Постанова 4855 № 826/13946/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13946/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Кобаля М.І., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року (прийняте в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Федорчук А.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача ОСОБА_1 як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 81 000,00 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю; зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 81 000,00 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 . Не погоджуючись із вказаним рішенням, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2020 та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що суму коштів, що обліковується на рахунках позивача, останній отримав на умовах договорів, та вони є сумою поверненої позики. Разом з тим, законодавець визначив, що саме залучені банком кошти є вкладом, а кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця. Отже, судом першої інстанції була недостатньо досліджена правова природа договору, та суд дійшов хибного висновку про те, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду у межах граничного розміру відшкодування, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 квітня 2015 року між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір №980-053-000000158 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», умовами якого передбачено, що банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов`язується оплачувати послуги банку. 01 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (банк) укладено договір №980-053-000184034, умовами якого передбачено, що сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов`язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором. При цьому, сторона-2 приймає від сторони-1 у власність кошти на наступних умовах: сума коштів - 5 000,00 грн., на 182 дні, тобто період з 01 лютого 2016 року по 01 серпня 2016 року під 32,92 % річних. Додатковою угодою від 04 квітня 2016 року до договору №980-053-000184034 внесено зміни до умов договору, зокрема, в частині розміру суми коштів - 110 000,00 грн. Того ж дня, між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-Інвестиційний центр» укладено договір №980-053-000215861 тип договору «Капітал+» (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно), зі змісту якого вбачається, що сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов`язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Пунктом 1.2 договору передбачено, що сума коштів складає 5 000,00 грн.; строк користування коштами не більше 182 днів; кошти передаються з дати укладення цього договору по 03 жовтня 2016 року; розмір процентів за користування коштами 31,68 % річних, що складає 25,5 % річних після утримання податку з таких процентів. Умовами пункту 1.3 вказаного договору визначено, що днем надання суми коштів у власність (позику) стороні-2 вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у підпункті 1 пункту 1.2 договору на поточний рахунок Товариства відповідно до умов цього договору. Крім того, між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Розрахунковий центр» укладено договір №980-053-000230317 тип договору «Капітал+» (новий) (з виплатою процентів щомісячно), зі змісту якого вбачається, що сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов`язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Пунктом 1.2 договору передбачено, що сума коштів складає 76 000,00 грн.; строк користування коштами не більше 182 днів; кошти передаються з дати укладення цього договору по 27 жовтня 2016 року; розмір процентів за користування коштами 31,68 % річних, що складає 25,5 % річних після утримання податку з таких процентів. Умовами пункту 1.3 вказаного договору визначено, що днем надання суми коштів у власність (позику) стороні-2 вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у підпункті 1 пункту 1.2 договору на поточний рахунок Товариства відповідно до умов цього договору. Наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №7035932 від 28 квітня 2016 року підтверджується, що ОСОБА_1 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» 76 000,00 грн., де в призначенні платежу вказано «перерахування залучених коштів згідно договору №980-053-000230317 від 28 квітня 2016 року». Відповідно до довідки про стан рахунку № НОМЕР_1 за період з 19 травня 2016 року по 23 травня 2016 року вбачається, що 19 травня 2016 року позивачу оплачено: - від ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 52,25 грн. процентів по договору №980-053-000215861 від 04 квітня 2016 року; 5 000,00 грн. - повернено коштів згідно з договором №980-053-000215861 від 04 квітня 2016 року; - від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 318, 59 грн. процентів по договору №980-053-000184034 від 04 квітня 2016 року; 1 059,11 грн. - оплата процентів по договору №980-053-000230317 від 28 квітня 2016 року; 76 000,00 грн. - повернення коштів згідно договором №980-053-000230317 від 28 квітня 2016 року, 110 000,00 грн. повернення коштів згідно договору №980-053-000184034 від 01 лютого 2016 року. Листом від 03 липня 2018 року №03.07.18/08-вих уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» за результатами розгляду заяви про прирівняння до вкладника неплатоспроможного банку повідомила, що договір №980-053-000000158 від 29 квітня 2015 року укладено позивачем безпосередньо з ПАТ «Банк Михайлівський» (стандартний договір банківського вкладу), а відтак не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб`єктним складом, адже укладений без участі банку як повіреного. У зв`язку з наведеним, позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для включення інформації про нього до Переліку рахунків, що якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23 травня 2016 року №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23 травня 2016 року №812, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю. строком на 1 місяць з 23 травня 2016 року по 22 червня 2016 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22 липня 2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22 липня 2016 року включно. У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12 липня 2016 року №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 12 липня 2016 року №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю. з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року №1702 повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року включно. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про включення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Незгода позивача із його відсутністю у Переліку вкладників зумовила його звернення до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів нікчемність операцій із зарахування коштів на банківські рахунки позивача. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 4452-VI). Згідно із положеннями пунктів 3, 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Згідно з частинами 1,2 статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Отже, Закон №4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією. Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України". Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. При цьому правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону № 4452-VI). Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється. Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банк, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону. Наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" від 01.06.2016 № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1 298 015 973, 74 грн., у відповідності до положень пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Згідно із витягом з Додатку 2 до Акта № 2 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", включено позивача (а.с. 68, т.1). Наказом від 01.06.2016 №42/1 Уповноваженою особою затверджено висновки Комісії, викладені у Акті №3, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Кредитно - інвестиційний центр" з перерахування коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у загальному розмірі 206 980 863, 90 грн у відповідності до положень пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів до таких транзакцій. Згідно із витягом з Додатку 2 до Акта № 3 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", включено позивача (а.с.56, т.1). У частині третій статті 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За правилами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. При цьому, Законом України від 16.07.2015 №629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (далі - Закон №629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону № 4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Разом з цим, з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для запобігання таким зловживанням у майбутньому 15.11.2016 за № 1736-VІІІ прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг" (далі - Закон № 1736-VІІІ), яким також внесені зміни до Закону № 4452-VI. З пояснювальної записки до проекту Закону № 1736-VІІІ видно, що необхідність прийняття вказаного законопроекту виникла у зв`язку з набуттям розповсюдження схемою, за якою у приміщеннях банку фізичним особам пропонується укладати не договори банківського вкладу з банком, а договори позики з небанківськими фінансовими установами через повіреного, яким виступає банк. При цьому з метою введення в оману споживачів щодо дійсного предмета договору банк відкриває кожному клієнту банківський рахунок, з якого в подальшому кошти перераховуються на рахунки небанківських фінансових установ. Як зазначено у пояснювальній записці, за даними Фонду, із використанням саме такої схеми було ошукано за посередництвом лише ПАТ "Банк "Михайлівський" 14 тисяч фізичних осіб на загальну суму, що перевищує 1,5 млрд гривень. Крім того, зловживаючи низьким рівнем правової та фінансової культури фізичних осіб, особливо людей пенсійного віку (понад 45 відсотків фізичних осіб, постраждалих від схеми, реалізованої, зокрема, за участю ПАТ "Банк Михайлівський", є старшими 55 років), банком не надавалася таким особам чітка та однозначна інформація про те, що на кошти, залучені як позика до небанківської фінансової установи, не поширюються гарантії щодо їх відшкодування. З метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "Банк Михайлівський", та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому виникла необхідність внести зміни до законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про банки і банківську діяльність" та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" для врегулювання питань: - поширення на зазначених осіб гарантій відшкодування коштів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; - посилення відповідальності небанківських фінансових установ (у тому числі пов`язаних із банками), якими у зазначений вище спосіб були залучені, як позика, кошти від фізичних осіб; - встановлення заборони фінансовим установам залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов`язанням щодо їх повернення, у тому числі шляхом отримання позики, у разі якщо це прямо не передбачено законом про діяльність відповідної фінансової установи; - встановлення обов`язку банка при виконанні функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів від фізичних осіб попередньо ознайомлювати у письмовій формі таких фізичних осіб про непоширення на їх кошти, залучені на користь третіх осіб, гарантій, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону № 4452-VІ, внесені Законом №1736-VІІІ, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонд зобов`язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом № 1736-VІІІ розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників. Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством. А саме, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором, і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. У справі, яка розглядається, колегією суддів встановлено, що правочин по наданню позивачем позики ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені після віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних. Поряд з цим, під час розгляду справ судами різних юрисдикцій, у рішеннях, які набрали законної сили та, зокрема, у справі № 826/20089/16, суди встановили, що 11.11.2014 між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено Договір доручення № 1, згідно з умовами якого ПАТ "Банк Михайлівський", в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", як Довірителя, на умовах строковості та платності. У відповідності до предмету Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення. На виконання вищезазначеного Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр". Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ "Банк Михайлівський" виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та позивачем. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти (повернені з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") станом на 19.05.2016, повернуті на рахунок позивача за договором позики з небанківською фінансовою установою. Правочин по наданню позивачем позики ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивача також були вчинені після віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних. Поряд з цим, під час розгляду справ судами різних юрисдикцій, у рішеннях, які набрали законної сили та, зокрема, у справі № 826/19619/16, суди встановили, що під час перевірки Уповноваженою особою Фонду було виявлено, що 01.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» та Банком було укладено Договір доручення №1 (далі - Договір доручення) згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності. Відповідно до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення Товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення. На виконання вищезазначеного Договору доручення Банком від імені Товариства укладалися з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок Товариства (далі - Договір позики). При цьому, фізичні особи (Клієнти) були обізнані в тому, що правовідносини за таким Договором позики регулюються положеннями ст. ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики, і, відповідно, не підпадають під гарантування вкладів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ "Банк Михайлівський" виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі між ТОВ «КІЦ» та позивачем. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти (залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк), а кошти повернуті на рахунок позивача за договором позики з небанківською фінансовою установою. Отже, у справі, яка розглядається, правочини по наданню позивачем позики ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунків вказаних товариств на рахунок позивача були вчинені після віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних, а тому, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям визначеним змінами, внесеними до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника. Аналогічна позиція відображена у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 21.12.2019 у справі № 823/1674/18. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним захистом порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині не включення ОСОБА_2 . Разом з тим, колегія суддів зауважує, що згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників. Однак, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №823 від 26 травня 2016 року внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків (така редакція діяла на час прийняття рішення судом першої інстанції). Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Враховуючи зазначені зміни, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, з метою повного та належного захисту порушених прав позивача, та зобов`язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський", за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 826/4703/16, у постанові від 09 квітня 2020 року у справі №826/2606/17, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 826/3861/16. Ураховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, проте помилково вказав у резолютивній частині про зобов`язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність резолютивної частини рішення суду першої інстанції. Разом з тим, щодо суми, яка обліковується на рахунку позивача, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський» та підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що на банківському рахунку позивача, що відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_1 , перебували грошові кошти в сумі, що не перевищують 200000 грн. (192429, 95 грн.), що підтверджується довідкою про стан рахунку за період з 19.05.2016 по 23.05.2016 (а.с.28, т.1). Разом з тим, як стверджує відповідач, позивачу розблоковано рахунок на суму 115637, 18 грн. за договором позики №980-053-000184034 від 01.02.2016, а залишок в блоці по рахунку позивача за договорами позики №980-053-000215861 від 04.04.2016 та №980-053-000230317 від 28.04.2016 становить 76794, 02 грн. Згідно переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб загальна сума коштів, що підлягає виплаті ОСОБА_1 становить 5318, 59 грн. та 110318, 59 грн. (а.с.42, т.1). Відтак, зважаючи на вищевстановлені обставини, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню саме шляхом зобов`язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 76794, 02 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 , за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки доказів щодо невиплати позивачу коштів у розмірі 115637, 18 грн. матеріали справи не містять, натомість згідно переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб загальна сума коштів, що підлягала виплаті ОСОБА_1 становить 5318, 59 грн. та 110318, 59 грн. (з загальної суми, що знаходилась на рахунку позивача - № НОМЕР_1 - 192429 , 95 грн. Відтак, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року необхідно змінити в резолютивній частині, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, однак висновків суду першої інстанції щодо того, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, проте порушив норми матеріально права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи в частині суми, яка обліковується на рахунку позивача, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський» та підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду, колегія суддів вважає, що таке рішення суду першої інстанції підлягає зміні в резолютивній частині. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року змінити в резолютивній частині, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" у розмірі 76792, 77 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 , за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді М.І. Кобаль О.О. Беспалов