Ухвала КЦС ВС № 241/1088/19

Ухвала 04 вересня 2020 року м. Київ справа № 241/1088/19 провадження № 61-12679 ск20 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баранаєва Анастасія Олександрівна, на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 04 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, третя особа - регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на автомобіль та зобов`язання передати автомобіль власнику, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіль «MITSUBISHI PAJERO», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 400 000,00 грн. Також, визнати за позивачем право власності та зобов`язати відділення поліції передати йому цей автомобіль. В обгрунтування позову зазначив, що за фактом викрадення цього автомобіля триває досудове розслідування в межах якого встановлено, що автомобіль придбав ОСОБА_2 , у зв`язку з чим цей автомобіль перереєстровано на його ім`я за реєстраційним номером НОМЕР_2 . В межах кримінального провадження на вказаний автомобіль органом досудового розслідування накладено арешт. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 04 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 24 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102,00 грн. Положення пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачають, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання права власності на майно та його витребування, вартість якого становить 400 000,00 грн, тому ціна позову є такою, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*250=525 500). Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України. У касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та не врахуванням судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Процесуальний закон містить виключний перелік випадків, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, передбачений пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Одночасно роз`яснюємо вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баранаєва Анастасія Олександрівна, на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 04 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, третя особа - регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на автомобіль та зобов`язання передати автомобіль власнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара