Ухвала КЦС ВС № 706/874/18

У х в а л а 02 вересня 2020 року м. Київ справа № 706/874/18 провадження № 61-12093 ск 20 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Добровеличківська державна нотаріальна контора, про визнання частково свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом недійсним та визнання права власності на обов`язкову Ѕ частку спадкового майна, В с т а н о в и в: 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року та залишити в силі рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 22 січня 2020 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у касаційній скарзі заявник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 вересня 2019 року, а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів, не зазначаючи при цьому чітко підстави (підставу) касаційного оскарження, визначені в частині другій статті 389 ЦПК України. Як убачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, визначене в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено адресу електронної пошти заявника, та не вказано про її відсутність. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу, із зазначенням у ній крім іншого, адресу електронної пошти ОСОБА_1 , або зазначити про її відсутність. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи. Належним чином оформлена за змістом касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі). Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі). Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становив 1 762,00 грн. Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі подання позовної заяви одночасно майнового та немайнового характеру, судовий збір сплачується за ставками щодо вимог майнового та немайнового характеру. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції щодо задоволення майнових вимог позивачів (визнання права власності на ј частину земельної ділянки за кожним), ціна позову по яких становить 109 922,00 грн, а тому заявнику за подання даної касаційної скарги, в частині оскарження майнових вимог, слід оплатити судовий збір, виходячи із ціни позову та згідно вимог Закону України «Про судовий збір», у розмірі 2 198,44 грн (109 922,00*1%*200%). До касаційної скарги ОСОБА_1 надано квитанцію від 11 серпня 2020 року про сплату судового збору в сумі 2 198,50 грн, яка підтверджує оплату судового збору за подання даної касаційної скарги, в частині оскарження майнових вимог позивачів. Разом із цим, відповідно до касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції щодо задоволення немайнової вимоги позивачів (визнання свідоцтва частково недійсним), а тому заявник має також надати докази оплати судового збору за подання касаційної скарги, щодо оскарження даної немайнової вимоги, у розмірі 1 409,54 грн (1 762,00*0,4*200% - (2 198,50-2 198,44)). Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням йомуможливості усунути вищевказані недоліки. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 05 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко