Постанова 4875 № 922/1186/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" серпня 2020 р. Справа № 922/1186/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М., представників сторін: позивача - не з`явився, відповідача - Зелінський П.Л. на підставі ордеру на надання правової допомоги серії АТ №1004155 від 27.08.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001193 від 14.06.2017, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (вх.№1707Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2020, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Новіковою Н.А., час проголошення ухвали - не зазначено, дата складання повного тексту ухвали - 22.06.2020, у справі №922/1186/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м. Харків, до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива", м. Київ, про стягнення заборгованості за договором №ВК041219 купівлі-продажу від 04.12.2019 у розмірі 667 404, 42грн ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Новаагро звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства Бест Альтернатива, в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №ВК041219 купівлі-продажу від 04.12.2019 у розмірі 667 404, 42грн, з яких 580 020, 00грн боргу, 77 397, 48грн пені, 9 986, 94грн 3% річних. 19.06.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ДП "БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА" (код 24583590) в межах суми стягнення 767 153, 09грн, які знаходяться на всіх рахунках ДП "БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА" (код 24583590) в усіх банківських установах. В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що на момент розгляду справи все майно відповідача знаходиться в іпотеці, що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав; крім цього, на думку заявника, відповідач систематично ухиляється від виконання своїх грошових зобов`язань перед іншими контрагентами, що може унеможливити чи утруднити виконання рішення суду. Заявник вважає, що накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу в межах суми позову (667 404, 42грн), розміру сплаченого судового збору (10 011, 67грн) та попереднього розрахунку суми витрат на правничу допомогу (89 737, 00грн), що разом становить 767 153, 09грн, які знаходяться на рахунках відповідача, не порушує прав останнього. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Новаагро про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на грошові кошти Дочірнього підприємства Бест Альтернатива в межах суми стягнення 667 404, 42грн, які знаходяться на рахунках Дочірнього підприємства Бест Альтернатива в усіх банківських установах. Ухвала місцевого господарського суду мотивована існуванням імовірності утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку не вжиття судом співрозмірних та адекватних заходів забезпечення позову; враховуючи нерозривний зв`язок між накладенням арешту на грошові кошти у розмірі суми, стягнення якої є предметом спору, та встановленням судом додаткових гарантій задля подальшого виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, зважаючи, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач жодним чином не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність відповідача, суд дійшов висновку, що зазначене є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в межах суми стягнення 667 404, 42грн. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 22.06.2020, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що твердження позивача щодо іпотеки не є доказом неплатоспроможності відповідача, а є свідченням сталого промислового розвитку підприємства; наявність судового наказу Господарського суду м. Києва від 27.03.2020 у справі №910/4347/20 не є доказом неплатоспроможності відповідача і не надає підстави вважати, що існують фактори ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі. Апелянт також зазначає, що внаслідок постановлення судом оскаржуваної ухвали про накладення арешту на грошові кошти відповідача майже 50 робітників не отримують заробітну плату, а через фактичне блокування господарської діяльності відповідача унеможливлено розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами. До апеляційної скарги апелянтом додані докази виконання судового наказу Господарського суду м. Києва від 27.03.2020 у справі №910/4347/20, докази сплати грошових коштів контрагенту - ПАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" на підтвердження подальшого ведення господарської діяльності з контрагентом, звіту про працю. 10.08.2020 (05.08.2020 подано до підприємства поштового зв`язку) від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№7428), в яких апелянт просить поновити строк подання доповнень до апеляційної скарги та ухвалу місцевого господарського суду від 22.06.2020 скасувати. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що виконання ухвали суду призвело до блокування руху коштів відповідача, що фактично призвело до зупинки його господарської діяльності. Крім того, відповідач зазначає, що він спроможний виконати судове рішення у разі задоволення позову. В обґрунтування строку подання доповнень до апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в силу норм законодавства процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії карантину, який продовжено до 31.08.2020. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Частиною 1 статті 256 цього Кодексу визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно матеріалів справи, повний текст ухвали складено 22.06.2020, тобто, за загальним правилом, строк подання апеляційної скарги на ухвалу суду і, відповідно, зміненої апеляційної скарги сплив би 02.07.2020. Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України з 12.03.2020 введено карантин. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме, розділ Х "Прикінцеві положення" було доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину". 16.07.2020 у газеті Верховної Ради України "Голос України" опубліковано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування), яким передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом (тобто, 06.08.2020). Апелянт подав доповнення до апеляційної скарги 05.08.2020 (згідно відмітки підприємства поштового зв`язку на поштовому конверті), відтак, строк апеляційного оскарження станом на дату звернення апелянтом з доповненнями до апеляційної скарги був ще продовжений в силу закону. З огляду на те, що доповнення до апеляційної скарги були подані апелянтом до закінчення процесуальних строків, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання апелянта про поновлення строку подання доповнень до апеляційної скарги (оскільки такий строк апелянтом не пропущений) і розгляд скарги здійснюється судом з урахування поданих доповнень. До доповнень до апеляційної скарги апелянтом додані копія довідки по розрахунку митних платежів; договору поставки товару - контракт від 01.11.2019, коносамент - Bill of Lading від 14.05.2020, рахунку-фактури від 24.04.2020 на підтвердження необхідності йому обігу вільних грошових коштів для ведення господарської діяльності, а також надані копії довідки щодо стану рахунка на 05.06.2020, 19.06.2020, 22.06.2020 на підтвердження його платоспроможності виконати судове рішення в разі задоволення позову. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 у справі №922/1186/20; встановлено позивачу строк до 21.08.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 21.08.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 27.08.2020 о 15:15год. 18.08.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7721), зазначає, що усе нерухоме майно відповідача знаходиться в іпотеці, а тому за його рахунок позивач не зможе задовольнити свої вимоги; також позивач вказує, що 17.07.2020 приватним виконавцем Оніщенко Д.С. було винесено постанову про зняття арешту з коштів, якою було знято арешт з усіх рахунків відповідача, окрім одного, на якому була достатня сума для виконання рішення. До відзиву позивачем додана копія постанови приватного виконавця ВП №62417755 від 17.07.2020 про зняття арешту з коштів. До початку судового засідання 27.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№7999), зазначає, що позивач не зможе з`явитися у судове засідання у зв`язку із симптомами нежиті та поганим самопочуттям, однак, доказів в обґрунтування зазначеного суду не надав. Від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат (вх.№7997), просить стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги з позивача; одночасно просить суд надати апелянту 5 днів після розгляду апеляційної скарги на подання доказів витрат, пов`язаних з розглядом справи. У судовому засіданні 27.08.2020 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи вважає, що клопотання спрямовано на затягування розгляду справи. Представник позивача своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, уповноважений представник в судове засідання не з`явився, хоча позивач був належним чином завчасно повідомлений про час, дату і місце судового засідання. Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Відповідно до частин 11-12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відтак неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи. У клопотанні про відкладення розгляду справи представник позивача посилається на нежить та погане самопочуття, що перешкоджає представнику з`явитись в судове засідання. Однак, до клопотання не додані висновок лікаря або листок непрацездатності на підтвердження зазначених обставин, відтак, дані доводи є лише твердженням представника позивача без надання суду жодних доказів. Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності. Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, усі доводи і вимоги учасники справи можуть викласти і подати суду письмово, тим паче, що позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено свою правову позицію щодо апеляційної скарги, і у клопотанні про відкладення розгляду справи представник позивача не навів суду доводів, що унеможливлюють суду апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача. Крім того, представник позивача добросовісно користуючись своїми правами, міг звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування його проведення й поза межами суду. Однак, позивач не реалізував своє право звернення до суду з таким клопотанням. До того ж, у спірних правовідносинах позивач є юридичною особою, відтак, не був позбавлений права і можливості направити в судове засідання іншого свого представника як з числа своїх працівників відповідно до положень статті 56 Господарського процесуального кодексу України, так і уклавши договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом. Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, а неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів відмовляє представнику позивача у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не визнає повідомлені представником позивача причини неявки в судове засідання поважними, і вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тобто, за загальним правилом, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в матеріалах справи і поданими суду першої інстанції доказами. При цьому, судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. В кожному конкретному випадку суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Отже, підстави для застосування заходу забезпечення позову визначаються судом саме відповідно до наданих позивачем доказів в обґрунтування доводів заяви про забезпечення позову. Відтак, і перегляду судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову здійснюється відповідно наданих позивачем і наявних в матеріалах справи доказів в обґрунтування доводів заяви про забезпечення позову. Натомість, надані апелянтом додаткові докази не були підставою звернення позивачем із заявою про забезпечення позову, не були предметом розгляду суду першої інстанції і, відповідно, їм не була надана оцінка судом в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали; надані апелянтом додаткові докази фактично спрямовані на спростування доводів місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваній ухвалі. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом додаткові докази і здійснює перегляд ухвали місцевого господарського суду від 22.06.2020 за наявними у справі і поданими позивачем суду першої інстанції доказами в обґрунтування доводів заяви про забезпечення позову. Щодо наданого позивачем додаткового доказу - копії постанови приватного виконавця ВП №62417755 від 17.07.2020 про зняття арешту з коштів, судова колегія зазначає таке. Копія постанови приватного виконавця ВП №62417755 від 17.07.2020 датована вже після прийняття оскаржуваної ухвали і, відповідно, не була предметом розгляду суду першої інстанції. Дана постанова не є доказом в обґрунтування заяви позивача про забезпечення позову, а фактично свідчить про виконання цієї ухвали, оскільки саме внаслідок виконання ухвали був накладений арешт на грошові кошти відповідача, а у подальшому частково знято у зв`язку із наявністю у відповідача достатньо коштів на одному з рахунків для погашення заборгованості в разі задоволення позову. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає і наданий позивачем додатковий доказ і здійснює перегляд ухвали місцевого господарського суду від 22.06.2020, як зазначено вище, за наявними у справі і поданими позивачем суду першої інстанції доказами в обґрунтування доводів заяви про забезпечення позову. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено місцевим господарським судом, в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник посилається на те, що все нерухоме майно відповідача, за рахунок якого в подальшому можливе виконання судового рішення, перебуває в іпотеці, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових. Окрім цього, позивач вказує, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх грошових зобов`язань, у зв`язку з чим, на переконання позивача існує обґрунтоване припущення, що не вжиття заходу забезпечення позову в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором №ВК041219 купівлі-продажу від 04.12.2019 у розмірі 667 404, 42грн, з яких 580 020, 00грн боргу, 77 397, 48грн пені, 9 986, 94грн 3% річних. Позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ДП "БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА" в межах суми стягнення суми позову (667 404, 42грн), розміру сплаченого судового збору (10 011, 67грн) та попереднього розрахунку суми витрат на правничу допомогу (89 737, 00грн), що разом становить 767 153, 09грн, які знаходяться на всіх рахунках ДП "БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА" в усіх банківських установах. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, нерухоме майно, яке є власністю відповідача, а саме, виробничий комплекс за адресою: Київська обл. Вишгородського району, с. Лебедівка, вул. Соборна, буд. 1-О, реєстраційний номер об`єкта 1004975632218, перебуває в іпотеці. Відповідач у відзиві на позов вказує на затримки щодо виконання відповідачем грошових зобов`язань перед контрагентами, зокрема, і перед позивачем, з посиланням на незадовільне адміністрування податків державною податковою службою. Позивачем надано судовий наказ у справі №910/4347/20, згідно якого з Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" у судовому порядку стягнуто заборгованість у розмірі 47 104, 01грн. Суд дійшов висновку, що наявність даного судового наказу додатково свідчить про ухилення відповідачем від виконання взятих на себе зобов`язань перед іншими контрагентами. З огляду на викладене, суд зазначив про наявність імовірності утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення по справі у разі не вжиття судом відповідного заходу забезпечення і задовольнив заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в межах суми стягнення 667 404, 42грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що доводами заяви про забезпечення позову є: - майно відповідача знаходиться в іпотеці. На підтвердження зазначеного позивачем до заяви додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. - відповідач систематично ухиляється від виконання своїх зобов`язань перед іншими контрагентами. На підтвердження зазначеного позивачем до заяви додано судовий наказ від 27.03.2020 у справі №910/4347/20, згідно якого з Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" на користь ПрАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" стягнуто заборгованість у розмірі 47 104, 01грн. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Судова колегія зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Колегія суддів апеляційного господарського суду критично ставиться до доводів заявника, що передача в іпотеку нерухомого майна відповідача може бути підставою для забезпечення позову, оскільки передача в іпотеку майна відповідача ніяким чином не свідчить про те, що не накладення арешту на грошові кошти відповідача призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Передача відповідачем майна в іпотеку ще в листопаді 2017 року свідчить про ведення відповідачем господарської діяльності на власний розсуд із залученням кредитних коштів, однак, не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У спірних правовідносинах передача в іпотеку майна відповідача дійсно унеможливлює реалізацію майна (за відсутності згоди іпотекодержателя) з метою виконання рішення суду у разі задоволення позову, однак, неможливість реалізації іпотечного майна має місце як за наявності арешту на грошових коштах боржника, так і за його відсутності, і жодним чином не свідчить про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову внаслідок не накладення арешту на грошові кошти; ці дві обставини не взаємопов`язані між собою. При цьому, заявник не надав жодного належного та допустимого доказу у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а посилання позивача на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків - імовірну неможливість виконання рішення суду, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення грошових коштів на рахунках, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 08.11.2019 у справі №904/421/19. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає хибним висновок місцевого господарського суду, що наявність іпотеки на майні відповідача є підставою для забезпечення позову. Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ними коштів, приховування активів, тощо. Позивач не надав суду і доказів неплатоспроможності відповідача виконати рішення суду у разі задоволення позову. Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не встановлено обставин з посиланням на відповідні докази на підтвердження неможливості виконання відповідачем рішення суду у разі задоволення позову за відсутності застосування заходів забезпечення позову, і вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що укладений сторонами у справі договір, по якому у відповідача рахується заборгованість перед позивачем, є чинним та виконується; відповідач здійснює перерахування коштів 26.03.2020, 30.03.2020, 23.04.2020. Відповідач лише не погоджується із сумою заборгованості і вважає, що позивачем не враховані усі здійснені відповідачем перерахування коштів. Щодо доводів заявника про систематичне ухилення від виконання зобов`язання перед іншими контрагентами, про що позивачем надано копію судового наказу в іншій справі, судова колегія зазначає таке. По-перше, наявність самого по собі одного судового наказу про стягнення коштів з Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" в іншій судовій справі жодним чином не свідчить про наявність системності ухилення відповідачем від виконання взятих на себе зобов`язань перед іншими контрагентами і перед позивачем. По-друге, наявність судового наказу свідчить про ведення Дочірнім підприємством "Бест Альтернатива" господарської діяльності, наявність заборгованості перед контрагентом - ПАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" і реалізацією контрагентом свого права на звернення до суду про стягнення цієї заборгованості у порядку наказного провадження. Однак, наявність судового наказу не свідчить про ухилення Дочірнім підприємством "Бест Альтернатива" від виконання своїх зобов`язань, у тому числі і перед позивачем: позивач не надав суду доказів, що ДП "Бест Альтернатива" не виконало цей наказ, ухиляється від його виконання, вчиняє дії, спрямовані на уникнення від сплати заборгованості; сума, що підлягає стягненню за наказом не є надмірно великою або такою, що ставить під сумнів можливість відповідача виконати свої зобов`язання перед іншими контрагентами і позивачем. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини систематичного ухилення відповідачем від виконання покладених зобов`язань перед контрагентами, якими позивач обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову у справі. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що наявність судового наказу Господарського суду м. Києва від 27.03.2020 у справі №910/4347/20 не є доказом неплатоспроможності відповідача і не надає підстави вважати, що існують фактори ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, місцевий господарський суд не здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходу забезпечення позову у даній справі і дійшов передчасного і необґрунтованого висновку про наявність імовірності утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у даній справі у разі не вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову. У той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову як накладення арешту на майно чи грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном. Вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на рахунках відповідача навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.07.2020 у справі №910/3836/20 при розгляді схожих правовідносин. Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належну правову оцінку заяві позивача про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 22.06.2020 у справі №922/1186/20 слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про забезпечення позову у справі №922/1186/20 відмовити повністю. Щодо поданої ДП "Бест Альтернатива" заяви про розподіл судових витрат, судова колегія зазначає, що оскільки суд апеляційної інстанції не здійснює розгляд справи по суті, судові витрати відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України не розподіляються, що, однак, не позбавляє учасників справи звернутись до суду з відповідними заявами при розгляді судом спору по суті. Керуючись ст.ст. 129, 255-256, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" задовольнити. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 у справі №922/1186/20 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про забезпечення позову у справі №922/1186/20 відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 02.09.2020. Головуючий суддя Л.М. Здоровко Суддя В.В. Лакіза Суддя О.В. Плахов