Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/500/19

Справа № 347/500/19 Провадження № 22-ц/4808/402/20 Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Петріва Д.Б. з участю ОСОБА_1 його представника Яша П.К. відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання майна, що є у спільній частковій власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Косівського районного суду від 23 травня 2019 року, ухвалене в складі судді Крилюк М.І. у м. Косів, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання майна, що є у спільній частковій власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, виданим Косівською районною державною нотаріальною контрою від 15 квітня 1999 року та витягу №21311040 про право власності на нерухоме майно, виданого 18 грудня 2008 року ОКП «Коломийське МБТІ» ОСОБА_3 належить Ѕ житлового будинку по АДРЕСА_1 . Інша Ѕ частина зазначеного будинку належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 28 липня 2009 року Косівською районною державною нотаріальною конторою та витягом за №23665328 про право власності на нерухоме майно, виданим 25 серпня 2009 року ОКП «Коломийське МБТІ». З 28 липня 2009 року, тобто з часу оформлення спадщини, ОСОБА_4 цікавиться житловим будинком та не приймає участі в утриманні цього будинку. З метою недопущення руйнування будинку та подальшого збереження нерухомого майна в листопаді - грудні 2018 року ОСОБА_3 за власні кошти провела капітальний ремонт частини будинку, а саме - провела заміну покриття даху, захист фронтонів, водостоку, відновлено димохід, частково замінено прогнилі стропила на нові, лати, маурелати, обшалювання фронтонів тощо. На проведення ремонту нею витрачено кошти в загальній сумі 119375 грн 52 коп. Посилаючись на те, що частки сторін є рівними, кожен із співвласників бере участь у витратах на утримання та збереження спільного майна відповідно до своєї частки у праві спільної сумісної власності, розмір витрат складає 119375 грн 52 коп., то, виходячи із цих обставин, відповідачка повинна компенсувати їй половину затрачених коштів, що в грошовому виразі становить 59 687 грн. 76 коп. Заочним рішенням Косівського районного суду від 23 травня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на утримання та збереження майна, що є у спільній частковій власності в розмірі 59 687 грн. 76 коп., витрат понесених на оплату юридичних послуг адвоката в сумі 2500 грн. а також 768,40 грн витрат по оплаті судового збору. Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що виразилось у неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи та аналізі поданих нею доказів. Зокрема, апелянт вказує на те, що сума коштів, які підлягають сплаті за ремонтні роботи, вартість матеріалів не узгоджувались між сторонами. При цьому вартість ремонту перевищує її річний дохід. Матеріали справи не містять підтвердження сплати ОСОБА_3 заявленої суми у розмірі 119375 грн 52 коп. Відсутні докази отримання товару в повному обсязі. Крім того, поліпшення спільного майна, які можна виокремити є власністю того з співвласників, який їх зробив, такі поліпшення не впливають на розмір часток у власності. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції вважав, що в супереч ст. ст.370, 372 ЦК України та презумпції рівності прав співвласників у спільній сумісній власності відповідач зобов`язаний взяти участь у спільних витратах у розмірі 1/2 частини. Законом не визначені безпосередньо порядок та межі участі співвласників в утриманні майна, що перебуває у їх спільній сумісній власності. Однак, виходячи з загальних засад добросовісності, розумності та справедливості немає підстав вважати, що це звільняє співвласника від обов`язку прийняти участь у спільних витратах. Оскільки частки сторін в справі є рівними ( по 1/2 ), кожен із співвласників бере участь у витратах на утримання та збереження спільного майна відповідно до своєї частки у праві спільної сумісної власності, розмір витрат складає 119375 грн. 52 коп., то, виходячи із цих обставин, ОСОБА_4 повинна компенсувати ОСОБА_3 половину затрачених коштів, що становить 59 687 грн 76 коп. Проте з таким висновком не можна погодитись, так як суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, та неправильно застосував норми матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожній належить по Ѕ частині житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 15.04.1999 р. Косівською районною державною нотаріальною конторою (а.с.10) , та витягом за № 21311040 про право власності на нерухоме майно, виданим 18.12.2008 р. ОКП «Коломийське МБТІ» та свідоцтвом про право на спадщину, виданим 28.07.2009 р., Косівською районною державною нотаріальною конторою (а.с.11) , та витягом за № 23665328 про право власності на нерухоме майно, виданим 25.08.2009 р. ОКП «Коломийське МБТІ» (а.с.8, 9). Відповідно до акту обстеження виконавчим комітетом Вербовецької сільської ради житлового будинку по АДРЕСА_1 зазначений будинок потребує капітального ремонту (а.с. 12). Згідно договору від 19 листопада 2018 року про проведення капітального ремонту покрівлі житлового будинку по АДРЕСА_1 укладеного ОСОБА_3 з ОСОБА_6 , загальна вартість робіт складає 27 645 грн (а.с.35). Згідно акту виконаних робі на проведення ремонту будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 витачено 27 645 грн (а.с.36) та придбано будівельні матеріали (а.с.37-40). Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до частин першої та четвертої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та власність зобов`язує. Стаття 358 Цивільного кодексу України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Частиною першою статті 218 ЦК України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як співласниками житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 відсутня домовленість про порядок користування спільним будинком та відсутні докази погодження конкретних витрат на утримання спільного майна згідно частин першої, другої статті 358 ЦК України. Також установлено, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту погодження з відповідачем, які саме роботи з ремонту житлового будинку, що перебуває у спільній власності, необхідно провести, що унеможливлює визначення, які саме витрати позивача на збереження спільного майна були необхідними, розумними та обґрунтованими. Окрім того, одноособово приймаючи рішення про проведення ремонту, позивач приймала на себе відповідний ризик та обов`язок проведення цього ремонту без надання відповідачами коштів на проведення такого ремонту, а тому стягнення цієї грошової суми обмежує та порушує право відповідача, які не розраховували на такі витрати. Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 14 листопада 2018 року, справа № 204/3354/15-ц. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції як таке, що постановлено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання майна, що є у спільній частковій власності. Згідно ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, судові витрати пов`язані з розглядом справи покласти на позивача. . Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становить 59 687 грн 76 коп, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн*100=210 200 грн). Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити. Заочне рішення Косівського районного суду від 23 травня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову представника ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення 59 687 грн 76 коп. витрат на утримання майна, що є у спільній частковій власності відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 261, 20 грн ( одну тисячу двісті шістдесят одну гривню) за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складений 02 вересня 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський