Постанова 4857 № 380/1745/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1745/20 пров. № А/857/7033/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бартківа Ігоря Богдановича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, постановлену суддею Лунь З.І. у м. Львові у порядку письмового провадження, у справі № 380/1745/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов"язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Львіського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Копію рішення позивачем отримано 06 квітня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ф.119 з штриховим ідентифікатором 79018 2735379

8. Після отримання копії згаданого рішення представником позивача - адвокатом Бартків І.Б. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 5000,00 грн понесених позивачем витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року в задоволенні заяви представника позивача Бартківа І.Б. про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Ухвала мотивована тим, що матеріалами справи не підтверджується фактична участь представника позивача Бартківа І.Б. у наданні правової допомоги у справі №380/1745/20. Також вказав, що позивач не надав доказів понесення витрат на правничу допомогу до завершення справи по суті. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник позивача - адвокат Бартків І.Б. оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення підлягає скасуванню в з наступних підстав. Так, відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1ст.139 КАС України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020року у справі№726/549/19, 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19. Колегія суддів також зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру. З матеріалів справи слідує, що позивачем клопотання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу було заявлено у позовній заяві. Докази понесених витрат на професійну правничу довомогу позивачем подано разом із заявою про ухвалення додаткового рішення після отримання копії рішення суду, ухваленого в порядку письмового провадження. На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року, укладений між позивачем та адвокатом Барків І.Б. (т.1 а.с.59). Пунктом 2 Договору визначено, що порядок оплати праці адвоката передбачено в Додатку №2 до даного Договору. Додатком № 2 до договору про надання правової допомоги від 10 січня 2020 року сторонами обумовлено вартість правової допомоги, наданої в тому числі у Львівському окружному адміністративному суді у справі справі №380/1745/20. Зі змісту даного документа слідує, що до вартості правової допомоги, наданої у даній справі, також включені витрати, пов`язані із підготовкою позову, збором доказів, що узгоджується із приписами ч.3 ст. 134 КАС України. Згідно з умовами додатку до Договору визначено, що вартість перелічених послуг, наданих у справі №380/1745/20, складає 5000,00 грн (т.1 а.с.75). На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги на представництво інтересів від 07 квітня 2020 року, яким Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичні послуги на суму 5000,00 грн (т.1 а.с.74). Для підтвердження факту оплати послуг адвоката на розгляд суду надано квитанцію від 02.04.2020 на суму 5000,00 грн, яка містить належне, повне призначення платежу «за правову допомогу» та зазначення відповідних платника та отримувача, що дозволяє суду ідентифікувати понесені позивачем згідно такої квитанції витрати як такі, що сплачені за надання правничої допомоги позивачу у справі №380/1745/20. Аналізуючи наведені правові норми та доводи заяви представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому у заяві, зверненій до суду першої інстанції, розмірі (в сумі 5000,00 грн), їх пов`язаність з розглядом справи, пропорційність та обгрунтованість розміру судового збору до предмета спору, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Відповідно до частини першої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Крім того, 21 липня 2020 року представником позивача до Восьмого апеляційного адміністративного суду подано відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на апеляційну скаргу, у якій представником заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 6261,00 грн, та про стягнення понесених позивачем судових витрат у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн. На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано: -Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги від 05.06.2020, згідно з пунктами 4-7 якої за домовленістю сторін вартість визначених нею послуг погоджена у фіксованому розмірі в сумі 5000,00 грн, сплата узгодженої сторонами суми вартості послуг (гонорару) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката, надання послуг оформляється актом приймання-передачі та правова допомога вважається наданою Адвокатом та прийнятою Клієнтом після підписання акту приймання-передачі фактично наданої правової допомоги і підлягає оплаті протягом трьох днів; -детальний опис наданих послуг у справі №380/1745/20 із захисту інтересів ОСОБА_1 в процесі апеляційного оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року про відмову в ухваленні додаткового рішення та розрахунок затраченого часу від 15 липня 2020 року; -акт прийняття-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги ОСОБА_1 у справі №380/1745/20 від 15 липня 2020 року; -квитанція від 18 липня 2020 року із зазначенням призначення платежу «оплата правової допомоги» та зазначення відповідних платника та отримувача. Аналізуючи наведені правові норми та доводи заяви представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження позивачем здійснених витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, в заявленому розмірі. Натомість, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката та не спростовано розміру заявлених представником позивача у заяві вимог. Слід зазначити, що відповідну заяву представником позивача подано до апеляційного суду з урахуванням порядку та строків, визначених ч.7 ст.139 КАС України. При цьому, представником позивача необгрунтовано у відповіді на відзив на апеляційну скаргу заявлено про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у суді першої інстанції, в розмірі 6261 грн, що не відповідадає розміру, заявленому у відповідній заяві до суду першої інстанції. Слід зазначити, що матеріали адміністративної справи містять копію квитанції від 07 травня 2020 року про сплату позивачем коштів у сумі 1200,00 грн (т.1 а.с.96), однак в матеріалах справи відсутні докази про те, що оплата вказаних коштів обумовлена у визначеному законом порядку. Крім того, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення про відмову в ухваленні додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат не може розглядати вимоги, які не були заявлені до суду першої інстанції. При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Так, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зістаттею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. З огляду на наведене, колегія суддів вважає подані документи недостатніми для підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі понад 5000,00 грн, які просить відшкодувати представник позивача, що має наслідком відмову у задоволенні заявлених вимог у цій частині. Керуючись статтями 139, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бартківа Ігоря Богдановича задовольнити частково, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі у справі №380/1745/20 - скасувати. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бартківа Ігоря Богдановича про розподіл судових витрат у справі № 380/1745/20 задовольнити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 979016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп, понесені на професійну правничу допомогу. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бартківа Ігоря Богдановича про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 380/1745/20 задовольнити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 979016, вул. Митрополита Андрея. 10, м. Львів; ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп, понесені на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська В. З. Улицький Постанова складена в повному обсязі 03.09.2020.