Постанова 4824 № 753/10142/20

Справа №753/10142/20 Головуючий в суді І інстанції - Просалова О.М. Провадження №33/824/3372/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 серпня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., за участю захисників Сучкова О.С. та Нечваля Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 07.06.2020 року о 04 годині 20 хвилин по вул. Софії Русової, 28 (озеро «Небреж») в м. Києві, він керував транспортним засобом «Geely MK-Cross» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20, що підтверджується висновком лікаря-нарколога №003761. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 або п.6 ч.1 ст.247 КУпАП Мотивуючи свої вимоги зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою. Апелянт стверджує, що дійсно 07.06.2020 року він перебував у стані алкогольного сп`яніння, проте він не керував автомобілем, а просто знаходився біля нього, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того при винесення постанови судом першої інстанції не враховано, що з 01 липня 2020 року набув чинності Закон України від 22.11.2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який криміналізував поставлені йому у провину дії. Разом з тим, Законом України від 17.06.2020 року №720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» внесені нові зміни до Закону №2617 - VIII, а саме, згідно з вимогами п.117 Розділу І Закону №720-ІХ: у пункті 1 Розділу І Закону №2617-VIII виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст.130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння - відтак відновлена відповідальність за ці дії; у пункті 2 Розділу І Закону №2617 - VIII виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст.286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння - відтак відбулась декриміналізація цих дій. Таким чином, акт, який до 01.07.2020 року встановлював адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння, з 01.07.2020 року був скасований Законом №2617- VIII з одночасною криміналізацією цих дій у ст.286-1 КК України. Закон №2617- VIII в цій частині зворотної дії не має. Проте, оскільки з 03.07.2020 року ці дії були декриміналізовані Законом №720-ІХ з одночасним повторним запровадженням адміністративної відповідальності за їх вчинення у новій редакції ст.130 КУпАП, Закон №720-ІХ в цій частині в силу пом`якшення відповідальності має зворотну дію, але виключно на період існування ст.286-1 КК України (з 01 по 03 липня 2020 року), і не поширюється на правовідносини, які регулювалися ст.130 КУпАП в редакції до 01.07.2020 року, оскільки порівняно із цією нормою, яка була скасована з 01.07.2020 року, не пом`якшує відповідальність водіїв, не скасовує таку відповідальність та не покращує їх становище. Отже, по відношенню до дій апелянта не можливо застосувати ст.130 КУпАП в редакції до 01.07.2020 року, оскільки вона скасована Законом №2617- VIII, який зворотної дії не має, а також і ст.130 КУпАП в редакції Закону №720-ІХ, який також не має зворотної дії на правовідносини, що існували до 01.07.2020 року. Таким чином, на думку апелянта, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.6 ч.1 ст.247 КУпАП. ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подав, однак забезпечив явку своїх захисників - адвокатів Сучкова О.С. та ОСОБА_2 . Із огляду на зазначене, апеляційний суд враховує вимоги п.п.4, 6 ст.294 КУпАП щодо строків апеляційного перегляду та необов`язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді, доводи захисників Сучкова О.С. та ОСОБА_2 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п.2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Правовими положеннями ст.266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правильності кваліфікації дій за вказаною статтею, оскільки зазначене підтверджуються зібраними у справі доказами. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №536622 від 07.06.2020, ОСОБА_1 07.06.2020 року о 04 годині 20 хвилин по вул. Софії Русової, 28 (озеро «Небреж») в м. Києві, керував транспортним засобом «Geely MK-Cross» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20, що підтверджується висновком лікаря-нарколога №003761. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України (а.с.1). ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких заперечень з приводу порядку проходження огляду на стан сп`яніння він не зазначив. Із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Київської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 07.06.2020 вбачається, що о 05 год. 15 хв. 07.06.2020 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (1,78 ‰) (а.с.2). Суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, оскільки вони суперечать об`єктивним даним, встановленим місцевим судом та під час апеляційного розгляду даної справи. Крім того, таке твердження розцінюється апеляційним судом як спроба ОСОБА_1 знизити ступінь вини у скоєному та ухилитися від адміністративної відповідальності за допущене ним порушення ПДР України, враховуючи, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення водій не заперечував такий факт. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими. Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачені п.6 ч.1 ст.247 КУпАП, відсутні. Оскільки за цим пунктом провадження у справі підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, натомість у результаті внесення змін Законом №2617-VIII від 22.11.2018 року до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП була не скасована, а навпаки посилена. Таким чином щодо дій ОСОБА_1 застосовується редакція ст.130 КУпАП, що діяла на час їх вчинення. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль