суду м.Харкова від 03.04.2017 по справі № 643/3155/17, а не при проведенні перерахунку пенсії. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції розглянув адміністративний позов ОСОБА_1 без врахування підстав позову. Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне. Постановою Московського районного суду м.Харкова від 03.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, по справі № 643/3155/17, задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано протокол Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова від 04.01.2017 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії з 07.10.2009. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити з 07.10.2009 та виплачувати в подальшому пенсію ОСОБА_1 з урахуванням всіх підвищень, перерахунків та розміру мінімальної пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч.2 ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями ч.4 ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Разом з тим, положеннями ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. З врахуванням вищевикладеного, приписами ст. ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: - зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України України); - визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України). Вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі, в тому числі із неналежним виконанням такого рішення. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання іншого позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи виконання судового рішення в інший спосіб. З врахуванням вищевикладеного, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання іншого судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. При цьому, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством як про виконавче провадження, так і Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання або неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, оскільки не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення. Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 23.07.2020 у справі № 661/89/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів, проаналізувавши предмет та підстави позову у цій справі, дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (постанови Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 по справі № 643/3155/17). Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 по справі № 643/3155/17. Проте, невиконання або неналежне виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 по справі № 643/3155/17 може бути оскаржено ОСОБА_1 відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Такий порядок оскарження дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, є більш ефективним для особи, яка вважає, що її права порушені його неналежним виконанням. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , проте з інших мотивів та підстав. Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із п.2 ч.1 ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи викладене, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, доходить висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, однак із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині підстав та мотивів прийнятого рішення. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 по справі № 520/4369/2020 змінити в частині підстав та мотивів залишення без задоволення позову ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 520/4369/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Л.О. Донець Я.М. Макаренко