Постанова 4857 № 1.380.2019.005983

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005983 пров. № А/857/5694/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В. В., Онишкевича Т. В., з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року (прийняте у м. Львові суддею Сакалошем В.М.; дата складення рішення у повному обсязі 13 березня 2020 року) в адміністративній справі № 1.380.2019.005983 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просила: - визнати бездіяльність відповідача щодо не включення відомостей про позивача за належним їй рахунком № НОМЕР_1 , до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду у сумі 26 441,41 грн, протиправною; - зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення позивача за рахунком № НОМЕР_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, на загальну суму 26 441,14 грн. Позов обґрунтовувала тим, що бездіяльність відповідача стосовно не включення відомостей щодо рахунку позивача до переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є протиправною, оскільки відповідач незаконно визнав нікчемним правочин, вчинений між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» та, як наслідок, протиправно не включив її до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки укладений договір не порушує вимоги законодавства. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", яка вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення і прийняте нове, яким позов залишити без задоволення. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що фізичні особи набувають право на отримання гарантованої суми відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на залучені кошти банком за договором банківського вкладу (депозиту), а у вказаних правовідносинах кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, що відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський». Тому гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на ситуацію з позивачем. Банк провів кредитні операції з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на підставі договорів відступлення прав вимоги при відсутності права на укладенні таких договорів, а тому вказані договори є нікчемними. Оскільки кошти позивачем отримувались на підставі договорів позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу, а також те, що кошти, які обліковувалися на рахунку позивача, відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, в уповноваженої особи відсутні підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 проти вимог скаржника заперечила, мотивуючи це тим, що нею згідно договору банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та нею, нікчемним не визнався, а переказ коштів від ТОВ «ІРЦ» ПАТ «Банк Михайлівський» не є правочином, як на це вказує апелянт, а рухом коштів з метою їх зарахування на рахунок отримувача. Оскільки залучення коштів від позивача до небанківської фінансової установи ТОВ «ІРЦ» відбулося через ПАТ «Банк Михайлівський», відсутнє повідомлення банком позивача під розпис про те, що кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, а позивач може вважатися таким, що набув статусу вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» та на кошти, розміщені на рахунку позивача, поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У зв`язку з наведеним просить відхилити апеляційну скаргу та залишити в силі оскаржуване рішення. Також просить розгляд справи здійснювати без участі позивача за наявними в справ матеріалами. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає задоволенню з таких міркувань. Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" 25.04.2016 був укладений Договір № 980-078-000000759 банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний"", відповідно до якого, на ім`я позивача було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . 25.04.2016 між позивачем і ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (ЄДРПОУ 39140702) було укладено інвестиційний Договір № 980-078-000227462 "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), відповідно до умов якого позивачем було внесено на поточний рахунок 26 000,00 гривень, що були передані ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - Сторона 2) на виконання вимог Договору. Внесення і залучення коштів підтверджується квитанцією № 5865321 від 25.04.2016 і Меморіальним ордером № 5865468 від 25.04.2016, скріплених печатками. Відповідно до умов цього Договору Сторона 2 повертає грошові кошті та відсотки позивачу на рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Михайлівський". 19.05.2016 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" було здійснено дострокове повернення коштів на поточний рахунок позивача відповідно до вищевказаних договорів, включаючи відсотки за користування коштами. Станом на 19.05.2016 залишок коштів на рахунку позивача № НОМЕР_1 становив 26 441,41 грн. Як видно з матеріалів справи, постановою правління Національного банку України від 22.05.2015 № 917/БТ про "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" установлені обмеження в діяльності банку та банк визнано проблемним. На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" 23.05.2016 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". У зв`язку з прийняттям правлінням Національного банку України рішення від 12.07.2016 № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" у той же день виконавчою дирекцією Фонду було ухвалено рішення № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку". Надалі тимчасовою адміністрацією ПАТ "Банк Михайлівський" складено акт від 01.06.2016 № 2 "Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності", де вказано про виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, а саме: виконання 19 травня 2016 року ПАТ "Банк Михайлівський" платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн. Згідно до витягу з Додатку 2 до акту від 01.06.2016 № 2, складеного та підписаного Уповноваженою особою Фонду, у перелік вкладників, платіжні документи яких від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 були виконані ПАТ "Банк Михайлівський", входить і ОСОБА_1 із сумою коштів 26 000,00 грн. 01.06.2016 тимчасова адміністрація ПАТ "Банк Михайлівський" винесла наказ № 42/2 "Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними", відповідно до якого встановлена нікчемність Депозитного договору та застосовано наслідки такої нікчемності. У вересні 2016 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про невключення її до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також -ФГВФО), оскільки договори від 25.04.2016 № 980-078-000227462 (укладений з ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр") та від 25.04.2016 року № 980-078-000227462 (укладений з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") не відповідають вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших послуг" від 15 листопада 2016 року № 1736-VІІІ, оскільки цей договір укладено безпосередньо з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного і він є нікчемним. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розміщені на рахунку позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" кошти прирівнюються до вкладу в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак, у зв`язку із прийняттям правлінням НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", позивач набула право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23 лютого 2012 року в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 4452-VI). Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Відповідно до пункту 3 статті 2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Згідно із частинами першою - другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Частинами першою - п`ятою статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. За приписами частин першої - третьої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування. Відповідно до частин першої, четвертої статті 44 Закону № 4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є тимчасовою адміністрацією. Водночас, Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється. Відповідно до положень ст. 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банк, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 цього Закону. У вересні 2016 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про невклю-чення її до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО), оскільки договори від 25.04.2016 № 980-078-000227462 (укладений з ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр") та від 25.04.2016 № 980-078-000227462 (укладений з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") не відповідають вимогам Закону № 1736-VІІІ, так як цей договір укладено безпосередньо з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного і є нікчемним. Встановлено, що наказом Уповноваженої особи Фонду від 01.06.2016 № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн у відповідності до положень п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Згідно із витягом з Додатку 2 до Акта від 01 червня 2016 року № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19 травня 2016 року здійснено перерахування коштів з поточних рахунків ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" включено позивача. Таким чином, здійснення транзакцій під час дії постанови Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" не є достатньою підставою для визнання цих транзакцій нікчемними. Згідно з частинами першою, третьою статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). ФГВФО набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Відповідно до частині 1 та 2 статті 38 Закону № 4452-VI фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. За змістом частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі до-говори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, фак-торинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам пере-ваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Щодо доводів відповідача про укладення позивачем договорів, які вважає нікчемним, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. За правилами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Аналізуючи вищезазначене, уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, проте воно не є абсолютним, уповноважена особа Фонду перед прийняттям рішення про нікчемність правочину повинна встановити обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину. Проте, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Банк Михайлівський» щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, а також не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з ПАТ «Банк Михайлівський». Відповідач також не навів обставин, що свідчили б про порушення публічного порядку в розумінні статті 228 ЦК України. При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказане відповідає правовій позиці Верховного Суду, висловленій у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 826/1476/15. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи Уповноваженої особи з покликанням на нікчемність укладеного 25.04.2016 між позивачем та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" договору вкладу без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного. Навпаки, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах банк виступав повіреним щодо залучення коштів фізичних осіб на користь третьої особи (небанківської фінансової установи -ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", хоча про це й не було зазначено у договорах від 25 квітня 2016 року № 980-078-000227462, укладених між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр". Проте, відповідач не надав суду доказів, що позивач була повідомлена банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти, повернуті на рахунок ОСОБА_1 за вказаним вище договором з небанківською фінансовою установою. 15 листопада 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», яким, зокрема, статтю 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» доповнено частиною п`ятою такого змісту: «У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов`язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено пунктом 15 такого змісту: «До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника». Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, за наявності таких умов: 1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії; 2) на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» банк віднесено до категорії неплатоспроможних. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17. У зв`язку з тим, що судами не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг») ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На цій підставі колегія суддів доходить висновку про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин щодо переказу 19.05.2016 на рахунок позивача від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у розмірі 26441,41 грн. нікчемним, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб`єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем. Отже, Уповноваженою особою неправомірно не було включено позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду з посиланням на те, що правочин є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок. Діяльність уповноваженої особи Фонду при здійсненні відшкодувань коштів за вкладами врегульована розділом ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860). Так, відповідно до пунктів 3 - 6 розділу ІІІ цього Положення уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. З наведеного видно, що складання реєстру (перелік) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та подання такого реєстру виконавчій дирекції Фонду для його затвердження відноситься до обов`язків уповноваженої особи Фонду. Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм права та обставин справи, судом встановлено, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду і уповноваженою особою Фонду у спірних правовідносинах безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду і не подано інформацію про позивача як вкладника банку, який має право на відшкодування коштів за вкладом. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 за рахунком № НОМЕР_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на загальну суму 26 441,14 грн. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в адміністративній справі № 1.380.2019.005983 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Т. В. Онишкевич Постанова у повному обсязі складена 08 вересня 2020 року.