Постанова 4815 № 569/23568/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 вересня 2020 року м. Рівне Справа № 569/23568/19 Провадження № 22-ц/4815/880/20 Головуючий в Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Ковальов І.М. Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції (вступної та резолютивної частин): об 11 год. 45 хв. 01 червня 2020 року у м. Рівне Дату складення повного тексту: не вказано Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року в суд звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Мотивуючи свої вимоги, покликалася на існування рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2004 року, яким стягнуто на її користь з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 200 гривень щомісячно, починаючи з 26 серпня 2004 року і до досягнення дитиною повноліття. Проте після ухвалення вказаного судового рішення відповідач продовжував ухилятися від утримання дитини, сплачував аліменти не повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку державного виконавця від 01 серпня 2019 року вих.№ 63194, за період з лютого 2016 року по серпня 2019 року становить 21 339,17 гривень. З наведеним спонукань просила стягнути на свою користь з ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 4 339 525,40 гривень. У поданому відзиві ОСОБА_1 просив в задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач стверджував, що проведений позивачем розрахунок заборгованості за формулою, наведеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі 572/1762/15-ц, є помилковим, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року в справі №333/6020/16-ц уточнила раніше сформовану позицію порядку обчислення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів. Крім того, вважав незаконною вимогу через те, що розмір пені перевищує 100 відсотків самої заборгованості. В поданій 09 квітня 2020 року заяві про зменшення розміру позовних вимог ОСОБА_2 просила стягнути на свою користь з ОСОБА_1 21 339,17 гривень неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Так, на переконання позивача, нею надано математично правильний розрахунок пені, проте врахувавши, що відповідно до ст. 196 СК України розмір неустойки не повинен буди більшим, аніж 100 відсотків заборгованості, вона вважала за необхідне зменшити позовні вимоги. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 21 339,17 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 гривень для зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість. Заявник вказував, що попри наведених у відзиві на позов аргументів щодо хибності розрахунку пені за прострочення сплати аліментів за формулою, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі №572/1762/15-ц, здійснив свій розрахунок неустойки. На його переконання, згодом Велика Палата Верховного Суду постановою від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц уточнила сформульовану раніше позицію щодо порядку обчислення неустойки (пені) зі сплати аліментів, визначивши, що обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного дня такого прострочення. Тому цією постановою було зазначено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів. Отже розмір пені за місячним платежем розраховується шляхом множення заборгованості зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати та помножити на 1 відсоток. Тобто заборгованість за місяць помножити на кількість днів заборгованості та помножити 1 відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня повинна нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені -1 %. Проте із розрахунку, наведеного у позовній заяві та з яким погодився суд першої інстанції, нарахування пені проводилося виходячи із загальної суми заборгованості, а не заборгованості за конкретний місяць, що не відповідає вимогам ст. 196 СК України. З викладених міркувань просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 21 339,17 гривень, прийнявши у відповідній частині нове рішення про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 3 120,96 гривень. У поданому відзиві ОСОБА_2 просила залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Стверджувала, що розрахунок пені є правильним та здійснений відповідно до положень ст. 196 СК України, а суд першої інстанції виходив розміру заборгованості, який був визначений державним виконавцем та відповідачем не був спростований. Відповідач не звернув уваги на те, що розрахунок розміру пені по суті вирішено аналогічно в обох наведених постановах касаційного суду та цей порядок обчислення враховано й при вирішенні даного спору місцевим судом. Натомість ОСОБА_1 розрахував пеню шляхом множення заборгованості за аліментами за місяць на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Тобто провів розрахунок з урахуванням висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, оскільки пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Судом з`ясовано, що сторони мають спільну неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що ними не заперечується і підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2004 року, що набрало законної сили, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки в розмірі 200 гривень щомісячно, починаючи з 26 серпня 2004 року і до повноліття дитини. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 серпня 2019 року №63194, зробленого старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в межах виконавчого провадження №54005754 з примусового виконання виконавчого листа №2-9454-2004, який виданий на виконання зазначеного рішення суду, вбачається, що сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 01 серпня 2019 становить 21 339,17 гривень. Спірні відносини між сторонами виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем покладених на нього рішенням суду обов`язків щодо сплати аліментів на утримання спільної з ОСОБА_2 дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК України). Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів). Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Так, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 відсоток від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1 відсоток за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Це правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Таких правових висновків щодо порядку обчислення пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду в цій постанові зазначила, що у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) питання стягнення пені зі сплати аліментів вирішено так само у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Між тим, наведені в позовній заяві і апеляційній скарзі розрахунки зазначеним принципам обчислення неустойки за прострочення сплати аліментів не відповідають. Як правильно зазначає відповідач, в розрахунку, що міститься в позовній заяві, нарахування здійснено виходячи із загальної суми заборгованості, а не за конкретний місяць. Однак й порядок нарахування пені, що вказаний ним же, також є хибним, адже його здійснено шляхом множення заборгованості за аліментами в місяці на 1 відсоток пені та на кількість днів саме місяця, але її нарахування не обмежується тільки одним місяцем, про що правильно зауважила позивач у відзиві на апеляційну скаргу. Тому колегія суддів обчислила нарахування пені, яка підлягає стягненню з відповідача, таким чином: За лютий 2016 року - 2 498 гривень (200 х 1% х 1 249). За березень 2016 року - 2 436 гривень (200 х 1% х 1 218). За квітень 2016 року - 2 376 гривень (200 х 1% х 1 188). За травень 2016 року - 2 314 гривень (200 х 1% х 1 157). За червень 2016 року - 2 254 гривень (200 х 1% х 1 127). За липень 2016 року - 2 192 гривень (200 х 1% х 1 096). За серпень 2016 року - 2 130 гривень (200 х 1% х 1 065). За вересень 2016 року - 2 070 гривень (200 х 1% х 1 035). За жовтень 2016 року - 2 008 гривень (200 х 1% х 1 004). За листопад 2016 року - 1 948 гривень (200 х 1% х 974). За грудень 2016 року - 1 886 гривень (200 х 1% х 943). За січень 2017 року - 1 824 гривень (200 х 1% х 912). За лютий 2017 року - 1 768 гривень (200 х 1% х 884). За березень 2017 року - 1 706 гривень (200 х 1% х 853). За квітень 2017 року - 1 646 гривень (200 х 1% х 823). За травень 2017 року - 1 584 гривень (200 х 1% х 792). За червень 2017 року - 1 524 гривень (200 х 1% х 762). За липень 2017 року - 1 462 гривень (200 х 1% х 731). За серпень 2017 року - 1 400 гривень (200 х 1% х 700). За вересень 2017 року - 1 340 гривень (200 х 1% х 670). За жовтень 2017 року - 1 278 гривень (200 х 1% х 639). За листопад 2017 року - 1 218 гривень (200 х 1% х 609). За грудень 2017 року - 1 156 гривень (200 х 1% х 578). За січень 2018 року - 1 094 гривень (200 х 1% х 547). За лютий 2018 року - 1 038 гривень (200 х 1% х 519). За березень 2018 року - 976 гривень (200 х 1% х 488). За квітень 2018 року - 916 гривень (200 х 1% х 458). За травень 2018 року - 854 гривень (200 х 1% х 427). За червень 2018 року - 794 гривень (200 х 1% х 397). За липень 2018 року - 732 гривень (200 х 1% х 366). За серпень 2018 року - 670 гривень (200 х 1% х 335). За вересень 2018 року - 610 гривень (200 х 1% х 305). За жовтень 2018 року - 548 гривень (200 х 1% х 274). За листопад 2018 року - 488 гривень (200 х 1% х 244). За грудень 2018 року - 426 гривень (200 х 1% х 213). За січень 2019 року - 364 гривень (200 х 1% х 182). За лютий 2019 року - 308 гривень (200 х 1% х 154). За березень 2019 року - 246 гривень (200 х 1% х 123). За квітень 2019 року - 186 гривень (200 х 1% х 93). За травень 2019 року - 124 гривень (200 х 1% х 62). За червень 2019 року - 64 гривень (200 х 1% х 32). При цьому оскільки позивач заявила вимогу про стягнення неустойки за період з 01 лютого 2016 року по 01 серпень 2019 року, тому станом на останню дату заборгованість за липень 2019 року відсутня. Отже, загальний розмір неустойки (пені) складає 52 456 гривень. Разом з тим, норми ч. 1 ст. 196 СК України вказують про безальтернативність обмеження розміру стягнення судом неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості за аліментами. Тобто з урахуванням цієї вимоги закону з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 21 339,17 гривень, що й було правильно зроблено судом попередньої інстанції. Проте при цьому мотивувальна частина рішення суду першої інстанції відрізняється від наведених колегією суддів висновків. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003). Підставою для зміни оскаржуваного рішення відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні. На підставі ст. 196 СК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції, зазначеній в постанові Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня прийняття. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.О.Гордійчук Н.М.Ковальчук