Постанова 4808 № 346/2683/19

Справа № 346/2683/19 Провадження № 22-ц/4808/1004/20 Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І. Суддя-доповідач Мелінишин Г.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді П`ятковського В.І., ухвалене 24 червня 2020 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 26 червня 2020 року, в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно заяви б/н від 27 березня 2014 року відповідач отримав в АТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 19 330,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між ними договір про надання банківських послуг. В порушення вимог закону та умов договору позичальник належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 22 травня 2019 року утворилася заборгованість в розмірі 42 142,05 грн. Зокрема: 21 026,28 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 440,73 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10 692,09 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 500,00 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1982,95 грн - штраф (процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини банк просив задовольнити позов. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що анкета - заява позичальника не містить інформації щодо отримання ОСОБА_1 картки, її виду та ліміту кредитування. Також у ній відсутні умови договору щодо процентної ставки за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) тощо. При цьому долучені банком до позовної заяви Тарифи банку, а також Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог товариства. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не врахував, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про приєднання, які регулюються положеннями статті 634 ЦК України. Укладення вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви, за умовами якої позичальник своїм підписом приєднується і погоджується виконувати Умови та Правила банківських послуг, Тарифи банку, що в цілому складають договір банківського обслуговування. Крім того, свідченням приєднання відповідача до умов договору є факт використання кредитних коштів, а також часткове погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку. При цьому із виписки по рахунку вбачається, що позичальнику було встановлено кредитний ліміт, він отримував кошти через банкомат та проводив ними оплату товарів в магазинах, що є неможливим без наявності картки. Натомість суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість, а отже, визнавав свої зобов`язання за договором, у тому числі по неустойці, а також розміри встановлених обов`язкових платежів. При цьому у разі не згоди із розрахунком суми пені суд у порушення процесуальних норм не навів свій розрахунок. ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 березня 2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій погодився, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг. Також підтвердив, що ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідний з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг згідний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту (а.с.11). Згідно наданого банком розрахунку станом на 22 травня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складала 42 142,05 грн. З них, зокрема: 21 026,28 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 440,73 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10 692,09 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 500,00 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1982,95 грн - штраф (процентна складова) (а.с.6-10). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. В силу статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. За приписами частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Обґрунтовуючи свої позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» покликалося на те, що відповідно до укладеного договору позичальник отримав кредит у розмірі 19 330,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач, на підтвердження своїх вимог надав суду копію анкети - заяви від 27 березня 2014 року, два розрахунки заборгованості за цим договором станом на 31 травня 2015 року та станом на 22 травня 2019 року, довідку про видачу кредитних карт, виписки по рахунках за період з 01 січня 1999 року по 11 лютого 2020 року. Водночас анкета - заява від 27 березня 2014 року, яка підписана сторонами, містить лише анкетні дані позичальника, контактну інформацію. Будь-які умови договору про встановлення кредитного ліміту, тип картки, процентна ставка у заяві не зазначені. Відсутні у ній також і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Аналогічно не містять жодних даних щодо кредитного ліміту і виписки по рахунку. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі положеннями статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Оскільки банком не надано доказів того, що 27 березня 2014 року відповідачу надавались кредитні кошти в розмірі 19 330,00 грн, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту (поточного і простроченого). При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до розрахунку банку ОСОБА_1 внесено на погашення заборгованості 29 222,36 грн, частину з яких позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків та пені. Окрім того, пред`являючи вимоги про погашення кредиту банк просив, у тому числі, крім тіла кредиту (поточного і простроченого) стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по пені і штрафи за несвоєчасну сплату кредитних коштів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів банку, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua та надані позивачем на підтвердження своїх вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки сторін, їх відповідальність, а також містяться додаткові положення. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов (копії яких долучені банком до позовної заяви) розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Як і того, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені та штрафів саме в зазначених у них розмірах і порядках нарахування. Крім того, не може бути належним доказом і роздруківка з сайту банку, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (позикодавця), що може вносити і вносить відповідні зміни в умови й правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені і штрафів, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно вказаних обставин не доводять. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження№ 14-131цс19). Враховуючи, що долучені позивачем до матеріалів справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису позичальника, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 березня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином, у цій справі відсутні підстави вважати, що сторони у письмовій формі обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Доводи апелянта в скарзі про те, що свідченням приєднання позичальника до умов договору є факт використання кредитних коштів, а також часткове погашення ним заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції також обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені та штрафів. За приписами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, шо судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно підлягає залишенню без змін. Зважаючи на результати перегляду справи судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала скаргу. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. В силу вимог пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 24 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.П. Мелінишин Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин Повний текст постанови виготовлено 03 вересня 2020 року