Постанова 4821 № 709/497/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1296/20Головуючий по 1 інстанції Справа №709/497/20 Чубай В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2020 року : м.Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 червня 2020 року, у складі судді Чубай В.В., - в с т а н о в и в : У квітні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду із позовом, вказавши, що підписавши заяву про надання банківських послуг, ОСОБА_2 уклав з банком договір про надання банківських послуг, з початковим кредитним лімітом, який надалі збільшувався та досяг 15 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, а відповідач не надав своєчасно кошти на погашення заборгованості за зобов`язаннями, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 17.03.2020 становить 34194 грн. 17 коп. та складається з: 20458 грн. 51 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6673 грн. 33 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 4957 грн. 85 коп. - нарахована пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1604 грн. 48 коп. - штраф (процентна складова). Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, а тому банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 34194 грн. 17 коп. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд своє рішення мотивував тим, що позивач не довів наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в тих розмірах та порядку, що заявлені у позові. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за простроченим тілом кредиту, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати. В обгрунтування апеляційної скарги, зазначає, що суд ухвалив рішення без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд безпідставно звільнив боржника від сплати заборгованості, оскільки останній не подавав відзиву на позов, заборгованість ним не оспорювалась та не заявлялись позовні вимоги про визнання даного кредитного договору нікчемним або недійсним. Зазначає, що відсутність підпису клієнта на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певну згоду на них. Кредитування та обслуговування наданого відповідачу кредиту відбувалося згідно затверджених умов та правил надання банківських послуг та тарифів. Скаржник звертає увагу, що оформлення послуги «Оплата частинами» можливо тільки за допомогою своєї кредитної картки, та використання даної послуги підтверджується здійсненням відповідачем наступних платежів, що зазначено у виписці по рахунку. Оскільки заборгованість за тілом кредиту виникла в зв`язку з використанням відповідачем кредитних коштів понад встановленого ліміту в межах овердрафту, тому вона повинна бути сплачена в повному обсязі. Платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою, тому скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність заборгованості за простроченим тілом кредиту. Також, на думку скаржника, суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, пені і штрафу, допустивши грубе порушення норм цивільного права, а саме: статей 549, 1054 ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», умов договору, якими передбачено сплату процентів, штрафів та пені за користування кредитним коштами. Оплата відповідачем заборгованості також є підтвердженням наявності кредитних правовідносин, визнання умов договору, а тому висновок суду про відсутність погодження умов кредитування є безпідставним. В апеляційній скарзі банк зазначає, що суд не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 про можливість банку заявити вимоги за ст. 625 ЦК України. ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 липня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 29.09.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.24). У своєму позові Банк стверджував про те, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Через невиконання відповідачем договірних зобов`язань у нього утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 17.03.2020 становить 34 194 грн. 17 коп. і складається з наступного: - 0 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 20458 грн. 51 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; - 0 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; - 6673 грн. 33 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; - 4957 грн. 85 коп. - нарахована пеня; - 0 грн. - комісія; та штрафи відповідно до п. 2.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 1604 грн. 48 коп. - штраф (процентна складова). У відповідності із анкетою-заявою ОСОБА_1 ознайомися із договором надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами. Водночас, в графі анкети-заяви «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, виявляю бажання оформити на своє ім`я» відсутня позначка відповідача щодо виду обраної картки, а надані позивачем докази не містять інформації, який саме вид кредитної картки обрав відповідач. Як доказ на укладення кредитного договору із відповідачем, банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані позичальником. Відповідно до вказаного витягу з Тарифів банку пропонується кредитування за чотирма схемами. Визначити, яку конкретну схему кредитування обрано відповідачем з витягу встановити неможливо. Також в обґрунтування доводів щодо укладення договору АТ КБ «Приватбанк» надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті http://privatbank.ua/terms. Наданий банком витяг з Умов та правил не підписаний відповідачем. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві про одержання кредиту від 29.09.2010, підписаній сторонами, відсутні умови договору про визначення розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, пеню та штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.09.2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (без уточнення обраного виду карти) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 29.09.2010 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та штрафів, а також розмір і порядок їх нарахування. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою- споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що також зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Апеляційний суд враховує, що банк систематично змінює зміст Умов та Тарифів надання послуг, отже стверджувати, що з 2010 року (коли сторони у справі уклали договір) до 2020 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також розміру та порядку нарахування відсотків, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 29.09.2010 не містить достатніх відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем. Незазначеною є і схема погашення кредиту, нарахування відсотків та міри відповідальності за порушення зобов`язань. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідачем не підписувався. До позовної заяви не додані документи, які підтверджують, що на момент підписання заяви, відповідач був ознайомлений саме з заявленими позивачем умовами кредитування з використанням кредитки. Надані Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підтверджують узгодження з позичальником конкретних умов кредитування. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач не підписував надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, то такі докази є неналежними і не беруться до уваги судом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмір та порядок нарахування комісії, пені та штрафів, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З огляду на це, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції, під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» штрафів, пені за порушення строків платежів за договором з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції. Доводи скаржника про те, що надання безпроцентних кредитів забороняється, отже суд мав стягнути проценти на підставі ст. 625 ЦК України (можливість чого зазначена у постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі №342/180/17) слід оцінити критично, адже вказана норма матеріального права передбачає відповідальність у виді сплати 3% за порушення грошового зобов`язання, а в цій справі банк не довів погоджені сторонами умови для нарахування платежів, прострочення зі сторони позичальника щодо яких слугувало б підставою для здійснення нарахувань згідно ст. 625 ЦК України. Крім цього, строк дії кредитної картки, яка була видана відповідачу за даним кредитним договором не закінчився, оскільки термін її дії, відповідно до наданої позивачем довідки, закінчується в березні 2021 року (а.с.23), тому у відповідача не виникла перед банком відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбаченого ст. 625 ЦК України. Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що сплата позичальником заборгованості є підтвердженням погодження його з умовами кредитування, оскільки фактичне використання кредитної картки позичальником свідчить про визнання ним наявності між сторонами справи відповідних кредитних правовідносин, однак це не дає суду можливість задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею, відсотками та штрафами, оскільки відсутні погоджені сторонами умови для нарахування таких платежів. Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 29.09.2010 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту. Водночас, заслуговують на увагу доводи скаржника про наявність заборгованості за простроченим тілом кредиту. Згідно п.1.1.1.72 Умов простроченим кредитом є кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту, яка включає в себе заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 20 458 грн. 51 коп., розмір якої підтверджено розрахунком банку та банківською випискою по картковому рахунку і не спростований відповідачем, підлягають до задоволення. Відповідно до ст. 376 ЦПК україни підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів доходить висновку, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 червня 2020 року підлягає до скасування в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 20 458 грн. 51 коп., у зв`язку з порушенням судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, шляхом задоволення позовних вимог у цій частині. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, то судові витрати АТ КБ «ПриватБанк», понесені ним пропорційно розміру задоволених позовних вимог за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3142 грн. 48 коп. підлягають стягненню з відповідача. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 червня 2020 року у даній справі в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 20 458 грн. 51 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 3142 грн. 48 коп. В іншій частині рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України. Судді: Ю.В. Сіренко Н.І. Гончар Т.Л. Фетісова