Ухвала КГС ВС № 925/1289/19

УХВАЛА 07 вересня 2020 року м. Київ Справа № 925/1289/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" до Фермерського господарства "Крутий Яр" про стягнення 1 052 291,32 грн, ВСТАНОВИВ: 10.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" (далі - ТОВ "Олімп", Позивач) звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у цій справі. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень предметом розгляду у цій справі є вимоги ТОВ "Олімп" про стягнення з Фермерського господарства "Крутий Яр" (далі - ФГ "Крутий Яр", Відповідач) завданої шкоди в розмірі 1 052 291,32 грн. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Таким чином, за подання касаційної скарги у цій справі ТОВ "Олімп" мало сплатити судовий збір у сумі 31 568,74 грн ((1 052 291,32 грн : 100)* 1,5%) * 200 %). Скаржник на підтвердження сплати судового збору надав оригінал платіжного доручення №5018 від 10.08.2020 відповідно до якої судовий збір сплачено скаржником у розмірі 31568,00 грн, тобто у меншому розмірі ніж встановлено законом. Верховний Суд звертає увагу скаржника на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: - Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); - Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; - Код банку отримувача (МФО): 899998; - Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у сумі 31 568,74 грн. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі ТОВ "Олімп" зазначає, що суди попередніх інстанцій, порушили статтю 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та принцип юридичної визначеності, що є порушенням основоположних засад верховенства права, оскільки довільно розтлумачили положення законодавства, а саме постанову Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам", яка чітко визначає, що розмір збитків встановлюється комісією, а результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. На думку скаржника, він довів наявність усього складу цивільного правопорушення, яке спричинило шкоду, у передбачений чинним законодавством України спосіб та отримав акт визначення розміру збитків, що був затверджений розпорядженням Кам?янської райдержадміністрації, що підтверджується матеріалами та доказами, що містяться у цій справі. Також скаржник наголошує, що надав абсолютно всі можливі у цій справі докази, які також передбачені чинним законодавством України (постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам"), та підтверджують обставини, на які він посилався у своєму позові в обґрунтування заявлених вимог. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц та від 20.01.2020 у справі № 902/803/17. Також посилається на висновок Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 701/660/17. Суд звертає увагу на те, що за твердженнями скаржника наданими до матеріалів справи доказами доведено наявність всіх складових цивільного правопорушення, яке спричинило шкоду скаржнику, однак скаржник не вказує, які конкретні докази підтверджують ці твердження. Крім того, скаржник не наводить обґрунтування того, у чому саме полягає неправильне застосування конкретних норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваних судових рішень з відповідним обґрунтуванням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. Посилаючись на те, що наданими до матеріалів справи доказами доведено наявність всіх складових цивільного правопорушення, скаржник не зазначає, які саме докази не дослідили суди, а також, які обставини мали встановити суди дослідивши ці докази, що, враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 925/1289/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 22.09.2020. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя К. М. Пільков