Постанова 4803 № 211/4829/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3796/20 Справа № 211/4829/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року, ухваленого суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі, відомості про дату складання повного тексту судового рішення відсутні,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2015 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості. В мотивування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 кредитного договору № 700006906 від 28.05.2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 25373,92 доларів США на придбання транспортного засобу. Зі сплатою 14,50% річних з датою остаточного повернення кредитних коштів 29 травня 2015 року. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 що випливають з основного договору, 28.05.2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 700006906-П, відповідно до умов якого ОСОБА_3 як поручитель поручається за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. В порушення умов кредитного договору станом на 29.04.2015 року ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складається із: заборгованості за кредитом - 13641,84 доларів США, що за курсом НБУ на 29.04.2015 року складає 303700,18 грн., заборгованості за відсотками - 750,32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 16 703,93 грн., пені - 777,01 доларів США , що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 17298,11 грн., яку в загальному розмірі 337702,22 грн., позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів та судові витрати. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сина ОСОБА_2 . Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 700006906 від 28 травня 2008 року, що виникла станом на 29 квітня 2015 року, у розмірі 337702,22 грн., з яких: 303700,18 грн. заборгованість за кредитом; 16703,93 грн. - заборгованість по відсотках; 17298,11 грн. - нарахована пеня, судові витрати 3377, 03 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову АТ "Альфа-Банк" в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не надано первинної бухгалтерської документації для підтвердження розміру заборгованості. Окрім того, у доданому до позовної заяви розрахунку зазначено, що з 01.09.2008 року процентну ставку збільшено з 14,5% до 16,5 %, жодного додаткового договору про збільшення процентної ставки або повідомлення про таке збільшення до позовної заяви не додано. Судом не враховано, що в порушення вимог законодавства, п.2.6 кредитного договору встановлено умови повернення кредитних коштів на аналітичний (транзитний) рахунок. Позивачем не надано доказів на перерахування коштів ПП «Аеліта» з метою оплати за транспортний засіб. Анкета-заява про отримання кредиту не містить підпису позичальника. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Гречківський Є.Л. просить рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В мотивування відзиву зазначає, що розмір кредитної заборгованості доведений належними та допустимими доказами, який відповідачем не спростовано. Надав на адресу суду виписку по особовому рахунку відкритого на ім`я відповідача ОСОБА_1 03.09.2020 на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про проведення апеляційного розгляду за їх відсутності. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Рішення суду в частині відмови АТ "Альфа-Банк" в задоволенні позовних вимог до правонаступника поручителя ОСОБА_2 не оскаржується. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 28 травня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ « Альфа - Банк » укладено Кредитний договір № 700006906 за умовами якого, позичальник отримав в кредит 25373,92 доларів США., під номінальну процентну ставку 14,50 % ( п. 2. 2 ). З датою остаточного повернення кредиту 29.05.2015 року (п. 2.3). Згідно умов кредитного договору (п. 2.4) кредит видано для придбання транспортного засобу згідно з договору купівлі - продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Аеліта» № 071 від 10 травня 2008 року KIA CEED, 2008 року випуску, колір - темно - синій, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_2 , тип легковий універсал ( свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане 27 травня 2008 року ВРЕР ДАІ УМВС м. Кривий Ріг , який було передано в заставу банку. Відповідно до п. 2.8 відповідач зобов`язувався сплачувати платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюється щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є Додатком № 1 до Договору та його невід`ємною частиною в порядку та на умовах визначених цим договором. Згідно п. 2.9 передбачена комісійна винагорода у розмірі 2409,00 грн. (а.с. 8-11). Пунктом 2.6 кредитного договору передбачено відкриття рахунку для зарахування коштів, спрямованих на погашення клієнтом заборгованості за кредитним договором мультивалютний рахунок № НОМЕР_4 у ЗАТ «Альфа-Банк. Порядок надання кредиту визначено п. 2.7 кредитного договору, в якому зазначено, що не пізніше наступного банківського дня після отримання Банком документів, зазначених у розділі № 2, Кредит надається однією сумою в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_5 , відкритий Позичальником у Кредитора ЗАТ «Альфа-Банк». Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Альфа-Банк» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 337702,22 грн., з яких: 303700,18 грн. заборгованість за кредитом; 16703,93 грн. - заборгованість по відсотках; 17298,11 грн. - нарахована пеня, судові витрати 3377, 03 грн., суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 337702,22 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком. Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. За порушення зобов`язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, що встановлено ст. 629 ЦК України. За приписами статей 1049, 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як зазначено у статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно ч. 