Ухвала КАС ВС № 640/103/19

УХВАЛА 03 вересня 2020 року Київ справа №640/103/19 адміністративне провадження №К/9901/20466/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу адвоката Ачкіназі Євгенія Борисовича, який діє в інтересах громадянки республіки Вірменія ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі № 640/103/19 за адміністративним позовом громадянки республіки Вірменія ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява громадянки Республіки Вірменія ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Державної міграційної служби України (надалі - відповідач 1), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 9, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі - відповідач 2), адреса: 65014, місто Одеса, вулиця Преображенська, будинок 44, в якій позивач просить: визнати бездіяльність уповноважених осіб Державної міграційної служби України, виражену у незабезпеченні при створенні, супроводженні та підтримці функціонування Єдиного державного демографічного реєстру можливості для Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області виконання вимог статей 4 - 5-5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в частині здійснення Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області обміну посвідки на тимчасове проживання із застосуванням засобів реєстру у строк - за 10 календарних днів до дня закінчення строку її дії; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає у недотриманні 26 грудня 2018 року вимог статей 4 - 5-5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» при прийнятті документів для продовження строку дії посвідки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , в тому числі у ненаданні письмової відповіді про неможливість вчинення необхідних дій із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру та опису прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів, а також у невиданні в порушення вимог частини 1 статті 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» посвідки у десятиденний строк з дня отримання заяви про продовження строку дії посвідки; зобов`язати Державну міграційну службу України забезпечити функціонування Єдиного державного демографічного реєстру з урахуванням положень статей 4 - 5-5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в частині здійснення Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області обміну посвідки на тимчасове проживання із застосуванням засобів реєстру у строк - за 10 календарних днів до дня закінчення строку її дії; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області надати ОСОБА_1 опис прийнятих 26 грудня 2018 року із заявою про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів, та розглянути подані 26 грудня 2018 року документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання шляхом її обміну в порядку статей 4 - 5-5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року, та видати на виконання вимог частини 1 статті 5-3 Закону посвідку на тимчасове проживання ОСОБА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями адвокат Ачкіназі Євгеній Борисович, який діє в інтересах громадянки республіки Вірменія ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із указаною касаційною скаргою. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Підставами звернення до суду із указаною касаційною скаргою зазначено пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 2040/5550/18; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та відповідно порушеннями судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Разом з тим, формально визначивши підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не вказано, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та не обґрунтовано у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Крім того, Суд звертає увагу на те, що за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що справа № 640/103/19 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України та наявності одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Ачкіназі Євгенія Борисовича, який діє в інтересах громадянки республіки Вірменія ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі № 640/103/19 за адміністративним позовом громадянки республіки Вірменія ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії- залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України зазначенням підстав та наданням обґрунтувань про наявність одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали в частині обґрунтування наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема не зазначення про наявність одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та не обґрунтування посилання на конкретний підпункт, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова Судді Верховного Суду