Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/15127/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" серпня 2020 р. Справа№ 910/15127/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Алданової С.О. Мартюк А.І. секретар судового засідання: Пастернак О.С. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.08.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 (повний текст складено 17.02.2020) у справі №910/15127/19 (суддя - Ярмак О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків 874 749, 20 грн В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (надалі - позивач, ТОВ "Зернова транспортна компанія") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач, Залізниця) про стягнення 874 749, 20 грн збитків та 4 056, 00 грн витрат на проведення експертизи. Позов обґрунтовано тим, що при перевезенні Залізницею вантажу позивача, останнім виявлено факт нестачі вантажу по залізничній накладній №43850080 у вагонах-цистернах №50316181, №50215540, №77208130, №50155530, у зв`язку з чим позивач просив суд за незбереження прийнятого до перевезення вантажу стягнути вартість такої нестачі. Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що вимога щодо перевірки маси вантажу, що подаються на під`їздну колію відповідно до п. 23 Правил видачі вантажів, мала бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором, однак позивач не звертався з такими вимогами у встановлений строк. Лист позивача - відправника вантажу №18/09 від 18.09.2019 та скарга № 19/09/1 від 19.09.2019 подані з порушенням вимог ст. 125 Статуту залізниць та п.16 Правил складання актів, оскільки правом оскаржувати дії начальника станції та заявляти вимогу складання комерційних актів наділений вантажоодержувач, а не вантажовідправник. Також відповідач не погодився із розміром заявлених збитків, з огляду на завищену вартість, неврахування норм природньої втрати. Наданий позивачем акт експертизи №120-1192 від 23.09.2019, на думку відповідача неналежний та недопустимий доказ вини останнього, оскільки вказаний акт не містить даних про фахову спеціалізацію експерта, попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/15127/19 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладено на позивача. Судове рішення мотивоване тим, що надані позивачем документи не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює підстави для майнової відповідальності Залізниці, а отже позивачем не доведено наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу за вказаним перевезенням. При цьому суд першої інстанції зазначив, що вантажоодержувачем не дотримано порядку оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акта щодо нестачі вантажу при перевезенні за залізничною накладною №43850080 у цистернах №50316181, №50215540, №77208130, №50155530. Належні докази повідомлення одержувачем вантажу залізниці (станцію призначення) про дату та час проведення експертного дослідження 20.09.2019 у матеріалах справи відсутні. Наявний в матеріалах справи акт експертизи №120-1192, яким встановлено нестачу вантажу, не містить підпису представника Залізниці, що є порушенням вимог Статуту залізниць України та Правил складання актів. На залізничній накладній №43850080 від 11.09.2019 міститься переуступний напис засвідчений підписами генерального директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача - МП Термінат-Укрхарчозбутсировина про передачу права на пред`явлення претензії та позову ТОВ "Зернова транспортна компанія" (вантажовідправнику). Проте, вказаний напис не містить дати його вчинення, а отже не підтверджує передачу вантажоодержувачем прав та повноважень на відповідне звернення, у т.ч. зі скаргами в порядку п.16 вказаних Правил складання актів, вантажовідправнику (позивачу). Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/15127/19 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що недоліки у цистернах були прихованими та не могли бути виявлені звичайним оглядом особою без спеціальних знань. Виходячи із встановленої законодавством та підтвердженої судовою практикою презумпції вини перевізника, за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, відповідач зобов`язаний довести, що поставка вантажу з нестачею сталася не з його вини. Оскільки при розгляді цієї справи цього зроблено не було, відповідальність за незбереження вантажу має покладатися на залізницю. Затримка із проведенням експертизи мала об`єктивний характер, оскільки до цього позивач зобов`язаний був звернутися до відповідача з вимогою про складання комерційного акту, подати скаргу на відмову у складанні комерційного акту, повідомлення про проведення експертизи, і тільки після цього експертиза могла бути проведена. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що позивач дотримався строку заявления вимоги про складання комерційного акту, оскільки вантаж за пам`яткою був прийнятий 17.09.2019, а лист з вимогою про складання комерційного акту був поданий 18.08.2019, тобто не пізніше наступної доби після прийняття вантажу. Оскільки вантажоодержувачем було проставлено переуступний підпис на накладній після виявлення нестачі вантажу, позивачем було правомірно оскаржено відмову у складанні комерційного акту, і його дії відповідають правилам складання актів. Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, з обґрунтуванням причин такого пропуску. Також, до апеляційної скарги скаржником долучено заяву про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (код ЄДРПОУ - 33133003). Заява обгрунтована тим, що рішення по справі №910/15127/19 може вплинути на права та обов`язки останнього, так як у випадку встановлення відсутності вини відповідача у втраті частини вантажу, позов про стягнення збитків може бути пред`явлений до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод". Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Зернова транспортна компанія" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді - Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Зернова транспортна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/15127/19 залишено без руху. 12.05.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до якої останній просить долучити докази сплати судового збору в розмірі 19 681, 86 грн (платіжне доручення №6739 від 24.04.2020). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено ТОВ "Зернова транспортна компанія" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/15127/19. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/15127/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Зернова транспортна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.07.2020. Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. 15.06.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого останній просить долучити в якості доказів наступні документи: копію адвокатського запиту від 16.03.2020 №01-16.03.2020, копію листа ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" від 30.03.2020, копію договору про надання послуг охорони №49-У/08 від 11.02.2013. В обгрунтування свого клопотання позивач зазначає, що після звернення з адвокатським запитом до ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" йому стало відомо про те, що охорона всієї території підприємства здійснюється згідно з договором №49У/08 від 11.02.2013, укладеного з ТОВ "Охорона МГЗ". Вказаний доказ позивач обгрунтовує посиланням суду першої інстанції на те, що докази, що підтверджують неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній під`їзній колії (місце проведення розвантаження) у період з 17.09.2019 по 18.09.2019 у матеріалах справи відсутні. З огляду на викладене позивач просить визнати причини пропуску строку подання доказів поважними, поновити строк на подання доказів, долучити до матеріалів справи зазначені в клопотанні документи. 07.07.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли: - заперечення щодо клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи; клопотання про продовження строків на подання відзиву на апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін; клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване продовженими Кабінетом Міністрів України до 31.07.2020 дії карантину на території України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено частково. В судовому засіданні оголошено перерву до 25.08.2020. 10.08.2020 та 17.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли: відповідь на відзив відповідача; заява про вирішення питання про судові витрати за наслідками розгляду апеляційної скарги. У судове засідання 25.08.2020 з`явилися представники сторін. Представник позивача у судовому засіданні 25.08.2020 надав пояснення щодо заявлених клопотань про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача та долучення доказів до матеріалів справи, просив суд їх задовільнити. Представник відповідача у судовому засіданні 25.08.2020 проти задоволення вказаних клопотань заперечував. Заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявлених позивачем клопотань, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обумовлених ст. 50 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Миколаївський глиноземний завод". Щодо клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, колегія суддів визнала обґрунтованими причини пропуску та неможливість їх подання до суду першої інстанції, у зв`язку з чим долучено до матеріалів справи наступні документи: копія адвокатського запиту від 16.03.2020 №01-16.03.2020, копія листа ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" від 30.03.2020, копія договору про надання послуг охорони №49-У/08 від 11.02.2013. У судовому засіданні 25.08.2020 представник позивача апеляційну скаргу підтримав повністю, просив її задовольнити та скасувати рішення місцевого господарського суду. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У судовому засіданні 25.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.02.2018 між Публічним Акціонерним товариством "Українська залізниця" (змінено найменування на Акціонерне товариство "Українська залізниця") (перевізник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (замовник за договором) укладено договір №09058/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. 31.01.2019 між позивачем (експедитор) та Приватним акціонерним товариством "Сумський завод продовольчих товарів" (клієнт) був укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання за плату та за рахунок клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів, зазначених клієнтом, залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за даним договором і погоджених із клієнтом. За залізничною накладною №43850080 від 11.09.2019 позивач (відправник) зі станції відправлення Баси передав відповідачу до перевезення на станцію призначення Жовтнева для МП Термінал-Укрхарчозбутсировина (одержувач) вантаж: олія соняшникова, рідким наливом, загальною масою 239650 кг. у цистернах: №50316181 (маса нетто вантажу 59850 кг.); №50215540 (маса нетто вантажу 59900 кг.); №77208130 (маса нетто вантажу 60000 кг.); №50155530 (маса нетто вантажу 59900 кг.). Відповідно до графи 20 "Пломба (ЗПП)" залізничної накладної №43850080 на усіх вагонах встановлені запірно-пломбувальні пристрої (ЗПП) відправника за вказаними у документі номерами. Відповідно до відмітки залізниці у графі 49 за Актом від 16.09.2019 №1903 термін доставки вантажу був збільшений на 4 доби. Згідно граф 51-52 залізничної накладної №43850080, ввірений до перевезення вантаж прибув на станцію призначення Жовтнева 16.09.2019 та був виданий одержувачу вантажу МП Термінал-Укрхарчозбутсировина 16.09.2019. Фактично вагони за залізничною накладною №43850080 були прийняті одержувачем 17.09.2019 о 06:35 год на передавальних коліях станції Заводська ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" згідно умов договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії заводу, без будь-яких заперечень, про що свідчить особистий підпис відповідальної особи в пямятці форми ГУ-45 №984(том 1, аркуш справи 80). 18.09.2019 під час приймання вагонів та їх огляду, працівниками вантажоодержувача - МП Термінал-Укрхарчозбутсировина, начальником зміни Божак А.В. , працівниками позивача (вантажовідправника), вантажовласника - ПраТ "Сумський завод продовольчих товарів" було встановлено нестачу вантажу за результатом зважування. Актом зважування №1809-1 від 18.09.2019 визначено, що різниця по брутто для цистерни №50155530 становить 0,040 тон, для цистерни №77208130 становить 14,910 тон, для цистерни №50215540 становить 14,040 тон, для цистерни №50316181 становить 14,780 тон. 18.09.2019 позивач листом за вих..№ 18/09 від 18.09.2019, адресованим залізничній станції "Жовтнева" (експ.) повідомив, що у вагонах №50316181, №50215540, №77208130, №50155530 з наливом вантажу масла олії соняшникової, відправник - ТОВ "Зернова транспортна компанія" під час приймання та їх огляду, працівниками товариства були виявлені ознаки механічного пошкодження вагонів та нестача вантажу, у зв`язку з чим просив направити представників для складання комерційного акту, відповідь просив надати представнику ТОВ "Зернова транспортна компанія". Відповідно до відмітки на примірнику листа, вказаний лист отриманий представником станції "Жовтнева" 18.09.2019. 19.09.2019 листом №1129 начальником станції надано відповідь позивачу про відсутність підстав для комісійної перевірки маси вантажу з огляду на те, що вагони фактично прийняті одержувачем 17.09.2019 на під`їздні колії без будь-яких зауважень до залізниці; відповідно до ст.125 Статуту залізниць після прибуття на станію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо перевезення несе одержувач, в той час, як від одержувача вантажу - МП Термінал-Укрхарчозбутсировина у період з 17.09.2019 по 18.09.2019 жодних звернень щодо виявлених ознак механічних пошкоджень вагонів та нестачі вантажу не надходило. 20.09.2019 позивач (вантажовідправник) звернувся до начальника станції Жовтенева із скаргою за вих.№19/09/1 від 19.09.2019, адресованою Дирекції залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій щодо спірного перевезення та Повідомленням за вих.№20/09 від 20.09.2019 про складання акту експертизи та акту приймання вантажу 20.09.2019 о 11:00 із проханням направити уповноваженого представника. За твердженням позивача начальник станції "Жовтнева" та її представники відмовили товариству у прийнятті цієї скарги та повідомлення про складання акту експертизи та акту приймання вантажу, про що позивачем здійснено напис на Скарзі та Повідомленні, засвідчений представником власника товару - ПраТ "Сумський завод продовольчих товарів" та експерта РТПП Миколаївської області Кохан М.Г. Як вбачається із матеріалів справи, з 20.09.2019 по 23.09.2019 була здійснена перевірка вантажу в зазначених цистернах за участю експерта РТПП Миколаївської області. Актом експертизи встановлено №120-1192 Регіональної ТПП Миколаївської області від 23.09.2019 встановлено, що кожна цистерна опломбована двома ЗПП вантажовідправника типу "Варта-Універсал М", які є непорушними, на металевій плашці значиться вантажовідправник та станція відвантаження. В цистерні №50155530 кришка з заливною горловиною котла мають допоміжну скрутку з металевого дроту і свинцеву пломбу з відповідними відбитками з двох боків. Зовнішнім дослідженням залізничних цистерн з метою визначення можливого доступу до вантажу встановлено: в цистерні №50155530 слідів механічного пошкодження не виявлено; в цистерні №77208130 усі гвинтові затиски кришки горловини ослаблені, на осьовому шплінті для утримання кришки виявлено свіжий (кольору металік з блакиттю) зварений шов по всій ширині шплінта частково замазаний піском та олією; в цистерні №50215540 з боку навішування ЗПП на провушені кришки люка виявлено свіжий кольору металік з блакиттю) зварений шов по всій ширині провушини, частково замазаний піском та олією, усі гвинтові затиски кришки горловини ослаблені; в цистерні №50316181 з боку навішування ЗПП на провушені кришки люка виявлено свіжий кольору металік з блакиттю) зварений шов по всій ширині провушини, частково замазаний піском та олією, усі гвинтові затиски кришки горловини ослаблені (том 1, аркуші справи38-40). За результатом переважування вагонів за участю представників вантажовідправника, вантажоодержувача та експерта, при двосторонньому розчепленні цистерн і в спокійному стані вантажу виявлено різницю маси вантажу у цистернах у бік зменшенні на 44290 кг. Позивач, посилаючись на вказані обставини, виявлений факт нестачі вантажу за перевезенням по залізничній накладній №43850080 у вагонах-цистернах №50316181, №50215540, №77208130, №50155530, безпідставну відмову залізниці здійснити комісійну видачу вантажу, складений Акт експертизи №120-120-1192 від 23.09.2019, звернувся до місцевого господарського суду з вимогою про стягнення із відповідача 874 749, 20 грн вартості нестачі вантажу. Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленої позовної вимоги. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленої вимоги, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно з статтею 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 307 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (надалі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних підїзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Статтею 5 Статуту передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем (стаття 6 Статуту). Наявна в матеріалах справи залізнична накладна №43850080 свідчить про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу. Відповідно до статті 909 ЦК України, статті 110 Статуту за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало. Ст. 114 Статуту визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а сааме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Виходячи з наведених положень, підставою для покладення на Залізницю відповідальності у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є втрата вантажу з вини залізниці. У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє Залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до статті 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини. Згідно із ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. В силу вимог ч. 1 ст. 918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Як вбачається з матеріалів справи, у залізничній накладній №43850080 в графі 28 вказано, що завантаження вантажу у вагони-цистерни №50316181, №50215540, №77208130, №50155530 здійснювалося вантажовідправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов`язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою, навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов. Також слід зазначити, що згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Статтею 52 Статуту визначено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами. Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Матеріали справи свідчать, що Залізниця прийняла вантаж без будь-яких застережень, відправником самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника Залізниці. Відповідно до залізничної накладної №43850080, ввірений залізниці до перевезення вантаж наливом у чотирьох цистернах, загальною масою 239650 кг прибув на станцію призначення "Жовтнева" 16.09.2019, був виданий вантажоодержувачу 17.09.2019 шляхом подання цистерн на підїздну колію ТОВ "Миколаївський глиноземний завод". Відповідно до п. 23 Правил видачі вантажів, вимога щодо перевірки маси вантажу, що подаються на під`їзду колію може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором. Матеріали справи не містять доказів висловлення зауважень вантажоодержувачем щодо стану цистерн в момент приймання вагонів 17.09.2019 за залізничною накладною №43850080. Разом з тим, в матеріалах справи наявний Акт зважування, складений 18.09.2019, наданий позивачем в якості доказу виявлення при прийманні вантажу нестачі у заявленому розмірі та сумі, який судом першої інстанції правомірно визнано неналежним доказом висловлення зауважень в розумінні п. 23 Правил видачі вантажу. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до наданого позивачем Акту зважування від 18.09.2019, тобто складеного на наступну добу після приймання вантажу, позивачем виявлено факт нестачі вантажу шляхом зважування та встановлено різницю по брутто у бік зменшення на 0,040 тон у цистерні №50155530, на 14, 910 тон у цистерні №77208130, на 14, 040 тон у цистерні №50215540 та на 14, 780 тон у цистерні №50316181. При цьому в Акті зважування від 18.09.2019, який підписаний начальником зміни вантажоодержувача Божаком А.В., представниками вантажовідправника (позивача) та вантажовласника, зазначено, що при огляді вказаних цистерн жодних пошкоджень наливних, зливних люків не виявлено, ЗПП не порушені, їх номери співпадають з документами. В той час, як відповідно до Акту експертизи, складеного 23.09.2019, за результатом експертизи, що розпочата 20.09.2019 та закінчена 23.09.2019, тобто через дві та п`ять діб після приймання вантажу, та проведеної на замовлення позивача, експерт зовнішнім дослідженням залізничних цистерн з метою визначення можливого доступу до вантажу встановив, що в цистерні №50155530 слідів механічного пошкодження не виявлено; в цистерні №77208130 усі гвинтові затиски кришки горловини ослаблені, на осьовьому шплінті для утримання кришки виявлено свіжий (кольору металік з блакиттю) зварений шов по всій ширині шплінта частково замазаний піском та олією; в цистерні №50215540 з боку навішування ЗПП на провушені кришки люка виявлено свіжий кольору металік з блакиттю) зварений шов по всій ширині провушини, частково замазаний піском та олією, усі гвинтові затиски кришки ослаблені; в цистерні №50316181 з боку навішування ЗПП на провушені кришки люка виявлено свіжий кольору металік з блакиттю) зварений шов по всій ширині провушини, частково замазаний піском та олією, усі гвинтові затиски кришки ослаблені. Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів встановлено Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855. Відповідно ст. 4 Правил, комерційні акти складаються: - на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; - при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього; - у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; - на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. Пунктом 16 вказаних Правил складання актів, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції. Якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 №81/38/101/235/122; у разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу". Матеріалами справи підтверджено, що саме позивач, як вантажовідправник повідомив листом від 18.09.2019 начальника станції "Жовтнева" про обставини нестачі вантажу за спірним перевезенням, в той час як вантажоодержувач жодних зауважень щодо приймання вантажу, претензій про ознаки механічного пошкодження цистерн, виявленої нестачі вантажу після приймання, переважування, до залізниці не висловлював. Докази того, що підтверджують неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній під`їзній колії (місце проведення розвантаження) у період з 17.09.2019 по 18.09.2019 в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів критично розцінює подані відповідачем документи (копія адвокатського запиту від 16.03.2020 №01-16.03.2020, копія листа ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" від 30.03.2020, копія договору про надання послуг охорони №49-У/08 від 11.02.2013), які на думку останнього спростовують висновок суду першої інстанції про те, що доказів неможливості втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній під`їзній колії (місце проведення розвантаження) у період з 17.09.2019 по 18.09.2019 матеріали справи не містять, оскільки наявність договору про надання послуг охорони №49-У/08 від 11.02.2013 не свідчить про відсутність доступу до спірних цистерн з боку вантажоодержувача або третіх осіб. Подана позивачем скарга від 19.09.2019, яка датована підписантом - представником позивача (вантажовідправника) ТОВ "Зернова транспортна компанія", як і скарга за вих.№23/09/1 від 23.09.2019, свідчить про порушення порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів. Здійснений представником вантажовласника та експерта РТПП Миколаївської області напис на примірнику скарги від 20.09.2019, за відсутності такого підпису вантажоодержувача, також свідчить про те, що скаргу подано без участі одержувача вантажу - МП Термінал-Укрхарчозбутсировина. Крім того, фактичне датування підписантом скарги від 19.09.2019 - 20.09.2019 свідчить про її оформлення та подання більше ніж через 24 години з моменту прийняття від Залізниці вагона (контейнера) з вантажем 17.09.2019, а зазначення про відмову начальника станції та її представників в прийнятті цієї скарги від позивача зацікавленими особами, за відсутності будь-яких інших доказів звернення із цією скаргою до начальника станції та відмови у її прийнятті, у т.ч. надсилання телеграми про наявність скарги начальнику Дирекції залізничних перевезень, повідомлення про обставини її неприйняття, звернення засобами поштового зв`язку, подання скарги безпосередньо начальнику Дирекції залізничних перевезень також підтверджує недодержання встановленого порядку звернення із скаргою у встановленому порядку. 25.09.2019 начальником Дирекції залізничних перевезень з організації взаємних портів та припортових станцій було надано відповідь №ДН5-07/745 на скарги позивача за вих..№19/09/1 від 19.09.2019 та №23/09/1 від 23.09.2019 та повідомлено про відсутність у одержувача вантажу за залізничною накладною №43850080 зауважень щодо механічного пошкодження вантажу чи нестачі вантажу, яка відповідно до розділу 8 пункті 23 Правил видачі вантажу, могли бути висловленні при приймально-передавальних операціях та зазначено про покладення відповідальності за перевезення після прибуття на станцію призначення вантажу саме на одержувача та зауважено про відсутність у наданому ТОВ "Зернова транспортна компанія" дорученні зазначення про права на підписання від імені одержувача скарг та повноважень складання комерційних актів, документів щодо супроводу претензійних справ. Відповідно до статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Згідно зі статтею 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи довіреністю, оформленою згідно із законодавством. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на залізничній накладній №43850080 від 11.09.2019 міститься переуступний напис засвідчений підписами генерального директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача - МП Термінат-Укрхарчозбутсировина про передачу права на пред`явлення претензії та позову ТОВ "Зернова транспортна компанія" (вантажовідправнику). Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що вказаний напис не містить дати його вчинення, а отже не підтверджує передачу вантажоодержувачем прав та повноважень на відповідне звернення, у т.ч. зі скаргами в порядку п.16 вказаних Правил складання актів, вантажовідправнику (позивачу). Відповідно п. 30 Правил видачі вантажів, у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту. Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції). Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача. Одержувач має право взяти участь у експертизі вантажу. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертом і всіма уповноваженими особами, присутніми при проведенні експертизи. Про проведену експертизу робиться відмітка в комерційному акті. Результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу. Згідно п. 3.13. Роз`яснень ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 №04-5/601 (із змінами) якщо станція призначення ухиляється від пред`явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред`явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. У разі відсутності доказів такого повідомлення акт експертизи, складений без участі відповідного представника залізниці, не може вважатися належним доказом у господарському спорі. Належних доказів повідомлення одержувачем вантажу залізниці (станцію призначення) про дату та час проведення експертного дослідження (20.09.2019) матеріали справи також не містять. Наявний в матеріалах справи акт експертизи №120-1192, яким встановлено нестачу вантажу, не містить підпису представника Залізниці, що є порушенням вимог Статуту залізниць України та Правил складання актів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вантажоодержувачем недотримано порядку оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту щодо нестачі вантажу при перевезенні за залізничною накладною №43850080 у цистернах №50316181, №50215540, №77208130, №50155530, надані позивачем документи невідповідають вимогам діючого законодавства, що регулює підстави для майнової відповідальності залізниці, також недоведено позивачем підстав для покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу за вказаним перевезенням. За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову у цій справі про стягнення 874 749, 20 грн. вартості нестачі вантажу. Зважаючи на викладене, позовні вимоги ТОВ "Зернова транспортна компанія" про стягнення збитків (вартості нестачі вантажу) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, про що правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні. На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/15127/19 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" - без задоволення. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника (ТОВ "Зернова транспортна компанія"). Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/15127/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/15127/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія".

4. Матеріали справи №910/15127/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 02.09.2020. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді С.О. Алданова А.І. Мартюк