Постанова Київський апеляційний суд № 752/10494/20

УКРАЇНА КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 21 серпня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В., за участю апелянта - ОСОБА_1 , переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року, у с та н о в и в: Цією постановою судді місцевого суду: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка народилась в сел. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. 00 коп. На підставі ст. 40-1 КпАП України постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420 грн. 40 коп. Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнена до адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину людей, передбачених іншими актами законодавства. Як визнав установленим за змістом постанови суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин. 22.05.2020 року об 11:00 годині по АДРЕСА_2 адміністратор магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" ФОП " ОСОБА_2 " - ОСОБА_1 перебувала в магазині без засобів індивідуального захисту. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи винесене суддею місцевого суду рішення про визнання її винуватою та притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КпАП України незаконним і необґрунтованим, просить: постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року скасувати та провадження в справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскаржуваної постанови судді місцевого суду та доводів апеляційної скарги, викладених ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши доводи скарги, наведені апелянтом, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені. Зазначені вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 , належним чином не виконані, виходячи з наступного. Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 22.05.2020 року серії КВ №3-510 /а. с. 2/, що ОСОБА_1 "перебувала без засобів індивідуального захисту: гумових перчаток та без захисного екрану". Між тим, як видно з ксерокопії фотознімку /а. с. 3/, ОСОБА_1 перебуває на робочому місці в захисній масці. При цьому, згідно п. 5 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування в закладах громадського харчування, затверджених Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 25.03.2020 року №2 (у редакції від 08.05.2020 року №40), надання послуг без одягнених засобів індивідуального захисту (респіратор або захисна маска (у т.ч. виготовлені самостійно), одноразові рукавички заборонено. Що стосується захисного екрану, то його використання взагалі не передбачено /а. с. 4-6/. Крім цього, в зазначеному протоколі та матеріалах справи свідки даної події взагалі не встановлені. Проте, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КпАП України, потребує чіткого визначення у відповідних протоколах й інших процесуальних документах. Так, з диспозиції ст. 44-3 КпАП України випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, передбачених, зокрема, іншими актами законодавства. Відповідно до вимог закону формулювання суті правопрушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки судді щодо оцінки доказів мають бути викладені у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обгрунтування висновку про винуватість особи. Проте, суддя місцевого суду при розгляді справи щодо ОСОБА_1 за статтею 44-3 КпАП України вказаних вимог закону не дотримався. До цього ж, у порушення вимог ст. 283 КпАП України, суддею місцевого суду в постанові не викладено конкретний опис обставин правопорушення, установленого під час розгляду справи. Між тим, спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику ЄСПЛ у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", суд, повинен виходити з того, що, як і у крмінальному провадженні, суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім та не вправі самостійно змінювати на шкоду особи формулювання адміністративного правопорушення. Відповідне формулювання слід вважити по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведеною не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд, суддя також не має право самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 245, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого рішення. За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н