Ухвала КЦС ВС № 375/1334/18

Ухвала 07 вересня 2020 року м. Київ справа № 375/1334/18 провадження № 61-12229ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» до приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентини Данилівни, ОСОБА_1 про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» (далі - ТОВ «Нафтогазобладнання») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило визнати дії приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В. Д. протиправними та скасувати свідоцтво про право власності на комплекс загальною площею 391,1 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , що видане приватним нотаріусом 11 червня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за №

624. Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Знято накладене ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 06 липня 2018 року забезпечення позову у вигляді арешту на комплекс загальною площею 391,1 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , який складається: з адмінбудівлі площею 221,9 кв. м, гаража площею 142,7 кв. м, щитової площею 26,5 кв. м, огорожі, замощення, резервуарів - об`ємами 400 куб. м, 200 куб. м, 75 куб. м, пожежних резервуарів об`ємом 75 куб. м, наливних стояків, трубопроводу, артсвердловини, лінії електропередачі, зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В. Д. 11 червня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 624, та згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 червня 2018 року № 298035232237. Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Нафтогазобладнання» залишено без задоволення, а рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року - без змін. 12 липня 2020 року ТОВ «Нафтогазобладнання» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 липня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Нафтогазобладнання» не прийнято до розгляду і повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень. При цьому, повертаючи касаційну скаргу Верховний Суд виходив з того, що виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а також формальне посилання на порушення пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. 15 серпня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ТОВ «Нафтогазобладнання» повторно подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ «Нафтогазобладнання» вказало, що оскаржувані судові рішення не відповідають нормам матеріального та процесуального права і ухвалені без дослідження доказів, наявних у справі, про обставини, що мають значення для справи, без надання оцінки їм кожному окремо та в сукупності та без з`ясування фактичних обставин справи, зокрема щодо безумовного права на перехід права власності. Крім того, досліджені в судових засіданнях докази не були відображені в судових рішеннях, тобто їм взагалі не була дана оцінка. Виходячи зі змісту ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 липня 2020 року, наведені заявником підстави касаційного оскарження судових рішень є ідентичними підставам, наведеним у касаційній скарзі від 12 липня 2020 року, яка не була прийнята до розгляду і повернута заявнику. ТОВ «Нафтогазобладнання» заявило клопотання про поновлення строку на касаційну оскарження рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року, посилаючись на те, що воно отримало повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду 12 червня 2020 року. Вказане підтверджується копією конверта Київського апеляційного суду за ідентифікатором поштового відправлення 0318629410830, який заявнику направлялася копія оскаржуваної постанови апеляційного суду. 12 липня 2020 року ТОВ «Нафтогазобладнання» подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року, проте її було повернуто ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 липня 2020 року, у зв`язку з тим, що товариство не виконало вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм касаційний суд може поновити строк на касаційне оскарження згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України лише у разі пропуску такого строку з поважних причин. Разом з тим, не приймаючи до розгляду та повертаючи касаційну скаргу ТОВ «Нафтогазобладнання» від 12 липня 2020 року, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду в ухвалі від 21 липня 2020 року детально роз`яснив заявнику про недоліки його касаційної скарги і необхідність їх усунення для звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення, зазначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Однак, повторно звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою від 15 серпня 2020 року, ТОВ «Нафтогазобладнання» не усунуло недоліків первинно поданої ним касаційної скарги, тобто звернулося з ідентичною касаційною скаргою, без наведення підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Враховуючи наведене, обставини, що стали підставою для повернення касаційної скарги не перестали існувати, оскільки заявник не скористався наданою йому можливістю повторно звернутися до Верховного Суду з належно оформленою касаційною скаргою. Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази. Разом з тим, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. За змістом вищенаведених правових норм, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України заявнику необхідно вказати підставу (підстави) для оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Разом з тим судові рішення, оскаржені лише на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, без обґрунтування касаційної скарги іншими, визначеними пунктам 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами не можуть бути переглянуті в касаційному порядку, оскільки такі рішення можуть бути скасовані касаційним судом на підставі пункту 1 частини третьою статті 411 ЦПК України, лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Тобто, незазначення заявником у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, унеможливлює перегляд судових рішень в касаційному порядку, оскаржених згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Крім того, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявнику необхідно вказати, яких зібраних у справі доказів не дослідили суди. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Враховуючи зазначене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Крім того, касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Позовну заяву подано у липні 2018 року ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою або фізичною особою- підприємцем становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року - 1 762 грн) (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Зі змісту позовних вимог ТОВ «Нафтогазобладнання» вбачається, що у позові було заявлено дві вимоги немайнового характеру: 1) визнання дій приватного нотаріуса протиправними; 2) скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Крім того, ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року встановлено, що при поданні позову був сплачений судовий збір в розмірі 3 524 грн. Таким чином, за подання цієї касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір в розмірі 7 048 грн (1 762 грн х 2 х 200 %). Оскільки заявником було сплачено судовий збір в розмірі 5 286 грн, то йому необхідно доплатити 1 762 грн (7 048 грн - 5 286 грн). Недоплачена сума судового збору за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 1 762 грн має бути перерахована або внесена за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р?ні/ Печерс.р?н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення). Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу ТОВ «Нафтогазобладнання» необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги, з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) статтею 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також в частині сплати судового збору касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук