Постанова КЦС ВС № 720/750/16-ц

Постанова Іменем України 27 серпня 2020 року м. Київ справа № 720/750/16-ц провадження № 61-40240 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; представник позивача - ОСОБА_2 ; відповідачі: державне підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , Головне управління юстиції в Чернівецькій області; представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ; треті особи: публічне акціонерне товариство «Юні-Кредит-Банк», ОСОБА_5 ; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Височанської Н. К., Половінкіної Н. Ю., Яремка В. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр»), ОСОБА_3 , Головного управління юстиції в Чернівецькій області, треті особи: публічне акціонерне товариство «Юні-Кредит-Банк» (далі - ПАТ «Юні-Кредит-Банк»), ОСОБА_5 , про визнання електронних торгів недійсними. Позовна заява мотивована тим, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області (далі - ДВС ГТУЮ) перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з нього боргу на користь ОСОБА_5 у розмірі 16 214 грн 60 коп. та на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») у розмірі 546 248 грн 77 коп. В процесі проведення виконавчих дій було здійснено оцінку нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме: нежитлових будівель друкарні літ. «А», загальною площею 751 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 , про що був складений звіт про оцінку майна від 25 листопада 2014 року, відповідно до якого вартість приміщення визначена у розмірі 484 110 грн. Зазначав, що відповідно до умов іпотечного договору вартість предмета іпотеки становила 1 411 898 грн. Вважав, що вартість предмета іпотеки, визначена суб`єктом оціночної діяльності, не відповідає ринковій ціні її продажу та є значно заниженою. Про проведення оцінки предмету іпотеки його повідомлено не було, оскільки з вересня 2012 року він змінив фактичне місце проживання і по теперішній час проживає у м. Галіцин Одінцовського району Московської області Російської Федерації, що зумовило порушення його прав, як сторони виконавчого провадження. Також зазначав, що порушена процедура реалізації арештованого майна через електронні торги, оскільки ОСОБА_3 сплатив гарантійний внесок пізніше встановленого терміну, а сама заявка учасника торгів подана без наведення відомостей реквізитів документа про сплату гарантійного внеску. Крім того, 23 грудня 2014 року з банком була досягнута домовленість по врегулюванню кредитної заборгованості, про що свідчить рішення уповноважених осіб по врегулюванню проблемної кредитної заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу від 23 грудня 2014 року № 2312. Станом на 27-28 січня 2015 року перед проведенням електронних торгів передбачені Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, переможцем торгів стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну, проте відомості про кількість учасників електронних торгів в системі були відсутні, а у зв`язку із відсутністю зареєстрованих учасників електронних торгів та враховуючи наявність рішення уповноважених осіб по врегулюванню кредитної заборгованості, на його думку, торги не мали би відбутись і сторони мали достатній час для припинення примусового виконання виконавчого документу. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконною бездіяльність ДП «Інформаційний центр» щодо проведення підготовки і організації електронних торгів 29 січня 2015 року про продаж арештованого майна за ціною 484 110 грн, оформлених протоколом проведення електронних торгів від 29 січня 2015 року № 47133; визнати недійсним правочин, укладений за наслідками електронних торгів, а саме протокол від 29 січня 2015 року № 47133 проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна: нежитлових будівель друкарні літ. «А», що складаються з: приміщення 1-10, площею 26,00 кв. м; побутова 1-12, площею 23,60 кв. м; коридор 1-13, площею 35,30 кв. м, приміщення 1-14, площею 57,70 кв. м, комора 1-18, площею 4,30 кв. м, склад 1-23, площею 12,20 кв. м, тамбур 1-25 площею 1,80 кв. м, шахта ліфту 1-26 площею 7,30 кв. м, склад 1-27 площею 16,20 кв. м, склад 1-28 площею 142,70 кв. м, тамбур 1-29 площею 4,50 кв. м, приміщення пожежного насосу 1-30 площею 19,30 кв. м, комора 1-31 площею 8,10 кв. м, приміщення 1-32 площею 1,80 кв. м, приміщення 1-33 площею 1,80 кв. м, приміщення 1-34 площею 5,60 кв. м, приміщення 1-36 площею 3,30 кв. м, приміщення 1-36 площею 1,40 кв. м, вбиральня 2-3 площею 1,30 кв. м, санвузол 2-4 площею 130 кв. м, склад 2-5 площею 10,00 кв. м, кабінет директора 2-6 площею 11,50 кв. м, бухгалтерія 2-7 площею 11,80 кв. м, майстерня 2-8 площею 12,30 кв. м, коридор 2-9 площею 33,10 кв. м, вентканал 2-11 площею 3,00 кв. м, склад 2-12 площею 36,30 кв. м, бухгалтерія 2-13 площею 12,70 кв. м, приміщення 2-14 площею 18,00 кв. м, склад 2-16 площею 20,10 кв. м, наборочний цех 2-17 площею 67,30 кв. м, склад 2-18 площею 29,10 кв. м, наборочний цех 2-19 площею 67,30 кв. м, склад 2- 8 площею 29,10 кв. м наборочний цех 2-19 площею 9,90 кв. м, приміщення 2-20 площею 2,00 кв. м, приміщення 2-21 площею 3,70 кв. м, приміщення 2-22 площею 5,40 кв. м, приміщення 2-23 площею 4,30 кв. м, загальною площею 751,00 кв. м, та знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості №33151612. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2018 року у складі судді Вівчар Г. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії ДП «Інформаційний центр» щодо організації і проведення електронних торгів 29 січня 2015 року по продажу арештованого майна, оформлених протоколом проведення електронних торгів від 29 січня 2015 року № 47133, неправомірними. Визнано електронні торги, оформлені протоколом від 29 січня 2015 року № 47133 про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки): нежитлової будівлі друкарні, літ. «А», загальною площею 751 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 33151612, недійсними. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачем доведено наявність порушень під час проведення електронних торгів нежитлових приміщень, унаслідок яких права позивача були обмежені. ОСОБА_3 не подав заявку на участь в електронних торгах раніше ніж за три дні до початку їх проведення, а гарантійний внесок, усупереч положеннями Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, зробив менше ніж за добу до торгів, що є порушенням встановленого порядку реєстрації як учасника електронних торгів. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2018 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задоволено частково. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними електронні торги, оформлені протоколом від 29 січня 2015 року № 47133 про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), нежитлової будівлі друкарні літ. «А», загальною площею 751 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 33151612. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено, що при проведенні електронних трогів були порушені положення Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, оскільки учасника ОСОБА_3 автоматично допущено до участі в прилюдних торгах, тому його заявка на участь в торгах відповідала вимогам Тимчасового порядку та він мав право брати участь у торгах на загальних умовах. Разом з тим, позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право щодо оскарження оцінки майна, а також можливої участі в оспорених торгах, оскільки державний виконавець відділу примусового виконання рішень в порушення вимог частини третьої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» належним чином не повідомив позивача про результати оцінки арештованого майна та його подальшу передачу на реалізацію. Дане порушення вплинуло на права позивача в частині недоотримання від продажу нерухомого майна більшої суми коштів, оскільки з висновку комісійної судової оціночно-будівельної експертизи від 08 вересня 2017 року № 3840 вбачається, що ринкова вартість спірного нежитлового приміщення станом на січень 2015 року могла становити 1 182 489 грн, проте майно було продано на електронних торгах дешевше в два з половиною рази. Короткий зміст вимог касаційної скарги У липні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу 720/750/16-ц з Новоселицького районного суду Чернівецької області. У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем сторонам зведеного виконавчого провадження було направлено повідомлення про стягнення боргу з позивача на користь стягувачів різної форми власності про те, що згідно зі звітом про оцінку спірного приміщення вартість майна становило 484 110 грн. Зі змісту вказаного повідомлення вбачалось, що останнє було надіслане позивачу за адресою місця його проживання, вказаного в виконавчому документі - виконавчому написі нотаріуса. Зазначала, що позивач зобов`язаний був цікавитися станом та правовим статусом своєї власності. Вказувала, що в Україні в 2014 році діяв представник позивача ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 проживав в Російській Федерації, але від його імені велись переговори з банком-кредитором, внаслідок яких було прийняте рішення уповноважених осіб по врегулюванню проблемної кредитної заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу від 23 грудня 2014 року № 2312, проте ні ПАТ «Укрсоцбанк», ні представник ОСОБА_1 , як сторони виконавчого провадження, не звернулися до часу проведення електронних торгів до державної виконавчої служби про повернення без виконання виконавчого документу. Також не погоджувалась з вартістю нерухомого майна, визначеного за висновком комісійної судової оціночно-будівельної експертизи від 08 вересня 2017 року № 3840. Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судами 05 листопада 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Юні-Кредит-Банк», та ОСОБА_1 в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено іпотечний договір, предметом якого є нежитлові будівлі друкарні літ. «А», загальною площею 751 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 . Вартість приміщення складала 1 411 898 грн. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором 11 травня 2012 року виконавчим написом приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М. О. в рахунок погашення заборгованості в сумі 546 248грн 77 грн звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки (а.с. 17, т. 1). Виконавчий напис пред`явлено до виконання. 11 грудня 2014 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області було надіслано повідомлення сторонам зведеного виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь стягувачів різної форми власності, що згідно зі звітом про оцінку приміщення у АДРЕСА_1 , що належить боржнику, складеного 25 листопада 2014 року, вартість майна становить 484 110 грн (аркуш 142 ЗВП № 342438086). Повідомлення про проведення прилюдних торгів були опубліковані в газеті « Буковина » випуск № 2(2407) від 09 січня 2015 року і у газеті «Доба» від 15 січня 2015 року. 29 січня 2015 року відбувся продаж зазначеного приміщення, яке було придбано на електронних торгах ОСОБА_3 , що підтверджується копією протоколу проведення електронних торгів № 47133 (а.с. 11, т. 1). З листа Державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 15 квітня 2015 року за № 4725, який міститься в матеріалах зведеного виконавчого провадження на аркуші № 185, вбачається, що ОСОБА_1 , значиться з 23 квітня 2012 року знятим з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за рішенням суду. З оголошення про проведення електронних торгів вбачається, що стартова ціна продажу нерухомого майна становила 484 110 грн (а.с. 12, т. 1). Згідно з висновком комісійної судової оціночно-будівельної експертизи від 08 вересня 2017 року № 3840 вбачається, що ринкова вартість спірного нежитлового приміщення станом на січень 2015 року могла становити 1 182 489 грн (а.с. 234-240, т. 1). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною третьою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. За змістом статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. За загальним правилом реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (частина перша статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»). Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України). Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18). Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає можливість визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону. У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 вказано, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку проведення торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Відтак, до предмета доказування в цій справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів ( розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7). Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону). Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19). Встановивши, що позивачем не доведено порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року, справа № 367/6231/16-ц, провадження № 14-529цс19). Отже, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з підстав неповідомлення позивача про результати оцінки майна не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що нерухоме майна було придано на електронних торгах за заниженою ціною, безпідставні, оскільки в разі, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з результатами оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в окремий, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», спосіб. Дії державного виконавця при здійсненні своїх повноважень до призначення електронних торгів, зокрема щодо оцінки майна, не стосуються правил проведення торгів, а, відтак, не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними. За таких обставин, оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у позові. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, ураховуючи задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову у позові, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 7 261 грн 65 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 9 682 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити. Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2018 рокускасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , Головного управління юстиції в Чернівецькій області, треті особи: публічне акціонерне товариство «Юні-Кредит-Банк», ОСОБА_5 , визнання електронних торгів недійсними відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7 261 грн 65 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 9 682 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович