Постанова 4876 № 904/2104/19 (904/662/20)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2104/19 (904/662/20) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Мороза В.Ф., Вечірка І.О., секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 (повне рішення складено 18.05.2020, суддя Владимиренко І.В.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м.Кам`янське до приватного акціонерного товариства "АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", Донецька область, смт.Мангуш про повернення попередньої оплати у розмірі 80 381,66 грн та судового збору у розмірі 2 102,00 грн ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» про повернення попередньої оплати у розмірі 80 381,66 грн та судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на неповернення відповідачем отриманої ним попередньої оплати, на суму якої у визначений договором строк не здійснена поставку товару. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» на користь публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» 80 381,66 грн попередньої оплати та 2 102,02 грн - судового збору. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого товару на суму здійсненої попередньої оплати, а отже позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод», не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Скаржник посилається на те, що виходячи із правової природи укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки та його змісту, у взаємних відносинах сторін з виконання цього договору має місце зустрічне виконання зобов`язання. Позивач не виконав свого зобов`язання з попередньої оплати 60%, відтак відповідач зупинив виконання свого обов`язку з поставки. Заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком місцевого господарського суду на те, що зупинення поставки 2 шт. товару позивачу неправомірне, оскільки такий висновок не відповідає ст.538 Цивільного кодексу України. Відповідач стверджує, що застосування ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України про зупинення стороною виконання свого обов`язку у разі невиконання іншою із сторін у зобов`язанні свого обов`язку не вимагає ані внесення змін у письмовій формі до договору поставки, ані письмового попередження іншої сторони, оскільки сторона не порушує умов договору, а лише користується правом зупинити виконання свого обов`язку, оскільки зобов`язання вже порушено іншою стороною. Продавцем пред`явлено покупцю рахунок фактуру №СФ-0000017 від 25.02.2016 на суму 3 360 000,00 грн, який сплачений покупцем 29.02.2016 на загальну суму 2 015 741,66 грн. Договором передбачена попередня оплата 60%, що складає 2 016 000,00 грн. Отже, на думку скаржника, позивачем не здійснено попередню оплату у визначеному договором розмірі. Відтак, у зв`язку з правомірним призупиненням відповідачем поставки відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, прострочення за несвоєчасно поставлений товару з боку відповідача немає. У свою чергу, відсутні підстави для повернення відповідачем на користь позивача попередньої оплати за несвоєчасне виконання поставки. 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначає, що протягом розгляду справи господарським судом апелянтом не надано доказів наявності у нього підстав для сумнівів щодо невиконання позивачем обов`язків, покладених на нього договором №16-0011-02 від 06.01.2016, не надано доказів звернення на адресу позивача із вимогою до останнього про виконання обов`язку із здійснення остаточної сплати попередньої оплати розрахунку, а саме: перерахування 258,34 грн, як це передбачено ст.538 Цивільного кодексу України на яку посилається апелянт, а також не надано доказів направлення на адресу позивача письмового повідомлення про часткову відмову від договору, тобто не вчинені дії, передбачені ст.214 Цивільного кодексу України. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Верхогляд Т.А. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 залишено без руху; надано приватному акціонерному товариству "АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 3 153,00 грн, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. 29.07.2020 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом з доказами сплати судового збору. Розпорядженням керівника апарату суду від 30.07.2020 № 944/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з відпусткою судді-доповідача Кузнецова В.О. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.07.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Білецької Л.М., суддів Вечірка І.О., Верхогляд Т.А. Розпорядженням керівника апарату суду від 03.08.2020 №984/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Вечірка І.О. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.08.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Білецької Л.М., суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020. Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 11.08.2020 №1138/20, у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу судді-доповідача Кузнецова В.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. Розпорядженням керівника апарату суду від 17.08.2020 №1206/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили зміну судді Вечірка І.О. Відповідно до протоколу передачі судової справи від 17.08.2020, для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Верхогляд Т.А. Розпорядженням керівника апарату суду від 17.08.2020 №1254/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А. Відповідно до протоколу передачі судової справи від 17.08.2020, для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Мороз В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 прийнято до свого провадження справу №904/2104/19 (904/662/20) за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020; призначено справу до розгляду на 31.08.2020. 31.08.2020 у судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи. 31.08.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 06.01.2016 між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець) та приватним акціонерним товариством "Азовський машинобудівний завод" (продавець) укладений договір № 16-0011-02, за умовами п.1.1. якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі товар. Пунктом 1.2 договору визначено, що кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати визначені в специфікаціях, що додаються до цього договору та складають його невід`ємну частину. Відповідно до п.3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах, передбачених у специфікаціях, відповідно до «Інкотермс-2010». Пунктом 3.2 договору передбачено, що датою поставки вважається дата одержання товару, зазначена покупцем в товаротранспортній накладній та/або видатковій накладній, далі іменовані товаросупровідними накладними. Порядок розрахунків визначався п.4.2 договору, а саме: розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку, зазначеному в специфікаціях, У випадку, якщо умовами оплати передбачена попередня оплата, то продавець зобов`язаний надати оригінал рахунку на попередню оплату. Пункт 4.6 Договору передбачає обмін листів з узгодженням дат початку і закінчення виготовлення товару, готовність товару до відвантаження і термінів його поставки. Відповідно до п.9.1 договору будь-які виправлення, зміни та доповнення по тексту договору, дійсні за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані обома сторонами. Згідно з п.9.4 договору (в редакції додаткової угоди №2) договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до виконання сторонами зобов`язань по специфікації №2, але не більше ніж до 31.12.2017. Додатковою угодою № 1 до договору сторони доповнили його специфікацією № 2 на поставку товару спікальних візків ТС-2.5 в кількості 50 штук, ціна 1 штуки складає 56 000,00 грн без ПДВ, загальна сума Специфікації 3 360 000,00 грн з ПДВ, умови поставки узгодженої партії товару СРТ склад покупця м. Дніпродзержинськ; умови оплати узгодженої партії товару: попередня оплата 60% після підписання даної специфікації і пред`явлення рахунку, 40% протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару на підставі виданих фактичних рахунків; термін виготовлення та поставки узгодженої партії товару протягом 125 календарних днів з моменту перерахування покупцем попередньої оплати 60%. Кожна партія товару, який виготовляється та поставляється по цій специфікації, узгоджується сторонами шляхом обміну листами. Рік виготовлення 2016. Наданий продавцем рахунок на попередню оплату № СФ-0000017 від 25.02.2016 на суму 3 360 000,00 грн, сплачений покупцем 29.02.2016 та 09.06.2016 на загальну суму 2 015 741,66 грн. В матеріалах справи міститься лист відповідача від 28.03.2016 №ОМ-022, з пропозицією поетапного графіку поставки товару в кількості 50 штук, який прийнятий позивачем. Поставка товару мала відбуватись наступним чином: 1 партія 10.05.2016; 2 партія 27.05.2016; 2 партія 13.06.2016; 4 партія 30.06.2016. З матеріалів справи вбачається, що 1 партія товару в кількості 12 штук на суму 806 400,00 грн поставлена 27.04.2016; 2 партія товару в кількості 13 штук на суму 873 600,00грн поставлена 10.11.2016; 3 партія товару в кількості 13 штук на суму 873 600,00грн поставлена 28.11.2016. Залишок сплаченої попередньої оплати склав 483 581,66 грн. 4 партія товару мала складатись з 12 штук спікальних візків, фактично відповідачем поставлено 10 штук спікальних візків. Відповідно до умов договору попередня оплата за фактично поставлений товар склала 403 200,00 грн. Після поставки 4 партії товару залишок попередньої оплати склав 80 381,66 грн (483 581,66 грн 403 200,00 грн = 80 381,66 грн). У зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки попередньо оплаченого товару позивач направив йому вимогу від 14.01.2020 № 01/МС-27 про повернення попередньої оплати в розмірі 80 381,66 грн. Станом на день звернення позивача до суду повернення попередньої оплати не здійснене. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Предметом спору в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором №16-0011-02 від 06.01.2016. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Приписами статей 173,175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Укладений між сторонами договір за змістом та своєю правовою природою є договором поставки. Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2018 у справі №904/4899/18. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивач належним чином виконав умови договору поставки, перерахувавши відповідачу суму передоплати, а відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань після отримання суми попередньої оплати, не поставив позивачу товар у повному обсязі, внаслідок чого покупець вправі вимагати повернення вартості недопоставленого товару відповідно до приписів ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Щодо застосування строків позовної давності заявлених відповідачем у відзиві на позовну заяву, апеляційний господарський суд враховує таке. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), позовна давність - це законне право Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Поняття позовної давності унормовано главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. За змістом статті 264 зазначеного Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особо дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Разом із тим відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Позовна заява була подана до господарського суду 31.01.2020, що підтверджено відбитком поштового штемпелю на конверті. У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що на виконання умов договору №16-0011-02 від 06.01.2016, сторони здійснювали оплати та поставки визначеного договором товару, а також не заперечує надсилання ним на адресу позивача листа-пропозиції від 28.03.2016 № ОМ-022, в якому приватне акціонерне товариство Азовський машинобудівний завод запропонувало графік поставок товару, згідно з яким остання 4 партія якого мала бути відвантажена 30.06.2016. Відтак, строк позовної давності щодо вимог за поставкою 4 партії товару в загальній кількості 12 шт. спекальних візків почав свій перебіг 01.07.2016 та перервався 01.02.2017, поставкою товару за видатковою накладною № РН-0000002 від 01.02.2017. 14.01.2020 позивач також звернувся до відповідача з листом про повернення попередньої оплати, на який відповідач не відповів та не здійснив повернення попередньої оплати у розмірі 80 381,66грн. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що строк позовної давності щодо вимог з поставки 2 недопоставлених одиниць товару, почав перебіг з 02.02.2017 та перервався з моменту звернення листом до відповідача та пред`явленням публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат позовної заяви про стягнення попередньої оплати у розмірі 80 381,66 грн. З урахуванням наведеного відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод», не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо незастосування судом першої інстанції приписів ст.538 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок. Відповідачем не наведено обставин щодо наявності підстав для зупинення виконання свого обов`язку за спірним договором. Відповідно до частини першої статті 530 зазначеного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Додатковою угодою №1 до договору № 16-0011-02 від 06.01.2016 сторони узгодили термін виготовлення та поставки узгодженої партії товару - протягом 125 календарних днів з моменту перерахування покупцем попередньої оплати 60%. Таким чином, зобов`язання відповідача щодо поставки товару підлягало виконанню у строк, встановлений умовами договору. Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Договір № 16-0011-02 від 06.01.2016 сторонами було вчинено в письмовій формі. Відповідачем, у свою чергу, не доведено внесення сторонами будь-яких інших змін чи доповнень до вказаного договору. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін. 4.5. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" відмовити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 у справі №904/2104/19 (904/662/20) залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Постанова складена у повному обсязі 02.09.2020. Головуючий суддя В.О. Кузнецов Суддя В.Ф.Мороз Суддя І.О.Вечірко