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що 28 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 700006906 у сумі 25373,92 доларів США, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_5 , відкритий Позичальником у Кредитора ЗАТ «Альфа-Банк», для придбання Транспортного засобу згідно з Договором купівлі - продажу, укладеним між Позичальником та ПП «Аеліта» № 071 від 10 травня 2008 року KIA CEED, 2008 року випуску, колір - темно - синій, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_2 , тип легковий універсал ( свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане 27 травня 2008 року ВРЕР ДАІ УМВС м. Кривий Ріг. Відповідно до п. 3 Позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені даним договором повертати Кредит, виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, сплачувати комісії за дії Банка, які вчиняються на користь Позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов`язань за Договором, сплачувати неустойки та інші передбачені Договором платежі та виконувати інші обов`язки, що передбачені Договором. Повернення Кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється Позичальником в порядку та на умовах, що визначені у Додатку №1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Враховуючи наведене, судом встановлено факт та порядок видачі ОСОБА_1 кредитних коштів. Так, сума кредиту - 25373,92 доларів США яка визначена умовами кредитного договору № 700006906 від 28.05.2008 року, була перерахована на рахунок ОСОБА_1 . Разом з тим відповідно до п.8 кредитного договору № 700006906 від 28.05.2008 року, підпис позичальника на цьому договорі є письмовим підтвердженням отримання ним свого примірнику цього договору в дату його укладення та ознайомлення ним у письмовій формі з інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне законодавство України, підпис позичальника на цьому договорі є також письмовим підтвердженням того, що позичальник в письмовій формі ознайомлений з умовами кредитування, які йому роз`яснені і зрозумілі та з якими він цілком згодний. Таким чином підписи сторін під кредитним договором, графіком платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості супутніх послуг та Графіком погашення заборгованості (Додаток №1 до договору) свідчать про досягнення ними згоди за всіма умовами угоди. Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_5 впродовж тривалого часу з дати укладання з 29 травня 2008 року по грудень 2014 року належним чином виконував кредитні зобов`язання, про що свідчить розрахунок заборгованості. Лише з грудня 2014 року у відповідача виникла заборгованість за кредитом, що також свідчить про наявність між сторонами кредитних зобов`язань. (а.с. 16-17). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення в відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 337 702, 22 грн. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що, позивачем з 01.09.2008 року безпідставно збільшено процентну ставку з 14,5% до 16,5 %, без жодного додаткового договору про збільшення процентної ставки або повідомлення про таке збільшення, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне. За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо ж умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року (Правова

позиція Верховного суду України від від 19 грудня 2012 року у справі № 6-144цс12 та від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12 ). Отже, якщо кредитний договір був укладений до 10 січня 2009 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року № 661-УІ, яким було внесено зміни до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та доповнено Цивільний кодекс України статтею 1056-1, і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити відсоткову ставку, то це вже є домовленістю сторін. Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір укладено між сторонами 28 травня 2008 року. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом відсоткову ставку було підвищено 01.09.2008 року до 16,5%, то це є лише механізмом виконання цієї домовленості. Доводи апеляційної скарги відповідача, що позивачем не надано первинної бухгалтерської документації для підтвердження розміру заборгованості, колегія суддів до уваги не бере. За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що надані АТ «Альфа Банк», по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданої суду Банківської виписки (первинний документ) за період з 28 травня 2008 року по 29 квітня 2015 року, згідно якої відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та користувався ними (а.с. 18-19) Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 29 квітня 2015 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість в розмірі 337 702 грн. 22 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано доказів на перерахування коштів ПП «Аеліта» з метою оплати за транспортний засіб, колегія судді до уваги не приймає, оскільки при підписанні кредитного договору позичальник погодився, що зарахування коштів, спрямованих на погашення клієнтом заборгованості за кредитним договором буде проводитись на мультивалютний рахунок № НОМЕР_4 у ЗАТ «Альфа-Банк. За укладеним кредитним договором впродовж тривалого часу з дати укладання з 29 травня 2008 року по грудень 2014 року відповідач належним чином виконував кредитні зобов`язання, про що свідчить розрахунок заборгованості. Лише з грудня 2014 року у відповідача виникла заборгованість за кредитом. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.12.2016 року, яке набрало законної сили 10.01.2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним. У задоволенні позову відмовлено. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що Анкета-заява про отримання кредиту не містить підпису позичальника, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки додана до позовної заяви анкета - заява містить в собі лише особисті дані позичальника ОСОБА_1 . Всі істотні умови кредитування відображенні у кредитному договорі № 700006906 від 28.05.2008 року. ОСОБА_1 погодився з умовами кредитного договору, в тому числі в частині, що стосуються повернення кредиту та відсотків, підписавши кредитний договір та додатки (графік) до нього особисто і без застережень, не відмовився від його виконання, а тривалий час регулярно здійснював платежі як по тілу кредиту, так і по відсотках у визначених банком розмірах. Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. На підставі викладеного, та з урахуванням положень ст.375 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складений 04 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: