Постанова 4824 № 759/10651/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа№759/10651/13 Головуючий у І інстанції - П`ятничук І.В. апеляційне провадження №22-ц/824/5884/2020 оповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сержанюка А.С., Мережко М.В., за участю секретаря Потоцької О.О., роглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та голови правління громадської організації «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій», ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 09 грудня 2019 року у справі за позовомОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Громадської Організації «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій», ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , 3-ті особи: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , Київська обласна Рада, Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне територіальне управління юстиції у м.Києві про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів, а також зобов`язання вчинити ОСОБА_2 певні дії; та зустрічним позовом Громадської організації «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій» до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , 3-ті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів ,- встановив: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звернулись до суд з позовом, який обґрунтовували тим,що Громадська організація «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій» (ГО) була створена 15 січня 2001 року 14-ма фізичними особами, які об`єднались і створили її для раціонального використання, розвитку, збереження та відтворення рослинного та тваринного світу, організації мисливства, рибальства інших видів активного відпочинку. У статуті організації було записано про те, що вона є організацією, яка об`єднує своїх членів на основі єдності інтересів для виконання статутних завдань (пункт 1.1 статуту, затвердженого рішенням зборів засновників від 15.01.2001 року та зареєстрованого Київським міським управлінням юстиції 23.02.2001 року). Однак, протягом 2010-2012 р. ОСОБА_26 вважаючи себе одноособовим виконавчим органом ГО, хоча відповідно до статуту таким органом є правління ; загальні збори ГО не приймали рішення про зміну виконавчого органу організації з колегіального виконавчого органу - правління на одноособовий (з участю лише ОСОБА_26 ) виконавчий орган. ОСОБА_26 одноособово приймав рішення, які відносяться до компетенції правління, а не до компетенції голови правління, тому такі рішення не можуть бути правомірними, вони суперечать закону та статуту ГО. Відповідно до статуту до компетенції голови правління відноситься організація обліку членів ГО. З метою усунення від управління ГО дійсних членів організації, передачі печатки та документів організації іншим особам, ОСОБА_26 вносив недостовірні відомості щодо членів організації до протоколів загальних зборів членів ГО. Як вказують позивачі, їм стало відомо, що ОСОБА_26 , як голова правління, невірно вказував в протоколах загальних зборів членів організації інформацію про її членів, що призвело до невірного визначення кворуму загальних зборів та прийняття ними рішень без наявності передбаченого статутом кворуму. Рішення, прийняті на нелегітимних загальних зборах, призвели до незаконного прийняття у члени ГО сторонніх осіб, незаконних змін у діяльності організації, в тому числі у складі її керівних органів, затвердження нової редакції статуту ГО, зміні її місця знаходження, передачі печатки та документів ГО стороннім особам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_12 . Останні, провели реєстрацію змін до установчих документів організації, змінивши відомості про керівника ГО та відомості про місцезнаходження ГО ( в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказано, що ГО зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 10, її керівником є ОСОБА_2 ). Використовуючи незаконно проведену державну реєстрацію змін до установчих документів та печатку ГО, незаконно обране правління організації не допускає позивачів та більшість інших дійсних членів ГО до управління її справам, що суперечить законодавству та статуту організації. Позивачі вважають, що рішення, прийняті нелегітимними загальними зборами членів ГО, що оформлені протоколами загальних зборів ГО та правління ГО №16/18 від 14.06.2010 року; №18/20 від 04.02.2011 року; №20/22 від 15.01.2012 року; №25/27 від 26.12.2012 року та від 31.01.2013 року є незаконними, оскільки такі рішення прийняті без наявності необхідного кворуму. Рішення, що оформлені оскаржуваними протоколами прийняті з порушенням законодавства та нелегітимні з наступних підстав: - відсутність кворуму для прийняття рішень. Відповідно до п.5.1. статуту Збори визнаються правомочними за умови участі в них не менше 50% відсотків членів або їх представників. Рішення про внесення змін та доповнень до статуту приймається більшістю у 2/3 голосів від загальної кількості членів організації; - зазначені рішення порушують права та охоронювані законом інтереси організації, оскільки не відображають волевиявлення дійсних членів організації; - загальні збори скликані з порушенням процедури їх скликання. Рішення про скликання зборів не приймались або приймались одноособово головою правління, а не правлінням, як це передбачено статутом. Позивачі не приймали участі в засіданні правління щодо скликання вказаних загальних зборів; - члени ГО не знали про проведення загальних зборів, не отримували повідомлень про проведення зборів та не мали можливості взяти участь у їх проведенні, чим порушено право членів організації на участь в управлінні організацією та на отримання інформації; - прийняті рішення із питань, не включених до порядку денного (прийняття ОСОБА_13 до членів організації, протокол №16/18 від 14.06.2010 року). Як вказують позивачі, дані рішення протирічать Закону України «Про об`єднання громадян», Закону України «Про громадські об`єднання» та Статуту організації. Посилаючись в уточненій поовній заяві і на інші обставини просили заявлені вимоги задовольнити. Громадська організація «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій» звернулось до суду з зустрічною позовною заявою в якій просила: - визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій», оформлене протоколом б/н від 17 січня 2013 року, який підписаний головою зборів ОСОБА_3 та секретарем зборів ОСОБА_8 про обрання головою зборів ОСОБА_3 та секретарем зборів ОСОБА_8 ; визнання роботи правління незадовільною та висловлення недовіри голові правління ОСОБА_26 ; про звільнення ОСОБА_26 з посади голови правління, про доручення новообраному правлінню протягом двох тижнів провести перевірку фінансово-господарської діяльності та документації попереднього правління; обрання правління в складі: голова правління ОСОБА_3 , заступник ОСОБА_9 , члени правління ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_27 про підтвердження загальними зборами, що станом на 17.01.2013 року на обліку у ГО знаходиться 21 член ГО; доручення правлінню поінформувати про результати зборів відсутніх членів ГО та відповідні державні органи впродовж двох тижнів, - визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій», оформлене протоколом б/н від 25 січня 2013 року, який підписаний головою зборів ОСОБА_3 та секретарем зборів ОСОБА_8 про обрання головою зборів ОСОБА_3 та секретарем зборів ОСОБА_8 ; визнання роботи правління незадовільною та висловлення недовіри голові правління ОСОБА_26 ; про звільнення ОСОБА_26 з посади голови правління, про доручення новообраному правлінню протягом двох тижнів провести перевірку фінансово-господарської діяльності та документації попереднього правління; обрання правління в складі: голова правління ОСОБА_3 , заступник ОСОБА_9 , члени правління ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_27 про підтвердження загальними зборами, що станом на 25.01.2013 року на обліку у ГО знаходиться 21 член ГО; доручення правлінню поінформувати про результати зборів відсутніх членів ГО та відповідні державні органи впродовж двох тижнів. Обгрунтовуючи зазначені вимоги зустрічного позову вказувало на те, що вказане ГО утворено у 2001 році; ОСОБА_26 був обраний головою правління 15.01.2001 року та безперервно виконував такі обов`язки до 18.12.2012 року; в різний час кількісний склад ГО змінювався; з протоколу загальних зборів ГО від 15.03.2007 року видно, що станом на 01.01.2007 року членами організації були 8 фізичних осіб; в подальшому загальними зборами був затверджений звіт правління за 2012 рік від 07.11.2012 року, де членами ГО було 7 фізичних осіб; у грудні 2012 року ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 звернулись до загальних зборів ГО із заявами про прийняття їх до членів ГО; рішенням зборів ГО від 10.12.2012 року їх було прийнято, тому членів ГО на вказану дату було 10 осіб. Також зазначив, що у зв`язку із заявою ОСОБА_26 про його відставку за власним бажанням та ситуацією в ГО і в мисливському господарстві, рішенням зборів від 18.12.2012 року головою правління було обрано ОСОБА_2 , якого відображений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ГО; згідно з правовим висновком Головного управління юстиції в м.Києві від 29.12.2012 року зміна керівного складу ГО 18.12.2012 року відбулась відповідно до статуту та відповідно до закону. Дані рішення загальних зборів 17 січня 2013 р. та від 25 січня 2013 року вважали незаконними вказуючи на те, що з даних рішень вбачається що навіть їх назва вказана не вірно, а саме вказано назву «об`єднання», а не «громадська організація»; у осіб, які брали участь у вказаних зборах повноважень і кворуму для їх прийняття, вони не є членами ГО; ствердження ОСОБА_3 на вказаних зборах про загальна кількість членів Об`єднання за станом на 04.01.2013 року становить 19 осіб та ствердження реєстраційної комісії ( ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ) така кількість становить 21 особу суперечить підписаному самим же ОСОБА_3 протоколу від 15.03.2007 року про те, що членів ГО станом на 01.01.2007 року було 8 осіб. Також зазначив, що рішення голови ревізійної комісії ОСОБА_10 про скликання позачергових зборів є неправомочним в силу того, що таке рішення згідно зі статутом приймається ревізійною комісією, а не лише її головою; станом на січень 2013 року членами організації було лише 5 осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_26 , тому оспорювані рішення приймались неуповноваденим складом членів ГО; на зборах вирішувалось питання про звільнення голови правління ОСОБА_26 , який вже не займав цю посаду; не виконано вимог ч. 2 ст. 14 Закону України «Про громадські об`єднання» щодо повідомлення реєстраційного органу про зміни у складі керівних органів ГО. Враховуючи наведене просили заявлені вимоги зустрічного позову задовольнити. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 09 грудня 2019 року первісний позов - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій", оформлене протоколом від 07.11.2012 року в частині щодо затвердження звіту цієї організації за 2012 рік про те, що членами громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій", є лише 7 осіб. Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій", оформлене протоколом №23/25 від 10.12.2012 року щодо зазначення у цьому протоколі, що на момент проведення зборів (10.12.2012 року) членами вказаної організації є лише 7 осіб також в частині прийняття членами організації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_12 . Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів громадської організації " Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" , оформлене протоколом від 18.12.2012 року, в частині зазначення у цьому протоколі, що на момент проведення зборів (18.12.20012 року) членами вказаної організації є лише 10 осіб, а також про обрання головою зборів організації ОСОБА_1 ; обрання правління організації у складі: голови правління Списаренка Олександра Анатолійовича, заступника голови правління ОСОБА_26 , членами правління ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано рішення правління громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" від 25.12.2012 р., оформлені протоколом №1 від 25.12.2012 р., про виключення із членів громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" ОСОБА_8 . Визнано незаконним та скасовано рішення правління громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" від 25.12.2012 року, оформлені протоколом №2 від 25.12.2012 р., про виключення із членів громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" ОСОБА_7 . Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів членів громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" від 26 грудня 2012 р., оформлене протоколом №25/27 від 26.12.2012 р., про виключення із членів громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" ОСОБА_10 . Визнано незаконним та скасовано рішення правління громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" від 31 січня 2013 року, оформлені протоколом №4 від 31.01.2013 р. про виключення із членів громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" ОСОБА_3 . Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій", оформлене протоколом №18/20 від 04.02.2011 року, щодо переобрання ОСОБА_26 на посаду голови правління громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" до 03.02.2014 р. Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій", які відбулись 01.02.2013 року, оформлене протоколом № 1 від 01.02.2014 року про зміну місця знаходження вказаної організації та про затвердження статуту вказаної організації у редакції від 01.02.2013 року. Зобов`язано ОСОБА_2 передати обраному на загальних зборах громадської організації "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій" від 25.01.2013 року голові правління цієї організації ОСОБА_3 , печатку та устновчі документи зазначеної організації. В задоволенні іншої частини заявлених вимог основного позову - відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій", які відбулись 17.01.2013 р. оформлене протоколом б/н від 17.01.2013 р. в частині підтвердження що станом на 17.01.2013 р. на обліку ОЗВП «Обрій» знаходиться 21 член. Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів "Об`єднання по збереженню та відтворенню природи "Обрій", які відбулись 25.01.2013 р. оформлене протоколом б/н від 25.01.2013 р. в частині підтвердження що станом на 25.01.2013 р. на обліку ОЗВП «Обрій» знаходиться 21 член. В задоволенні іншої частини заявлених вимог зустрічного позову - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та голова правління громадської організації «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій», ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. ОСОБА_2 та громадська організація «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій»обгрунтовували апеляційну скаргу порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи було зроблено помилкові висновки, щодо кількісного складу членів ГО, відсутності кворуму для проведення загальних зборів членів ГО та щодо порядку скликання та проведення загальних зборів ГО, що призвело до порушення положень ст..ст.6,8,13 Закону України «Про обє`днання громадян». Внаслідок даних порушень суд безпідставно частково задовольнив позовні вимоги первісного позову. ОСОБА_1 в обґрунтування апеляційної скарги вказував на порушення судом першої інстанції норми процесуального права та на невідповідність висновків суд фактичним обставинам справи. Зазначає, що висновки суду, що засідання Загальних зборів ГО «Обрій від 10.12.2012 року, 18.12.2012 року, 26.12.2012 року, 01.02.2014 року відбулись без необхідного кворуму не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вказаними рішеннями Загальних зборів, Річними Звітами Правління ГО ОЗВП «Обрій» та Актами Ревізійної комісії, що затверджені відповідними рішеннями Загальних зборів. Вказує, що внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи було зроблено помилкові висновки, щодо кількісного складу членів ГО, відсутності кворуму для проведення загальних зборів членів ГО та щодо порядку скликання та проведення загальних зборів ГО, що призвело до порушення положень ст..ст.6,8,13 Закону України «Про обє`днання громадян». Внаслідок даних порушень суд безпідставно частково задовольнив позовні вимоги первісного позову. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 цього Кодексу, в тому числі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19). Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Разом з тим стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань. За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3). За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України). Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України). Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію». За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»). Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19). Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України). Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. За приписами пункту 4 частини першої статті 374, частини першої, другої статті 377 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), посилання на яку міститься в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду. Аналіз змісту та підстав розглянутих по суті судом вимог свідчить, що спір між сторонами, які є/були членами Громадської організації «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій» виник щодо створення, діяльності, управління юридичної особи - суб`єкта господарювання, стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої корпоративним є юридичної особи, у тому числі й той, який вибув, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки є спором корпоративним. На момент подачі позову п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України містила ті самі положення щодо юрисдикційності справи. Таким чином дана справа відноситься до юрисдикції господарського суду, що відповідно до ст..ст. 255, 377 ЦПК України є підставою для скасування рішення і закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 255, 377 ЦПК України, суд постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та голови правління громадської організації «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій», ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 09 грудня 2019 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Громадської Організації «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій», ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , 3-ті особи: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , Київська обласна Рада, Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне територіальне управління юстиції у м.Києві про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів, а також зобов`язання вчинити ОСОБА_2 певні дії; та зустрічним позовом Громадської організації «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій» до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , 3-ті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів-закрити. Роз`яснити позивача за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та позивачу за зустрічним позовом Громадській організації «Об`єднання по збереженню та відтворенню природи «Обрій» що розгляд справи відноситься до юрисдикції господарського судочинства та наявність у них права протягом десяти днів з дня отримання ними постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді А.С. Сержанюк М.В. Мережко