Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/318/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/318/20 пров. № А/857/6017/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі за його позовом до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій, суддя у І інстанції Микитюк Р.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення 14 квітня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі № 300/318/20 було задоволено повністю позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій. Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі та задовольнити його заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. У обґрунтування свої вимог посилається на те, що ним у належний та встановлений законом спосіб було документально підтверджено понесенні витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому вважає, що позивачем надано суду фінансові документи, які не відповідають встановленим вимогам. Окрім того, зазначає, що позивач мав право звернутись за безоплатною правовою допомогою, проте ним не скористався. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З урахуванням наведених правових норм та на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Мазурчак І.М. надав суду першої інстанції копії: договору про надання правової допомоги № 21/11 від 21 листопада 2019 року, додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 21/11 від 21 листопада 2019 року, квитанції № 418609 форми №ПО-Д2, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акту прийому-передачі послуг № 17/03 від 17 березня 2020 року. Відповідно до акту прийому-передачі послуг № 17/03 від 17 березня 2020 року по справі № 300/318/20 позивачу було надано такі послуги: 1) зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (0,25 год 187,50 грн); 2) вивчення та правовий аналіз доказів по справі (0,25 год 187,50 грн); 3) пошук, вивчення та правовий аналіз судової практики в аналогічних спорах (0,25 год 187,50 грн); 4) підготовка адміністративного позову та додатків до нього згідно з вимогами ст.ст. 94.160 КАС України (2 год 1500 грн); 5) вивчення та правовий аналіз відзиву та доповнення до відзиву відповідача по справі № 300/318/20 (0,25 год 187,50 грн); 6) підготовка відповіді на відзив згідно вимог ст. 163 КАС України та п. 4 ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (1 год 750 грн). Кількість затраченого часу (годин) 4 години. Розмір гонорару (всього) 3000 грн. Відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що форма квитанції, яку долучив позивач, використовується при наданні господарюючими суб`єктами побутових послуг (а не юридичних, правових), окрім того, при наданні побутової послуги має бути обов`язково підпис замовника, що підтверджує вартість замовлення та виданий гарантійний талон з печаткою або штампом господарюючого суб`єкта. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави для висновку, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Окрім того, апеляційний суд зазначає, що статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано квитанцію № 418609 форми №ПО-Д2 на суму 3000 грн, що підтверджує факт оплати послуг адвоката. Відповідно до приписів частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 статті 308 цього Кодексу встановлено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що вказані документи доводять факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в даній адміністративній справі. Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні заяви позивача про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому додаткове рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі № 300/318/20 скасувати та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області судових витрат задовольнити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03193318, вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77304) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 3000 (три тисячі) грн 00 коп судових витрат. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з урахуванням приписів пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко