Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/13666/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/13666/19 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М. Категорія 72 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кучерявого О.В. з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Семенцової Л.М. у цивільній справі №295/13666/19 за позовом виконавчого комітету Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа- орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на малолітню дитину, - в с т а н о в и в: У вересні 2019 року виконавчий комітет Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом. Просив позбавити батьківських прав відповідача відносно його малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього аліменти на утримання дочки в розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь особи чи установи, яка у подальшому буде здійснювати догляд за нею. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків із виховання та утримання дитини. А саме, систематично зловживає спиртними напоями, залишає дитину без догляду на тривалий час, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. Суб`єктами соціальної роботи з ОСОБА_1 постійно проводилися профілактичні заходи впливу, спрямовані на усунення причин порушення ним права дитини на безпечні умови життя, охорону здоров`я, фізичний, духовний та соціальний розвиток, однак систематична профілактична робота позитивного результату не дала. У зв`язку з чим виконавчий комітет Житомирської міської ради змушений був звернутися до суду з даним позовом. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 червня 2020 року у задоволенні позову - відмовлено. Цим же рішенням попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покладено на орган опіки та піклування Житомирської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_1 відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У поданій апеляційній скарзі виконавчий комітет Житомирської міської ради просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що упродовж семи років суб`єктами соціальної роботи з ОСОБА_1 постійно проводилися профілактичні заходи впливу, спрямовані на усунення причин порушення ним права дитини на безпечні умови життя, охорону здоров`я, фізичний, духовний та соціальний розвиток. Однак систематична профілактична робота позитивного результату не дала. ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання обов`язків з виховання та утримання дитини. Відповідач постійно попереджався про відповідальність за злісне ухилення від виконання батьківських обов`язків, проте жодних висновків для себе не зробив. Рішенням Богунського районного суду від 18.01.2019 року ОСОБА_1 було попереджено про необхідність змінити своє відношення до дитини. Однак стабільної позитивної динаміки у виконанні батьківських обов`язків не спостерігалося, оскільки відповідач продовжував зловживати алкогольними напоями, залишаючи дитину без належного догляду та виховання. Такі дії, на думку апелянта, можуть нести пряму загрозу життю і здоров`ю дитини. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання наказом №6 служби у справах дітей Житомирської міської ради від 21.01.2013 року взята на облік в службі у справах дітей Житомирської міської ради у зв`язку з проживанням дитини в сім`ї, в якій батьки та особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов`язків (а.с.7,9). Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 22.08.2014 року у справі №289/620/14-ц за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, з участю третьої особи без самостійних вимог - органу опіки та піклування Радимишльської РДА, позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11,12). Рішення набрало законної сили 17.10.2014 року. Спеціалістами служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради разом з фахівцями центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді протягом 2019 року було здійснено ряд обстежень житлово-побутових умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що для дитини було створено належні умови, необхідні для повноцінного життя, розвитку та виховання. При цьому неодноразово проводилася профілактична бесіда з відповідачем щодо недопущення вживання ним алкогольних напоїв та належного виконання ним батьківських обов`язків, про що складено акти від 25.02.2019 року, 17.04.2019 року (а.с.23-25). 26.04.2019 року було складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, згідно якого 26.04.2019 року о 13-15 год. ОСОБА_2 була виявлена в навчальному закладі Житомирська ЗОШ № 5 за адресою: м. Житомир, вул.Клосовського,16 та встановлено, що батько ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями та не годував дитину (а.с.14,15). Як вбачається з повідомлення Житомирської ЗОШ №5 від 26.04.2019 року, адміністрація Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 повідомляє про порушення прав дитини, стосовно учениці 2-А класу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 26.04.2019 року вона не з`явилася до школи, а батько ОСОБА_1 на телефонні дзвінки класовода ОСОБА_4 не відповідав. Комісія у складі соціальних педагогів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , практичного психолога ОСОБА_7 терміново відвідали родину за місцем проживання. На момент відвідування ОСОБА_1 був у нетверезому стані та не міг пояснити котра година і чому дитина не в школі. Комісія поспілкувалася з ОСОБА_2 , допомогла дівчинці зібратися та відвела до школи. У ході розмови з дитиною було з`ясовано, що з вечора 25.04.2019 року вона нічого не їла та пояснила чому тато не відповідав на телефонні дзвінки (здав телефон в ломбард)(а.с.19). 03.09.2019 року також складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, згідно якого 03.09.2019 року о 16-50 год. ОСОБА_2 була виявлена в навчальному закладі Житомирська ЗОШ №5 за адресою: м. Житомир, вул. Клосовського, 16 та встановлено, що батько ОСОБА_1 знаходиться в лікарні на лікуванні (а.с.17,18). Із повідомлення Житомирської ЗОШ №5 від 04.09.2019 року слідує, що на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, з 2017 року знаходиться учениця З-А класу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 навчається у школі з першого класу. Батько ОСОБА_1 схильний до зловживання алкогольними напоями. Мати ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав. У рамках соціально-психологічного супроводу дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах, 02.09.2019 року встановлено, що дитину до школи привела матір. Дівчинка була охайно одягнена. Під час проведення бесіди з матір`ю представниками соціально-психологічної служби встановлено, що дитина до школи готова та має все необхідне для навчання у школі. Зі слів ОСОБА_3 , на даний час вона проживає з колишнім чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 та працює в пекарні. Під час літніх канікул дівчинка відпочивала у бабусі по матері у селі Потіївка Радомишльского району. 03.09.2019 року ОСОБА_3 привела дівчинку до школи та повідомила, що на період лікування ОСОБА_1 вона буде опікуватись дитиною згідно з письмовою згодою батька. Під час розмови від жінки відчувався запах алкоголю. На запитання чи вживає алкоголь, ОСОБА_3 відповіла, що періодично. Комісія у складі: заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_10 , соціальних педагогів ОСОБА_6 , ОСОБА_11 відвідала родину за місцем проживання. На момент відвідування двері ніхто не відчинив, після чого проведено індивідуальна бесіда з ОСОБА_2 , яка підтвердила, що мати дійсно проживає разом з ними, готує їсти, дає кишенькові гроші та забиратиме її після навчальних занять. Після уроків, які закінчуються о 16-30 год., мати не з`явилась до школи, ключів від квартири у дитини не було, тому класовод ОСОБА_13 поставила до відома заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_14 про даний факт. О 16-45 год. заступник директора з навчально-виховної роботи повідомила службу дітей Житомирської міської ради про обставини, які склалися стосовно дитини. О 17-30 год. до школи були викликані поліція та «Швидка допомога», складено акт про вилучення дитини в присутності заступників директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_14 , ОСОБА_10 (а.с.20,21). 26.04.2019 року та 04.09.2019 року внаслідок зазначених вище обставин ОСОБА_2 була доставлена працівниками поліції в педіатричне відділення комунального підприємства «Дитяча лікарня імені В.И.Башека» відповідно до повідомлень лікарні до служби у справах дітей Житомирської міської ради № 04/4-412 та № 04/4-977. У подальшому за направленням служби у справах дітей Житомирської облдержадміністрації 19.09.2019 року дитина була поміщена до комунальної установи «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Сонячний дім» Житомирської обласної ради для проходження курсу соціально-психологічної реабілітації, підтвердженням чому є повідомлення від 07.11.2019 року № 342 (а.с.13,16,59). Згідно довідки комунальної установи «Обласний медичний центр з надання спеціалізованої допомоги хворим на залежності, ВІЛ/СНІД-інфекції та шкірно-венерологічні захворювання» Житомирської обласної ради № 3075 від 12.09.2019 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в даному закладі з 03.09.2019 року по 12.09.2019 року у зв`язку із захворюванням (а.с.57). Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 18.01.2019 року, яке набрало законної сили, в справі № 295/15292/18 за позовом виконавчого комітету Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено (а.с.33,34). Згідно висновку органу опіки і піклування - виконавчого комітету Житомирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 143 від 05.02.2020 року, визнано за доцільне позбавити батьківських прав відповідача, так як він тривалий час ухиляється від виконання обов`язків з виховання та утримання дитини, систематично зловживає спиртними напоями, залишає дитину без догляду, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с.78). Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН «Про права дитини», відповідно до преамбули якої, дитині для повного й гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно ст.9 Конвенції ООН «Про права дитини» держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню. Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Крім цього, вказані правовідносини регулюються міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21.06.2001 року № 2558-ІІІ, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження. Відповідно до положень ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. За положеннями ст.9 Конвенції ООН «Про права дитини» держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію. Статтею 164 СК України встановлено виключний перелік підстав для позбавлення матері чи батька дитини батьківських прав. Зокрема, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Пленум Верховного Суду України в п.п.15,18 Постанови № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських прав. За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Доводи представника позивача про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини не знайшли свого підтвердження достовірними доказами. У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 року в справі «Савіни проти України» зазначається «що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини». Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 07.12.2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі №753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зроблено правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (ч.ч.5,6 ст.19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.07.2007 року за №3 визначено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Зафіксовані актами органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 26.04.2019 року та 03.09.2019 року два факти незабрання своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 відповідачем зі школи підтверджують допущення ним неналежного виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неї, а інші досліджені судом письмові докази, чого також не заперечував він сам під час розгляду справи, вказують на схильність відповідача до зловживання алкогольними напоями. Поряд із тим, ці обставини не є достатніми для позбавлення його батьківських прав відносно його малолітньої дитини. Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у відповідача свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини, так як наявними в справі письмовими доказами не підтвердженого того, що відповідач страждає на хронічний алкоголізм, у зв`язку з чим ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. При цьому також доказів того, що відповідач перебуває на диспансерному обліку в медичному закладі з діагнозом «алкогольна залежність» матеріали справи не містять. У період з 03.09.2019 року по 12.09.2019 року він перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній установі «Обласний медичний центр з надання спеціалізованої допомоги хворим на залежності, ВІЛ/СНІД-інфекції та шкірно-венерологічні захворювання» Житомирської обласної ради відповідно до довідки № 3075 від 12.09.2019 року, тому ця обставина не може бути розцінена судом як свідоме невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. На час розгляду справи в суді відповідач працював в благодійній організації «Комплексний заклад соціального захисту для осіб, які потрапили в складні життєві обставини» черговим з режиму з 01.11.2019 року, де йому було надано позитивну характеристику (а.с.55,56,69). Згідно відомостей комунальної установи «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Сонячний дім» Житомирської обласної ради, викладених у повідомленнях від 07.11.2019 року № 342, 13.01.2020 року № 13, за час перебування дитини у центрі батько ОСОБА_1 відвідує свою дочку щодня, цікавиться її здоров`ям, розвитком, навчанням (успіхами у школі), щоразу приносить дочці гостинці (а.с.59,68). ОСОБА_1 спілкується з спеціалістами закладу (вихователями, психологом та інш.) щодо розвитку своєї дочки. Окрім відвідувань, батько щодня телефонує своїй дочці. З боку дитини або персоналу закладу скарг (зауважень) на ОСОБА_1 жодного разу не надходило та жодного разу не був помічений у нетверезому стані, адекватний та відкритий до спілкування. Змін у поведінці або настрої дитини, після або до відвідувань її батьком, не виявлено, між дитиною та батьком тісний емоційний зв`язок, ОСОБА_2 завжди чекає його візитів, на запитання чи бажає вона повернутися додому до батька відповідає «так». З часу надання останньої інформації, а саме з 06.11.2019 року, будь-яких змін у стосунках з боку батька ОСОБА_1 та його дочки ОСОБА_2 не відбулося. ОСОБА_1 , як і раніше, майже щодня відвідує свою дочку, цікавиться її здоров`ям, розвитком та навчанням, приносить гостинці та бажає забрати її додому. ОСОБА_2 із задоволенням чекає на батька, змін у її настрої після відвідувань батьком не спостерігається. На новорічні свята батько приходив привітати свою дочку, приносив подарунки, солодощі та фрукти. У п.54 рішення ЕСПЛ «Хант проти України» (від 07.12.2006 року) суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27.11.1992 року і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07.08.1996 року, п.

78. Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Згідно ч.ч.2,4 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у п.6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Згідно ст.19 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи. Законодавець визначив, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини. Якщо такий результат не передбачається, то позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки. Проте, стороною позивача не надано суду достатніх належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо свідомого нехтування ним своїми обов`язками та ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, в тому числі необґрунтованими є твердження позивача про те, що відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків за ст.184 КУпАП, враховуючи, що відповідних доказів до суду не надано. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але аналіз доказів у їх сукупності свідчить про наявність у відповідача батьківського ставлення до своєї дочки, бажання виконувати свої батьківські обов`язки, що узгоджується з інтересами дитини. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 дитина забезпечена всіма належними умовами, необхідними для повноцінного життя, розвитку та виховання. В даний час дитина перебуває у бабусі, де і пішла в школу. Втручання у право на повагу до сімейного життя спричиняє порушення статті 8 Конвенції, за винятком випадків, коли воно здійснюється «згідно із законом», має ціль або цілі, що є легітимними згідно з пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення згаданої вище цілі або цілей (п. 83 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гаазе проти Німеччини»). Суд першої інстанції, зважаючи на обставини справи обгрунтовано відступив від висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки обставин, які були б беззаперечними підставами та свідчили б про винну поведінку відповідача щодо його ухилення від виховання дочки, умисного і свідомого нехтування своїми обов`язками, та є підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, судом не встановлено. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 червня 2020 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 02.09.2020 року.