Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/13910/19

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2020 р. Справа № 520/13910/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Чалого І.С. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.01.20 по справі № 520/13910/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ у Харківській обл., відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 76 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та обмеженні виплати перерахованої пенсії максимальним розміром з 01.01.2016; - зобов`язати ГУ ПФУ у Харківській обл. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 76 % грошового забезпечення з 01.01.2016 і без обмежень максимальним розміром пенсії, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016, з урахуванням проведених платежів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 вказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ України в Харківській обл., які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 76 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та обмеженні виплати перерахованої пенсії максимальним розміром з 01.01.2016. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 76 % грошового забезпечення з 01.01.2016, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016, з урахуванням проведених платежів. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що висновок суду першої інстанції щодо непорушення прав ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю доказів того, що розмір його пенсії після проведеного перерахунку буде обмежений у розмірі або строком, є хибним. Зазначив, що в матеріалах справах знаходиться довідка від 17.12.2019 № 10843, отримана в ГУ ПФУ у Харківській обл., яка засвідчує, що після перерахунку пенсії з 01.01.2016 розмір пенсії позивача складає 21832,16 грн., в той же час в 2016 році пенсія виплачувалась позивачу у розмірі 10740, 00 грн., в 2019 році 14970,00 грн. У відзиві ГУ ПФУ у Харківській обл. № 553/08-20 на позовну заяву, що також міститься у матеріалах, відповідач визнає факт обмеження розміру пенсії позивачу максимальним розміром та вважає таке обмеження правомірним. Крім того, у рішенні суду першої інстанції від 24.01.2020 дії ГУ ПФУ у Харківській обл., які полягають в обмежені виплати перерахованої пенсії максимальним розміром з 01.01.2016, визнано протиправними. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 520/13910/19. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження по справі. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2020 закінчено підготовку до розгляду, призначено справу в порядку письмового провадження. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому була призначена пенсія за вислугу років. При цьому, позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській обл. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №10843 від 17.12.2019 з 01.11.1998 пенсія позивача була призначена за вислугу років ( 27 років) у розмірі 76% грошового забезпечення, а з 01.01.2016 її було перераховано із розрахунку 70% грошового забезпечення. ОСОБА_1 з 01.01.2016 на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області, проведено перерахунок пенсії у відповідності до постанови КМУ "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяких інших, осіб" №103 від 21.02.2018, за порівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» у розмірі 70% грошового забезпечення, що також підтверджується наявними в матеріалах справи перерахунком. Вважаючи дії ГУ ПФУ в Харківській обл. стосовно зменшення розміру його пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській обл. здійснити виплату суми пенсії без обмеження граничного розміру, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи матеріали останньої не містять доказів того, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку буде обмежений у розмірі або строком, а отже на разі відсутні порушення прав позивача в цій частині. Колегія суддів зазначає, що позивачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а позивач фактично оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Отже, в межах апеляційного перегляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, в редакції Закону № 911 від 24.12.2015, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262 зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону № 2262 втратила чинність. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України № 2262 відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Даний висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 127/4270/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17. Крім того, передбачені ст. 43 Закону № 2262 обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016. Між тим, пенсія позивачу призначена з 01.11.1998. Отже, з 01.01.2016 перерахунок пенсії позивачу із встановленням граничного розміру є протиправним. Водночас відповідно до довідки від 17.12.2019 № 10843 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.01.2016 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та визначено суму пенсії для виплати із обмеженням її максимального розміру ( з 21832, 16 грн. до 10740,00 грн в 2016 році; з 21832,16 до 14970,00 грн в 2019 році). Отже, відповідач з 01.01.2016 застосовував до розміру пенсії позивача обмеження граничним розміром. Колегія суддів зазначає, що враховуючи неконституційність положень частини сьомої статті 43 Закону №2262 та дату призначення пенсії позивачу 1998 рік, з 01.01.2016 застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром, передбаченого даною нормою у редакції Закону №1774 є неправомірним. Суд першої інстанції вказаним обставинам правової оцінки не надав, та, визнавши протиправними дії ГУПФУ в Харківській обл. в частині обмеження суми нарахування пенсії, не обґрунтував підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та не обмежувати суму нарахування. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність в діях відповідача порушень прав позивача, які потребують судового захисту, адже з наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що відповідач при здійсненні виплати пенсії позивачу щомісячно здійснював її обмеження в межах граничної суми, що, на думку відповідача, було передбачено ст. 43 Закону № 2262. За таких обставин, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зазначеної частини позовних вимог ОСОБА_1 та вважає, що наявні підстави для їх задоволення та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 без обмеження пенсії максимальним розміром. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального пава. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 без обмеження пенсії максимальним розміром, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року по справі № 520/13910/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з 20.12.2016 без обмеження пенсії максимальним розміром. Ухвалити в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) починаючи з 01.01.2016 без обмеження пенсії максимальним розміром. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року по справі № 520/13910/19- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді І.С. Чалий О.А. Спаскін