Ухвала КАС ВС № 160/12033/19

УХВАЛА 07 вересня 2020 року м. Київ справа № 160/12033/19 адміністративне провадження № К/9901/20932/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі №160/12033/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо невиплати у повному обсязі заробітної плати заробітної плати за період з травня по грудень 2016 року, з січня по грудень 2017 року та з січня по грудень 2018 року; - зобов`язати відповідача нарахувати їй заробітну плату з урахуванням надбавки за п`ятий ранг державного службовця, починаючи з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2018 року; - зобов`язати відповідача виплатити їй заборгованість по заробітній платі в розмірі 13717,27 грн, яка складається із заборгованості за травень - грудень 2016 року в розмірі 2848,18 грн, з січня по грудень 2017 року в розмірі 5611,27 грн та з січня по грудень 2018 рік в розмірі 5257,82 грн, з утриманням податків та обов`язкових платежів. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 01 травня 2016 року їй був встановлений 5 ранг державного службовця, про що виданий Наказ від 07 серпня 2019 року №400-к, а також здійснено нарахування та виплату заробітної плат за період з січня по серпень 2019 року. Згідно пункту 3 наказу від 07 серпня 2019 року №400-к на відповідальну особу покладено обов`язок забезпечити відповідні перерахування заробітної плати з урахуванням надбавки за ранг державного службовця ОСОБА_1 , однак з 01 січня 2019 року, а не з дати присвоєння п`ятого рангу, що, на думку позивачки, є порушенням її прав на заробітну плату. Позивачка стверджує, що невиплата їй заробітної плати у розмірі, гарантованому Законом, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини, становить втручання у її право на мирне володіння майном. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року, позов задоволено. Судові рішення обґрунтовані тим, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, доплат, надбавок до них. Судами зауважено, що суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Недоплачену суму надбавки за ранг необхідно нарахувати та виплатити за весь час невірного визначення позивачу рангу. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Посада публічної служби, яку обіймала позивачка на час виникнення спірних правовідносин (головний державний інспектор сектору з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Нікополь Управління з питань праці), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції». Отже, ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, є справою незначної складності. За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі не наведено конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу, а також не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Оскільки касаційна скарга Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянуту за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 3, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі №160/12033/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова