Постанова Київський апеляційний суд № 756/17095/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2020 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 756/17095/17 номер провадження: 22-ц/824/761/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Савченка С.І., Яворського М.А., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши матеріали апеляційної скарги адвоката Гонтарєва Романа Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , від імені якої діє її законний представник ОСОБА_3 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року у складі судді Майбоженко А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , від імені якої діє її законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправним виселення, зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення, відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У грудні 2017 року ОСОБА_2 , діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 і малолітньої ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправним виселення, зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення, відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2007 року між ОСОБА_1 , та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», перейменованого в подальшому на акціонере товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») був укладений договір про надання споживчого кредиту №11178482000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США на строк до 04 липня 2028 року. Також 04 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк»був укладений договір про надання споживчого кредиту №11178484000, за умовами якого позивач отримав кредит у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 2 069 грн 79 коп., на строк до 04 липня 2028 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами, 04 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк»був укладений договір іпотеки №58230, згідно з яким позивач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Позивач зазначав, що з часу придбання квартири він та члени його сім`ї: дружина - ОСОБА_3 та діти: ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , проживали у спірній квартирі та з 2010 року зареєстровані в ній, іншого нерухомого майна у власності не мають. Вказував, що до 2011 року він вчасно погашав кредит, однак через погіршення матеріального становища внаслідок світової фінансової кризи та значного зростання курсу долару США, він припинив погашення кредитної заборгованості. Зазначав, що 11 червня 2012 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір факторингу № 4 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до якого до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за вищевказаними кредитним договором та договором іпотеки. Вказував, що 15 квітня 2015 року ТОВ «Кей-Колект», із залученням державного реєстратора, у порушення вимог Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», примусово стягнуло без його згоди належну йому на праві власті спірну квартиру, яка була предметом іпотеки, чим порушили його права та його дітей на житло. Зазначав, що 23 листопада 2017 року представники ТОВ «Кей-Колект» із застосування погроз і психічного насильства примусово виселили його дружину та дітей із вказаної вище квартири. Вказував, що він є інвалідом другої групи, його діти є неповнолітніми і вони не мають іншого власного житла, крім спірної квартири, а представники ТОВ «Кей-Колект» свідомо порушили їх конституційне право на житло. Внаслідок таких дій ТОВ «Кей-Колект» йому та його дітям завдано моральну шкоду, розмір якої позивач визначив у сумі 30 000 грн 00 коп. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О.А. від 21 квітня 2015 року № 20804915 про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; визнати протиправним примусове виселення 23 листопада 2017 року ТОВ «Кей-Колект» з цієї квартири членів його сім`ї: дружини ОСОБА_3 , дочки ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_2 ; зобов`язати ТОВ «Кей-Колект» не чинити перешкод йому та членам його сім`ї у користуванні квартирою, а також у користуванні речами, документами і матеріальними цінностями, які знаходяться в цій квартирі і належать йому та членам його сім`ї; вселити його та його дружину ОСОБА_3 , дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вказану квартиру; стягнути з ТОВ «Кей-Колект» на свою користь та на користь його дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 завдану моральну шкоду по 10 000 грн 00 коп. кожному, а всього 30 000 грн 00 коп. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О.А. від 21 квітня 2015 року №20804915 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання примусового виселення протиправним і стягнення моральної шкоди, представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтарєв Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування судом матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним примусове виселення та стягнення моральної шкоди з тих підстав, що на момент виселення сім`ї ОСОБА_1 із спірної квартири ТОВ «Кей-Колект» було власником спірного майна та мало право вирішувати його долю. Вказує, що суд не звернув уваги на те, що згідно із ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону добровільно або за рішенцям суду. Аналогічні норми містяться у ЦК України та ЖК України. Вказує, що позивачем надано докази того, що 23 листопада 2017 року представники ТОВ «Кей-Колект» протиправно примусово виселили членів сім`ї ОСОБА_1 : його дружину - ОСОБА_3 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , чим порушили їх конституційне право на житло і моральні засади суспільства. Тому вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання примусового виселення незаконним та стягнення моральної шкоди. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час апеляційного розгляду справи позивач ОСОБА_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20 листопада 2019 року (а.с. 36, т.3 ). Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року залучено до участі у справі малолітню ОСОБА_2 , від імені якої діє її законний представник ОСОБА_3 , правонаступником процесуальних прав та обов`язків померлого ОСОБА_1 . Також встановлено, що станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 14 листопада 2019 року - ОСОБА_4 є повнолітньою особою. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект», а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, не оскаржується,тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність ухваленого у цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк»був укладений договір про надання споживчого кредиту №11178482000, за умовами якого позивач отримав грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США на строк до 04 липня 2028 року. Також 04 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11178484000, за умовами якого позивач отримав кредит у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 2 069 грн 79 коп., на строк до 04 липня 2028 року (а.с.12-26, т.1). На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами про надання споживчого кредиту, 04 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк»було укладено договір іпотеки №58230, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала йому на підставі договору купівлі-продажу від 04 липня 2007 року (а.с.29-31, т.1). 11 червня 2012 року між АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 4 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до яких до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за вищевказаними договорами про надання споживчого кредиту №11178482000, №11178484000, а також за договором іпотеки №58230 від 04 липня 2007 року, що підтверджується виписками із додатків до цих договорів факторингу і відступлення права вимоги (а.с.111-119, т.2). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, рішенням державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О.А. від 21 квітня 2015 року, індексний номер № 20804915 від 21 квітня 2015 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було перереєстровано на нового власника - ТОВ «Кей-Колект» (а.с.37, т.1). Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вказане рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О.А. від 21 квітня 2015 року №20804915 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» визнано незаконним та скасовано. Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується,тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність ухваленого у цій частині рішення суду колегією суддів не перевіряється. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання примусового виселення протиправним і стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що на момент виселення членів сім`ї ОСОБА_1 із спірної квартири ТОВ «Кей-Колект» було власником спірного майна та мало право на власний розсуд вирішувати склад осіб, які мають право на користування ним. Суд зазначив, що інші дії ТОВ «Кей-Колект» при виселенні, а саме, тиск, погрози та залякування, підлягають оцінці правоохоронними органами на стадії досудового розслідування кримінального провадження за відповідною заявою ОСОБА_1 і не впливають на обґрунтованість позовних вимог в цій частині. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволенню, оскільки позивач на їх обгрунтування послався на те, що внаслідок протиправного примусового виселення з житлового приміщення йому та його дітям були спричинені моральні страждання, однак судом не встановлено факту примусового виселення членів сім`ї позивача. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання примусового вселення протиправним, ОСОБА_1 зазначав, що 23 листопада 2017 року представники ТОВ «Кей-Колект» протиправно із застосування погроз і психічного насильства вчинили протиправне примусове виселення його дружини та дітей із квартири АДРЕСА_1 . По справі встановлено та не заперечується учасниками справи, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 та члени його сім`ї: дружина - ОСОБА_3 та діти: ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , проживали у спірній квартирі. У суді першої інстанції була допитана ОСОБА_3 у якості свідка, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, та пояснила, що 23 листопада 2017 року представники ТОВ «Кей-Колект» з`явилися до квартири АДРЕСА_1 , в якій знаходились вона та її діти: ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . Представники ТОВ «Кей-Колект» вимагали від неї виселитись разом з дітьми із вказаної квартири. З цього приводу вона зателефонувала у поліцію. Наряд поліції прибув через три години до квартири, де відібрали від неї пояснення та поїхали. У вечері того ж дня під психологічним тиском з боку представників ТОВ «Кей-Колект» вона разом зі своїми дітьми залишила спірну квартиру, яку опечатали. З відповідь Оболонського управління поліції ГУ НП у місті Києві від 25 травня 2018 року на запит представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтарєва Р.М. вбачається, що по спецлінії «102» до чергової частини Оболонського управління поліції ГУ НП у місті Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що за місцем її проживання прийшли представники ТОВ «Кей-Колект», які примусово виселяють її з квартири з неповнолітніми дітьми. Того ж дня по спецлінії «102» до чергової частини Оболонського управління поліції ГУ НП у місті Києві надійшло повідомлення від представника ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_5 про те, що невідомі особи намагаються потрапити в квартиру. На місце події була направлена слідчо-оперативна група, яка по прибуттю на місці конфлікту опитала дві сторони конфлікту та провела огляд місця події (а.с.216, т.1). Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи даними матеріалів, зареєстрованих в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення від 23 листопада 2017 року за №21236 Оболонського управління поліції ГУ НП у місті Києві (а.с.217-221, т.1) Колегія суддів вважає, що наведені вище докази у своїй сукупності свідчать про те, що 23 листопада 2017 року представники ТОВ «Кей-Колект» у примусовому порядку виселили ОСОБА_3 та її дітей: ОСОБА_4 і ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , в якій вони проживали. Разом з тим, ст. 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно з ч.4 ст.9, ч.ч.1,4 ст.156 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК Української РСР. Так, за змістом ч.1 ст.109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що виселення із займаного жилого приміщення проводиться добровільно або на підставі рішення суду про виселення. Оскільки ОСОБА_6 згоду на добровільне виселення із квартири АДРЕСА_1 не надавала та виселення її разом із дітьми: ОСОБА_2 і ОСОБА_4 із спірної квартири, в якій вони проживали, було здійснене ТОВ «Кей-Колект» не на підставі рішення судупро їх виселення, то колегія суддів вважає, що такі дії ТОВ «Кей-Колект» є незаконними. За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , від імені якої діє її законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним примусового виселення є обгрунтованими та підлягають до задоволення. Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263-264 ЦПК України на наведені вище вимоги закону уваги не звернув, вказаних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання примусового виселення протиправним. Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 , вказував, що у зв`язку з протиправною поведінкою ТОВ «Кей-Колект» щодо виселення членів його сім`ї із квартири, йому та його дочкам завданого глибоких душевних страждань, оскільки він є інвалідом другої групи, його дочки є неповнолітніми і вони не мають іншого власного житла, крім спірної квартири. Представники ТОВ «Кей-Колект» свідомо порушили їх конституційне право на житло, примусово неправомірно виселили дітей у холодну пору року та не надали після їх виселення можливості навіть забрати з квартири теплий одяг. Відповідно до ст.23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів вважає, що у зв`язку з незаконним виселенням ТОВ «Кей-Колект» із спірної квартири ОСОБА_2 , від імені якої діє її законний представник ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , в якій вони проживали, їм завдано моральної шкоди, яка полягає у їх переживаннях через грубе порушення гарантованих їм законом прав на житло внаслідок протиправного примусового виселення. Враховуючи наведене, керуючись принципами розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі по 10 000 грн 00 коп., кожній, а в решті цих позовних вимог відмовити. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , від імені якої діє її законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання примусового виселення протиправним і стягнення моральної шкоди. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Гонтарєва Романа Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , від імені якої діє її законний представник ОСОБА_3 - задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішенні в цій частині. Позовні вимоги ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,від імені якої діє її законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі по 10 000 грн 00 коп., кожній. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: