Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/1000/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/601/20 Головуючий в 1-й інстанції Ісаков Д.О. Єдиний унікальний №334/1000/20 Доповідач в 2-й інстанції Фомін В.А. Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Усенка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2020 року стосовно нього та з клопотанням про поновлення строку на оскарження вказаного судового рішення, в с т а н о в и в: постановою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого зварювальником в ЗЛМЗ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 гривень. Як зазначено в постанові, 23 лютого 2020 року о 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 , рухаючись в м. Запоріжжі, Дніпровський район, дачний кооператив «ДСС», керував автомобілем Audiі А 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків та у лікаря-нарколога в КУ «ЗОНД» ЗОР, висновок № 1011, чим порушив п.2.5 ПДР України. Від керування транспортним засобом водій був відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці його зупинки. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції, в порушення ст.268 КУпАП, розглянув справу без його участі, позбавив його права надати пояснення, чим позбавив його права на захист. Вказує, що не керував транспортним засобом, а перебував в автомобілі в якості пасажиру, за кермом сидів його знайомий ОСОБА_2 . При цьому, працівники поліції особисто не здійснювали зупинку його автомобіля та фактично не встановили особу, яка перебувала за кермом. Звертає увагу суду, що на теперішній час ч.1 ст.130 КУпАП викладена у наступному форматі «Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Враховуючи що Закон від 22 листопада 2018 року за № 2617-VIII, який набрав чинності 01.07.2020 року скасував адміністративну відповідальність за порушення, яке описано в протоколі, то відповідно він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП. Оцінюючи в сукупності вказані докази та доводи, можливо прийти до висновку, що вони не містять належних фактичних даних, які б свідчили про те, що станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення та на час розгляду справи в діях ОСОБА_1 наявний склад та подія адміністративного правопорушення. Також зазначає, що не був присутній в судовому засіданні, копію постанови отримав тільки 28.07.2020 року, апеляційна скарга була подана 07.08.2020 року, а тому вважає строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Враховуючи викладене, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, викликати та допитати свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та працівника поліції, скасувати постанову районного суду, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Усенка А.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним. У відповідності до вимог ст.294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Враховуючи, що ОСОБА_1 не приймав участі при розгляді справи, не зміг реалізувати своє право на захист, надати суду пояснення, копію постанови суду отримав 28.07.2020 року, апеляційна скарга була подана ним 07.08.2020 року, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права, доходить висновку, що наведені у клопотанні обставини можна визнати як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, та надати можливість ОСОБА_1 реалізувати своє право на захист в судовому засіданні, а тому вказаний строк підлягає поновленню. Щодо доводів апеляційної скарги по суті, слід зазначити наступне. Відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що судова повістка, яка була надіслана на ім`я ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , повернута до суду без вручення, із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.16, 18). Інших відомостей, які б свідчили про сповіщення ОСОБА_1 судом про час та місце розгляду справи, матеріали не містять. Таким чином, твердження суду у постанові про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день та час судового засідання, не підтверджуються наявними доказами у матеріалах справи. У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що суд, розглянувши справу без його участі не дотримався вимог ст.268 КУпАП, через що він був позбавлений можливості в повній мірі реалізувати свої процесуальні права. Крім того, відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню питання: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Всупереч вказаним вимогам закону, суд в достатній мірі не з`ясував всіх обставин справи, не перевірив наявні в матеріалах адміністративної справи докази у їх сукупності, а свої висновки, викладені у постанові, належним чином не вмотивував. В порушення вимог ст.283 КУпАП, у постанові суд формально послався на докази, які містяться в матеріалах справи, не проаналізувавши їх, та не надавши їм належної правової оцінки. Згідно з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений за те, що останній керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.«2.5» ПДР України. Відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення МВС України розроблена та затверджена наказом від 07.11.2015 року за № 1395 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/278853 «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», недотримання норм якої дає підстави для висновку про недопустимість доказів на підтвердження обставин подій та доведеності вини особи у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення. Нормами ст.278 КУпАП на орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, у тому числі і суддю суду першої інстанції, покладений обов`язок на стадії підготовки справи для розгляду перевірити питання, перелічені у цьому законі. Одне з таких питань це питання правильності складання протоколу та інших матеріалів справи. Ці норми закону суддею дотримані не були. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. На думку апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 , вказаним вимогам закону не відповідає. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначив, що він не керував транспортним засобом, а перебував в автомобілі в якості пасажиру, за кермом сидів його знайомий ОСОБА_2 . При цьому, працівники поліції особисто не здійснювали зупинку його автомобіля та фактично не встановили особу, яка перебувала за кермом. Відповідно до наявного в матеріалах справи рапорту інспектора поліції ОСОБА_4 під час несення служби вони отримали виклик про те, що автомобіль Audiі А 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , створює аварійну ситуацію на дорозі. Прибувши на місце виклику було виявлено вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків, однак він відмовився. Проте погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Прибувши у заклад, ОСОБА_1 також відмовився від проходження огляду. При перегляді відеозапису вказаних подій було встановлено, що працівники поліції приїхали на виклик на побутовий конфлікт. На місці конфлікту був присутній ОСОБА_1 та інші особи. Момент зупинки транспортного засобу відсутній на відео, а тому спростувати доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, не представляється можливим. Таким чином, органом, який склав протокол, всупереч положенням ст.245 КУпАП, не вжито всіх необхідних заходів щодо об`єктивного встановлення всіх обставин справи. Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом та свою вину у вищевказаному правопорушенні, працівники поліції не встановили особу, яка перебувала за кермом автомобіля. Перелічені обставини в сукупності вказують на наявність сумнівів щодо складених матеріалів та доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст.9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виходячи з положень ст.ст.8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому вважає за наслідками розгляду апеляційної скарги, відповідно до вимог п.3 ч.8 ст.294 КУпАП, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову у справі. В силу допущених порушень судом першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та працівниками поліції під час складання та оформлення матеріалів справи, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню. Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом, за таких обставин вважаю, що доводи сторони захисту не спростовані належними доказами. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вважає необхідним постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно останнього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2020 року, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, притягнуто ОСОБА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, скасувати. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.А. Фомін Дата документу Справа № 334/1000/20